Рішення № 53210249, 28.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3456/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Наумова С.В.,

при секретарі Слакві -Марчук Н.В.,Кліми Н.В. .

позивача - відповідача ОСОБА_1

представника позивача - відповідача ОСОБА_11 відповідача - позивача ОСОБА_3

представника відповідача - позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності на житло, визнання частки у праві власності на майно та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, -

В с т а н о в и в:

До суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності нажитло , визнання частки у праві власності на нього в якому просить суд, визнати незаконним та скасувати наказ департаменту міського господарства Рівненської міської ради №409 від 12 жовтня 1998 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 департаментом міського господарства Рівненської міської ради 12 жовтня 1998 року.

Визнати за нею та ОСОБА_3 по ? частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_1.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 пред»явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням .

У вказаному зустрічному позові просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник свій позов підтримала просила суд його задовольнити повністю. Зустрічний позов не визнала, просила суд в його задоволенні відмовити повністю.

Відповідач - позивач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали, просять суд в його задоволенні відмовити. Свій позов підтримав, просив суд його задовольнити повністю.

Залучені судом за заявою первісного позивача, відповідачі - Управління житлово -комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради та КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», їх представники позов ОСОБА_1 не визнали, вважають його безпідставним. Надали суду належну копію Наказу 409/01 від 12.10.1998р. Департаменту міського господарства виконавчого комітету Рівненської міської

ради «Про передачу житла у приватну власність». Вказали на те, що ОСОБА_3 правомірно набув право власності на вказану вище квартиру відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу департаменту міського господарства на який посилається ОСОБА_1 та її представник.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши надані ними письмові докази, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності на житло, визнання частки у праві власності на нього необхідно відмовити повністю за безпідставності позовних вимог а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 26.04.2001 року, який був зареєстрований у Великожитинькій сільській раді Рівненського району, актовий запис №6.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 25.12.2014р. позов ОСОБА_3 було задоволено, шлюб між вказаними особами - розірвано.

Згідно ордера на житлове приміщення №3835, від 4.05.1988р. ОСОБА_3 отримав АДРЕСА_1

Наказом 409/01 від 12.10.1998р.Департаменту міського господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про передачу житла у приватну власність», ОСОБА_3 передано у приватну власність вказана вище спірна квартира.

Як встановлено, право власності на квартиру за вказаною вище адресою відповідачем - позивачем ОСОБА_3 набуте до одруження з ОСОБА_1, що стверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 12 жовтня 1998 року.

Відповідно до вимог ст..ст. 12,13 Кодексу про шлюб і сім»ю України, що діяв на момент укладання шлюбу між сторонами, права і обов»язки подружжя породжував лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ лише майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст.22 КпШС України (ст..60 СК України), ст.. 16 діючого на час набуття квартири у власність ЗУ «Про власність спільною сумісною власністю є лише майно, нажите подружжям за час шлюбу. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном (ч.1,3 ст.24 КпШС України, ст.. 57 СК України).

Згідно ст.. 345 ЦК України особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності.

Статтями 5,8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно лише один раз. При цьому житлові приміщення передаються наймачеві та членам його сім»ї, які постійно проживали в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Позивачем за первісним позовом та його представником не надано суду доказів, які б вказували на законну можливість прийняття участі (ОСОБА_1.) у приватизації квартири АДРЕСА_1

Покликання вказаних осіб на ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» як на правове обґрунтування позовних вимог, є безпідставним, оскільки не відповідає фактичним встановленим обставинам справи.

Суд відхиляє як доказ пояснення в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на яких посилається позивач за первісним позовом, оскільки свідчення вказаних осіб, не підтверджують законності вимог цього позивача.

Встановлені обставини судом, спростовують покликання даного позивача, щодо необхідності визнання незаконним та скасування названого вище наказу №409/01 від 12.10.1998р..

Також видане свідоцтво ОСОБА_3 про право власності на квартиру, є законним. Підстави для визнання його судом частково недійсним та визнання за сторонами по ? частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 - відсутні.

З приводу посилання відповідача - позивача та його представника про сплив позовної давності звернення із даним позовом ОСОБА_1 до суду та посилання останньої про відсутність пропуску загальної позовної давності визначеної відповідно до ст..257 ЦК України, суд зазначає сторонам наступне.

Правила про позовну давність повинні застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб»єктивного права. Тому в разі відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, позов не підлягає задоволенню не з причин пропуску позовної давності, а по суті заявленої вимоги.

Отже, суд погоджується із позицією відповідачів за первісним позовом, щодо безпідставності позову ОСОБА_1.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд дійшов висновку його задовольни повністю.

Як зазначено вище відповідач - позивач ОСОБА_3 в 1998р. скористався правом на приватизацію державного житлового фонду та отримав Свідоцтво про право власності на спірну квартиру. На момент подання і оформлення документів на приватизацію житла він був єдиною особою, що була зареєстрованою у вказаній квартирі і мала право прийняти участь у приватизації, що було підтверджено та не заперечувалось представником відповідача залученого Управління житлово - комунального господарства ОСОБА_7.

Будинковою книгою для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 стверджується, що за цією адресою 23.12.2006 року була зареєстрована як член сім»ї ОСОБА_1, з якою ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюб із 26.042001 року. Шлюб між сторонами було розірвано на підставі названого вище заочного рішення суду 25.12.2014р., яке набрало законної сили 03.02.2015р..

Суд погоджується із доводами відповідача - позивача, що реєстрація в його квартирі відповідача за зустрічним позовом створює йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю.

Із пояснень ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, слідує, що остання в квартирі АДРЕСА_1 не проживає приблизно п»ять років, ключів від квартири не має. Знає, що в квартирі проживають квартиранти. В даний час вона проживає в своїй частині будинку яка була виділена їй згідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05.09.2014р., за адресою: АДРЕСА_2

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили факт не проживання ОСОБА_1 більше одного року в квартирі власника ОСОБА_3 . Зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знають про те, що сторони по справі приблизно останніх 10-15 років проживають в с. Ясениничі Рівненського району.

Тобто, після розірвання шлюбу між вказаними сторонами ОСОБА_1 не користується названим житловим приміщенням, суду відоме її місце проживання, що останньою не заперечується.

Згідно ст.. 150 ЖК України, ст..383,391 ЦК України громадяни які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд та вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, відсутність ОСОБА_1 за місцем її реєстрації понад один рік, та фактичного проживання її за вказаною вище адресою, відсутності іншої домовленості між власником житлового приміщення та відповідачем - позивачем, суд визнає її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір, суд відносить за її рахунок.

В зв"язку із звільненям від сплати судового збору ОСОБА_3 згідно ст. 5 ч.1 п.9 "Про судовий збір" як інваліда 2-ї групи, із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави 243 грн.60 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,88,212,213,215,218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності на житло, визнання частки у праві власності на майно, відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір, суд відносить за її рахунок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави 243 грн.60 коп. судового збору.

Повідомити сторін, що із повним текстом рішення суду вони можуть ознайомитись та отримати в Рівненському міському суді 2 листопада 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : С.В. Наумов