Рішення № 53210321, 04.11.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8716/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Андрощук О.Я.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондарчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства індивідуальних власників квартир "Сім"я" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства індивідуальних власників квартир "Сім"я" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України в розмірі 14 616,00 грн.

В обґрунтування позову позивачка пояснила, що 15 травня 2014 року вона звільнилася з ТІВК «Сім»я» з посади бухгалтера в зв»язку з виходом на пенсію. В порушення ч. 1 ст. 116 КзПП України її письмово не повідомлено роботодавцем про нараховані суми, належні при звільненні. В день звільнення з нею не проведено виплати належних при звільненні розрахункових сум, порушена вимога Галузевої угоди на 2014 - 2015 роки - «не допускати звільнення працівників без забезпечення їм погашення боргів із виплати заробітної плати». Крім того, виконавчим листом Рівненського міського суду від 30.09.2014 року по справі № 569/13455/14-ц, яке набрало законної сили, встановлено право на отримання нею нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 6 926,00 грн. Станом на 25.05.2015 року розрахунок по виплаті заробітної плати при звільненні не проведений. Просить суд стягнути з ТІВК «Сім»я» заборгованість за час затримки при звільненні в розмірі 14 616,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просить суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав викладених в запереченнях до позовної заяви.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ТІВК «Сім»я» і 15.05.2014 року була звільнена із ТІВК «Сім»я» з посади бухгалтера за ст. 36 КЗпП України. При звільненні позивачки з роботи, відповідач не провів з нею розрахунку і не виплатив усіх сум, що належали їй від ТІВК «Сім»я». На день звільнення заборгованість відповідача перед позивачкою по заробітній платі складала 6 926,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача 14 616,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України, що підтверджується відповідним розрахунком, наявним в матеріалах справи (а.с. 4).

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних їй сум мала місце не з вини відповідача.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки відповідачем - ТІВК «Сім»я» розрахунок по виплаті заробітної плати при звільненні не проведений, то це є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 травня 2014 року по 25 травня 2015 року в сумі 14 616,00 грн.

З відповідача в дохід держави слід стягути 243,60 грн. судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 47, 116, 117, 233, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства індивідуальних власників квартир «Сім»я» на користь ОСОБА_1 14616,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.05.2014 року по 25.05.2015 року.

Стягнути з Товариства індивідуальних власників квартир «Сім»я» в дохід держави 243 гривень 60 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Повний текст рішення виготовлений 05 листопада 2015 року.

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.