Рішення № 53211350, 04.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1394/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Фай В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - начальника управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Жука Олександра Григоровича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Жука Олександра Григоровича, Пепчук Людмилу Олександрівну, відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_11, -

в с т а н о в и л а :

04 лютого 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що 02 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 354411/3992/0120-8 , згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000 доларів США. Кредит надано на строк 84 місяців по 02 липня 2015 року. Процентна ставка за користування кредитними коштами складає 13,8 % річних.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачеві кредит в сумі 10 000 доларів США, в строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

ОСОБА_6 зобов'язувався погашати кредит та проценти рівними щомісячними платежами в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів.

Виконання даного зобов'язання було забезпечене порукою ОСОБА_9 згідно договору поруки № 354411/3992/0120-8п від 02 липня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_9, яка взяла на себе зобов'язання відповідати по боргах ОСОБА_6 за зазначеним вище кредитним договором, як солідарний боржник.

Позичальник ОСОБА_6 умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся позивачем, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. У зв'язку з чим, станом на 01 квітня 2015 року складає суму в розмірі 6 251,73 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 146 611,71 грн., яка складається з: 3 188,15 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 74 766,53 грн. заборгованість по кредиту; 510,84 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 11 979,90 грн. заборгованість за відсотками; 2 552,74 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 59 865,28 грн. пеня за простроченя кредиту та відсотків, яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на його користь в повному обсязі та судові витрати у розмірі по 733,06 грн. з кожного.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Черкаської обласної дирекції заборгованість по кредитному договору № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року, визначену станом на 01 квітня 2015 року в розмірі 6 251,73 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 146 611,71 грн., яка складається з:

- 3 188,15 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 74 766,53 грн. - заборгованість по кредиту;

- 510,84 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 11979,90 грн. - заборгованість за відсотками;

- 2 552,74 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 59 865,28 грн. - пеня за прострочення кредиту та відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» документально підтверджені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1 466,12 грн..

В решті заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити повністю.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - начальник управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Жук О.Г. просить змінити рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року в частині відмови у стягненні солідарно з поручителя заборгованості по кредитному договору. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року, яка станом на 01 квітня 2015 року складає 6 251,73 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 146 611,71 грн., із них: заборгованість за кредитом 3 188,15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 74 766,53 грн.; заборгованість за відсотками 510,84 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 11 979,90 грн.; пеня за прострочення кредиту та відсотків 2 552,74 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 59 865,28 грн.. Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі по 733,06 грн. з кожного.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - начальника управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Жук О.Г. підлягають до часткового задоволення.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що 02 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 354411/3992/0120-8 (а.с. 11-20), згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000 доларів США, на строк 84 місяців по 02 липня 2015 року, із сплатою 13,8 % річних.

Також встановлено, що в забезпечення виконання ОСОБА_6 умов вищевказаного кредитного договору, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 354411/3992/0120-8п від 02 липня 2008 року (а.с.25-28) згідно умов якого поручитель зобов'язався перед банком за виконання позичальником (ОСОБА_6) зобов'язань за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року та зазначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору.

Згідно додаткової угоди № 1 від 16 березня 2009 року до кредитного договору від 02 липня 2008 року № 354411/3992/0120-8 (а.с. 21-22), що була підписана між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 сторони визначили, що тимчасово на період з 02 квітня 2009 року до 02 березня 2010 року зменшується розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру процентів, тобто встановлено кредитні канікули на визначених додатковою угодою умовах.

Відповідно до умов кредитного договору № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року встановлено обов'язок позичальника погашати кредит щомісяця у розміри та строки, визначені графіком.

Свої договірні зобов'язання ОСОБА_6 виконував несвоєчасно, у зв'язку з чим на момент подання позову заборгованість за тілом кредиту складала 3 188,15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ на момент подачі позову 50 273,51 грн., заборгованість за відсотками 395,12 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ на момент подачі позову 6 230,59 грн. та пеня 20 687,17 грн..

08 квітня 2015 року представником позивача була надана до суду заява про уточнення позовних вимог (а.с. 102-103) разом із новим розрахунком заборгованості станом на 01 квітня 2015 року.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 01 квітня 2015 року (а.с. 97-98) заборгованість по кредитному договору № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року в розмірі 3 698,99 доларів США, визначену станом на 01 квітня 2015 року, що еквівалентно по курсу НБУ та становить 85 148 грн. 56 коп., яка складається з:

- 3 188,15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та становить 73 389 грн. 33 коп. - заборгованість по тілу кредиту;

- 510,84 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та становить 11 759 грн. 23 коп. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість пені за прострочення виконання умов кредитного договору № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року становить 59 865,28 грн..

