Ухвала суду № 53221035, 28.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7447/15 Справа № 185/3626/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Юдіна С. Г. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

28 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Придніпровська залізниця»,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у березні 2015 року звернулася до суду з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» та після уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь суму невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за затримку виплати остаточного розрахунку,моральну шкоду та витрати з оплати судового збору /а.с.2-3/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму невиплаченої заробітної плати в розмірі 1981,72 грн., середній заробіток за затримку виплати остаточного розрахунку в розмірі 20 062,08 грн. та моральну шкоду в сумі 300 грн., вирішено питання щодо судових витрат /а.с.70-74/.

В апеляційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 62-64/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями ч.2 ст.308 ЦПК України встановлено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 12 липня 2006 року позивач була прийнята розподілювачем робіт 3 розряду в механічні майстерні ВСП «Павлоградська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця» на підставі наказу начальника дистанції №122 від 12 липня 2006 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці /а.с. 53,54/.

Також 12 липня 2006 року з позивачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність /а.с. 43/.

Згідно з наказом № 551 від 24 грудня 2014 року начальника Павлоградської дистанції колії вирішено провести позачергову інвентаризацію для контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей в ВСП «Павлоградська дистанція колії» зі встановленням строку виконання до 28 січня 2015 року /а.с. 35/.

Розпорядженням про інвентаризацію від 26 грудня 2014 року була утворена інвентаризаційна комісія /а.с. 40/.

В ході інвентаризації був складений акт від 26 грудня 2014 року, 27 грудня 2014 року про те, що в результаті заміру дизпалива виявлено різницю між замірами 109 літрів, при візуальному огляді дрезини у ящику для інструментів виявлено 110 літрів дизпалива в пластикових каністрах. Зазначене дизпаливо вилучено та передано на склад для зберігання / а.с. 31/.

У зв'язку з зазначеним, позивач 27 грудня 2014 року надала пояснювальну записку на ім'я начальника Павлоградської дистанції колії, в якій виявила незгоду з результатами заміру, оскільки вони були вчинені з порушенням Інструкції № 1430 від 25 листопада 2008 року «Про прийом та злив паливно-мастильних матеріалів на УЗ» /а.с. 25-27/.

Відповідно до протоколу наради при в.о. начальника Павлоградської дистанції колії від 29 грудня 2014 року, про розбір підсумків позачергової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по коморі 27 грудня 2014 року, було ухвалено рішення, у зв'язку з тим, що в ході інвентаризації при прийманні від розподілювача робіт ОСОБА_2 в комору виявлено нестачу 109 л. дизпалива, та виявлено лишки в дрезині МПТ - 7 № 458 в кількості 110 л., розподілювачу робіт ОСОБА_2. відшкодувати нестачу, згідно ст. 134, п. 3 ст. 135 КЗпП України в сумі 1981, 72 грн. з ПДВ до 30 грудня 2014 року /а.с. 37-39/.

Згідно з наказом № 558 від 29 грудня 2014 року «Про розбір підсумків позачергової, вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по коморі 27.12.2014 року» розподілювачу робіт ОСОБА_2. наказано відшкодувати нестачу, згідно ст. 134, п. 3 ст. 135 КЗпП України в розмірі 1981, 72 грн. з ПДВ /а.с. 34/.

На підставі наказу (розпорядження) № 324/ОС від 29 грудня 2014 року ОСОБА_2 була звільнена з 29 грудня 2014 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін /а.с. 30/.

Після звільнення 30 грудня 2014 року позивач була ознайомлена з наказом № 558 від 29.12.2014 року «Про розбір підсумків позачергової, вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по коморі 27 грудня 2014 року», від підпису відмовилася, про що був складений акт 30 грудня 2014 року /а.с. 33/.

При розрахунку заробітної плати позивача було здійснено утримання відповідачем в рахунок відшкодування шкоди заподіяної підприємству в розмірі 1981,72 грн., що становить більше 50 % заробітної плати виходячи із довідки про заробітну плату позивача /а.с. 63/.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 128 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму

Крім того, згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів.

Отже, враховуючи наведені обставини та норми закону, у виниклих правовідносинах відповідачем при повідомленні позивача щодо розпорядження власника про покриття позивачем шкоди зверненого до виконання 30 грудня 2014 року було порушено вимоги ст. 136 КЗпП України, оскільки в день повідомлення про це останньої, позивач вже не перебувала з відповідачем у трудових відносинах (що підтверджується відповіддю відповідача наданої позивачу /а.с 6/). Крім того, згоди на відрахування шкоди зі своєї заробітної плати позивач не надавала.

Тобто, беручи до уваги що належні при звільненні суми заробітної плати позивачу ні в день звільнення, ні пізніше не були сплачені, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати та стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати остаточного розрахунку є обґрунтованими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з довідки ВСП «Павлоградська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця» /а.с. 63/ заробітна плата за останні два місяця до звільнення позивача становить : жовтень 2014 року - 3891,93 грн., листопад 2014 року - 3353,10 грн., середньоденна заробітна плата складає 185,76 грн.

Період затримки виплати остаточного розрахунку становить 108 робочих днів з 30.12.2014 року (наступний день після звільнення) по 08.06.2015 року (день винесення рішення суду). Розмір середнього заробітку становить 185,76 грн. х 108 = 20062, 08 грн.

Дослідивши наведене та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку виплати остаточного розрахунку та моральної шкоди.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не врахував заборгованість по відшкодуванню шкоди заподіяної підприємству в розмірі 27,47 грн., яка була сплачена позивачем 31 грудня 2014 року на розрахунковий рахунок відповідача колегія суддів не може прийняти до уваги. Оскільки вказані обставини заперечуються позивачем та відповідачем не біло надано в розумінні ст..60, 61 ЦПК України належних доказів про здійснену сплаті позивачем боргу в розмірі 27,47 грн. на відшкодування заподіяної шкоди.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відповідно ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення є правильним по суті, постановлене з дотриманням вимог матеріального права.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», - відхилити.

Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.