Ухвалюючи рішення суду та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції задовольнив позов до ОСОБА_6 в повному обсязі, відмовивши при цьому в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_9, яка являється поручителем ОСОБА_6 та згідно умов договору поруки несе солідарну відповідальність з ОСОБА_6 за виконання ним взятих на себе зобов'язань за умовами кредитного договору № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року.

Своє рішення районний суд мотивував тим, що вимоги позивача до позичальника ОСОБА_6 є доведеними, а тому є всі підстави для їх задоволення. В частині відмови позовних вимог до поручителя, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що позивач пропустив строк звернення до поручителя із даними позовними вимогами і з цих підстав відмовив в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказував на ту обставину, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи, не врахував інтереси відповідача та дійшов до висновку, який прийнятий з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - начальник управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Жук О.Г. обгрутовував свої доводи тим, що суд першої інстанції помилково відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог до поручителя, оскільки в межах шестимісячного строку Банк звертався до поручителя із претензією і не отримавши позитивної реакції на свою претензією звернувся до боржника і поручителя з позовними вимогами у строки, передбачені умовами кредитного договору та договору поруки, якими передбачено строки звернення Банку до суду із позовними вимогами, суд дану обставину не врахував та дійшов неправильного висновку в цій частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, вирішив справу з порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Дійсно між сторонами по справі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 склалися договірні відносини з приводу виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року. ОСОБА_9 уклавши з Банком договір поруки № 354411/3992/0120-8п від 02 липня 2008 року взяла на себе зобов'язання відповідати по боргах ОСОБА_6 за зазначеним вище кредитним договором, як солідарний боржник і також вступила з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в договірні зобов'язання.

Згідно ксерокопії валютного ордеру № 0D5J94224 (а.с. 29) вбачається, що позивач свої зобов'язання перед позичальником виконав і надав йому кредит в сумі 10 000 доларів США. Дана обставина сторонами не заперечується та вважається встановленою.

Відповідно до банківської ліцензії № 10 (а.с. 84), зареєстрованої Національним Банком України 27 березня 1992 року за номером 94 вбачається, що вона видана ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на право здійсненювати банківські операції визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» з 19 листопада 2001 року.

Згідно дозволу № 10-4 (а.с. 87) виданого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право на здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» з 11 жовтня 2006 року, згідно з додатком до цього дозволу (ас. 88-89).

Відповідно до дозволу № 10-5 (а.с. 85) виданого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право на здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» з 17 листопада 2009 року, згідно з додатком до цього дозволу (а.с. 86).

В суді апеляційної інстанції, представником позивача було надано для огляду та приєднання до матеріалів справи Положення про Черкаську обласну дирекцію ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», затверджену рішенням Спостережної Ради «Райффайзен Банк Аваль» за № СР-23 від 17 жовтня 2006 року, також зміни до положення, затверджені рішенням цієї ж Спостережної Ради № СР-12 від 20 серпня 2007 року та рішенням № СР-16 від 06 грудня 2007 року.

Крім того, в суді апеляційної інстанції були надані та долучені до матеріалів справи Положення про Драбівське відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», затверджене Постановою Правління «Райффайзен Банк Аваль» № П-27/17 від 27 березня 2007 року та дозвіл № 170 від 13 листопада 2006 року, наданого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало Черкаській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» право на здійснення банківських та інших операцій, що перелічені в дозволі, серед яких були операції з валютними цінностями.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

В переліку операцій, які має право здійснювати ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначено й ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

Тобто, на момент, укладення кредитного договору з ОСОБА_6, банк мав право на здійснення такої операції в іноземній валюті.

Згідно Положення про Черкаську обласну дирекцію ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Положення про Драбівське відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» дані структурні одиниці мали право на ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

Тому, надання позивачем кредитних коштів ОСОБА_6 в іноземній валюті було здійснено без порушень чинного законодавства та у відповідності до наявних дозволів щодо можливості здійснення таких операцій.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме кредитного договору, умовами даного договору встановлений обов'язок позичальника погашати кредит щомісяця у розміри та у строки, визначені графіком.

Обов'язок позичальника щомісячно сплачувати Банку відсотки за користування кредитними коштами передбачений п. 2.3. кредитного договору, відповідно до якого проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту за фактичний строк користування кредитом, включаючи день надання, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт). Проценти підлягають сплаті позичальником у складі рівних щомісячних платежів у порядку, визначеному статтею 5 цього договору.

Відповідно до п. 5.10 всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

П. 5.11 кредитного договору визначає, що комісії, пені та штрафи за цим договором розраховуються в валюті кредиту згідно з додатками до цього договору. Даним підпунктом передбачено, що сплата комісій, пені та штрафів на користь кредитора - резидента України (у т.ч. нового кредитора, якому «Райффайзен Банк Аваль» відступив права вимоги за цим договором) за цим договором здійснюється позичальником в національній валюті України.

Розмір пені визначений п. 14.3 кредитного договору, відповідно до якого, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором, позичальник сплачує кредитну пеню в розмірі 0,5 процентів від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені здійснюється в порядку та строки, передбачені для здійснення щомісячних платежів за кредитом або в будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню відповідно до цього договору.

Згідно п. 14.7 кредитного договору до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

Як вбачається із встановлених обставин справи, відповідачем заборгованість за кредитним договором частково сплачувалася але повністю до звернення позивача до суду з позовом погашена не була.

22 липня 2014 року позичальнику було надіслано вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за № 114-0-0-00/15-1976 (а.с. 30), якою було зобов'язано у 30-денний термін достроково повернути всю суму заборгованості.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 31) таку вимогу ОСОБА_6 отримав особисто 27 липня 2014 року, що свідчить його особистий підпис на повідомленні.

Як вбачається з наданих суду розрахунків заборгованості (а.с. 7-10, 97-98), відповідач ОСОБА_6 останній щомісячний платіж здійснив 17 лютого 2014 року, після чого будь-яких платежів не проводив, а тому право на звернення до суду з позовом як до основного боржника так і до поручителя ОСОБА_9 у позивача виникло 17 березня 2014 року.

На виконання вимоги апеляційного суду, представником позивача, суду надано детальний розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відсотків, пені. Після його дослідження та вивчення, колегія суддів визнала, що всі розрахунки зроблені правильно та приведені у відповідності до визначених умов кредитного договору. Відповідач ОСОБА_6 та його представник не спростували належними доводами неправильність нарахованого боргу по тілу кредиту та відсоткам. Заперечення відповідача та його представника щодо неправильності на рахування пені також не були визнані колегією суддів обгрунтованими, оскільки наявні розрахунки пені приведені у відповідності до визначеного п. 14.3 кредитного договору, за яким за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором, позичальник сплачує кредитну пеню в розмірі 0,5 процентів від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені зав даними розрахунків здійснено, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Тому з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду в частині доведеності вимог позивача щодо невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року є правильним.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя та солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно було встановлено фактичні обставини по справі, а тому він дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, як вже зазначалося вище, судом встановлено, що забезпечення виконання ОСОБА_6 умов вищевказаного кредитного договору, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 354411/3992/0120-8п від 02 липня 2008 року (а.с.25-28) згідно умов якого поручитель зобов'язався перед банком за виконання позичальником (ОСОБА_6) зобов'язань за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року.

П. 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника.

П. 1.4 вказаного договору встановлює, що поручитель зобов'язався самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником своїх зобов'язань перед Банком.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.

П. 4.1 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, а порука припиняється, якщо Банк в межах трирічного терміну з дня настання виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).

Підписавши договір поруки, ОСОБА_9 на добровільних засадах погодилася з умовами кредитного договору та підписаного нею договору поруки і взяла на себе зобов'язання щодо належного та своєчасного виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору (п. 5.4 договору поруки).

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_6 останній щомісячний платіж здійснив 17 лютого 2014 року, після чого будь-яких платежів не проводив.

З вимогою про дострокове повернення кредиту Банк звертався до ОСОБА_6, надіславши відповідну вимогу № 114-0-0-00/1976 22 липня 2014 року, включивши до вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі, станом на 21 липня 2014 року, яку ОСОБА_6 отримав 27 липня 2014 року.

Аналогічну вимогу № 114-0-0-00/1978 (а.с. 32) 22 липня 2014 року було надіслано і поручителю, яку ОСОБА_9 отримала згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 33) 29 липня 2014 року, особисто, про що свідчить її підпис в на повідомленні.

Вказані вимоги Банку направлені в межах шестимісячного строку після припинення сплати кредитних коштів позичальником. Відповідачами такі вимоги виконані не були.

Таким чином, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22 липня 2014 року відмовився від порядку сплати грошових коштів, встановлених п. 1.1 ст. 1 кредитного договору та встановив новий строк виконання. У відповідності до нього та умов ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» позичальника було зобов'язано повернути достроково повну суму кредиту, нараховані відсотки та пеню в строк до 22 серпня 2014 року.

Тому, з вищевикладених обставин, судом апеляційної інстанції було встановлено, що строк пред'явлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, яке встановлено в кредитному договорі - 02 липня 2015 року, або у зв'язку з застосуванням права на повернення кредиту достроково - з 22 серпня 2014 року.

Абзацом другим п. 4.1 договору поруки встановлено трирічний строк з дня настання строку виконання боргового зобов'язання, в межах якого Банк може пред'являти свої вимоги до поручителя.

Таким чином, у даному випадку, днем настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року, з якого починається відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя починається не раніше 22 серпня 2014 року, а відповідно трирічний термін припинення дії поруки згідно абз. 2 п. 4.1 ст. 4 договору поруки № 354411/3992/0120-8п від 02 липня 2008 року у зазначеному випадку закінчується не раніше 22 серпня 2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок

Як зазначено вище, згідно з п. 4.1 договору поруки укладеного між Банком та поручителем ОСОБА_9, договір вступає в силу з моменту його підписання й діє до закінчення трирічного терміну від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту. У разі якщо кредитором не пред'явлено вимоги до поручителя протягом трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту, порука припиняється.

Отже, договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

29 січня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено до суду позовну заяву, яка зареєстрована судом 04 лютого 2015 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, ОСОБА_9 за кредитним договором № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року та договором поруки № 354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року в межах трирічного строку абз. 2 п. 4.1 ст. 4 зазначеного договору поруки.

Отже, позивач у відповідності до вимог зазначених у п. 24 постанови Пленуму ВССУ України № 5 від 30 березня 2012 року, а також вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, не було порушено встановленого договором поруки трирічного строку для пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_9. Судом першої інстанції не було враховано абз. 2 ап. 4.1 ст. 4 «Строк дії поруки» договору поруки, таким чином, не в повній мірі з'ясовано обставини справи, належним чином не визначено характер правовідносин, що склались між сторонами та зроблено помилковий висновок щодо припинення договору поруки.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією, висловленою ВСУ в постанові від 13 лютого 2013 року в справі № 6-3цс13.

Згідно даної правової позиції визначено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

Тому, рішення суду в частині відмови позовних вимог до поручителя є необґрунтованим і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Таким чином, положення названих нормативних актів та роз'яснень дають підстави для висновку про можливість стягнення коштів в іноземній валюті, оскільки укладення кредитного договору в іноземній валюті передбачено діючим законодавством та самим договором.

Враховуючи, що позивач просив стягнути заборгованість по кредитному договору, яка включає в себе заборгованість за основним зобов'язанням, заборгованість за процентами по кредиту та пеню за невиконання основного зобов'язання в іноземній валюті, а саме - доларах США, колегія суддів вважає можливим задовольнити частково задовольнити позовні вимоги та стягнути основну суму заборгованості по тілу кредиту та відсоткам в іноземній валюті доларах США.

Пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів колегія суддів вважає за необхідне стягнути в національній валюті, гривні, оскільки такий висновок буде відповідати вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України та встановленим обставинам.

Судом першої інстанції правильно було вирішено, що до стягнення за борговими зобов'язаннями підлягає сума заборгованості за основним зобов'язанням 3 188 дол. 15 центів США (еквівалент 74 766 грн. 53 коп. станом на момент звернення позивача з уточненими позовними вимогами до суду) та заборгованість за процентами 510 дол. 84 цента США (еквівалент 11 979 грн. 90 коп. станом на момент звернення позивача з уточненими позовними вимогами до суду), а всього 3 698 дол. 99 центів США, що еквівалентно 86 746 грн. 43 коп..

Колегія суддів вважає правильним стягнути саме цю суму заборгованості в солідарному порядку з відповідачів, оскільки такий висновок буде відповідати встановленим обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Пеню колегія суддів також стягує з відповідачів солідарно в гривневому еквіваленті, з розрахунку саном на подачу уточнених позовних вимог в розмірі 59 865 грн. 28 коп..

При вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів враховує приписи норм ст. 88 ЦПК України та вважає за можливим стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 1 099 грн. 59 коп. з кожного, що був сплачений ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» під час розгляду даної цивільної справи та підтверджується платіжними дорученнями № 378385 від 23 січня 2015 року на суму 771 грн. 91 коп. (а.с. 6), № 400922 від 08 квітня 2015 року на суму 694 грн. 21 коп. (а.с. 99), № 420833 від 22 червня 2015 року на суму 733 грн. 06 коп. (а.с. 156).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - начальника управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Жука Олександра Григоровича задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Черкаської обласної дирекції заборгованість по кредитному договору №354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року в розмірі 3 698,99 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 86 746,43 грн., яка складається з:

- 3 188,15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та становить 74 766 грн. 53 коп. - заборгованість по тілу кредиту;

- 510,84 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ та становить 11 979 грн. 90 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Черкаської обласної дирекції пеню за прострочення виконання умов кредитного договору №354411/3992/0120-8 від 02 липня 2008 року щодо повернення кредиту в розмірі 59 865 грн. 28 коп..

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Черкаської обласної дирекції з кожного по 1 099 грн. 59 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :