Рішення № 53207881, 03.11.2015, Вишгородський районний суд Київської області

03.11.2015 Справа № 363/3994/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Скарлат О.І.,

при секретарі Хом»як А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на зсувне майно, посилаючись на те, що 17 червня 2009 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 37.3/АА-095.07.2, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 30 337,00 доларів США для придбання автомобіля та взяла на себе зобов»язання повернути наданий кредит у повному обсязі до 17 вересня 2011 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов»язань між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу від 17 вересня 2007 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач передав у заставу автомобіль MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT , рік випуску 2007, колір сірий, шассі № НОМЕР_2, тип ТЗ - універсал, реєстраційний № НОМЕР_1. Через неналежне виконання умов договору у відповідача станом на 04 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 48104,43 доларів США, що еквівалентна за курсом НБУ 384 498,75 грн.

На підставі викладеного позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.09.2007 року звернути стягнення на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Родовід Банк» на предмет застави : автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT , рік випуску 2007, колір сірий, шассі № НОМЕР_2, тип ТЗ - універсал, реєстраційний № НОМЕР_1, що переданий в заставу АТ «Родовід Банк» на підставі договору застави від 17 вересня 2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом проведення торгів та продажу предмету застави з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути судові витрати понесені за сплату судового збору в розмірі 243,60 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить про їх задоволення з викладених в позові підстав.

Відповідач та її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, надавши суду свої письмові заперечення та пояснення, в яких зазначили, що позивач вже звертався з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в грошовому вимірі за зобов'язанням кредитного договору № 37.3/АА-095.07.2 від 17 вересня 2007 року. Заочним рішенням Вишгородського районного суду від 23 січня 2013 року позовні вимоги були задоволені. Банк пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання і судом йому було відмовлено у поновленні пропущеного строку, а тому позивач втратив право вимоги до примусового виконання основного зобов'язання за кредитним договором, що тягне за собою втрату права звернення стягнення на заставлене майно. Зазначили, що позивач порушив процедуру звернення стягнення на предмет застави, оскільки не надав витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, який би засвідчив про наявність у ньому запису про звернення стягнення на предмет застави. Також позивач пропустив строк позовної давності за кредитним договором, на забезпечення виконання якого укладено відповідний договір застави транспортного засобу. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності за даним зобов'язанням та недотримання банком процедури звернення стягнення на предмет застави.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представників відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2009 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 37.3/АА-095.07.2, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 30 337,00 доларів США для придбання автомобіля та взяв на себе зобов»язання повернути наданий кредит у повному обсязі до 17 вересня 2011 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 633,00 доларів США.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 17 вересня 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п. 1.6. цього договору.

Відповідно до п. 3.7. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась достроково погасити заборгованість за одержаними кредитами та сплатити проценти за користування ними, а також пені та штрафи, передбачені цим договором, у разі невиконання зобов'язань, передбачених у п. 3.5. та 3.6. цього договору.

Відповідно до п. 3.9. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась зобов'язалась за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 1.5. цього договору, від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави № 37.3/АА-095.07.2 від 17 вересня 2007 року та договорів застави, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

З метою забезпечення виконання грошових зобов»язань між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу від 17 вересня 2007 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач передав у заставу автомобіль MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT, рік випуску 2007, колір сірий, шассі № НОМЕР_2, тип ТЗ - універсал, реєстраційний № НОМЕР_1.

Відповідно до п. 3.1.1. договору застави, при порушенні заставодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої зоборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов даного договору та у випадках, установлених законом у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно договору застави вартість заставленого автомобіля за домовленістю сторін складала 185148,00 грн.

Через неналежне виконання умов договору у відповідача станом на 04 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 48 104,43 доларів США, що складається з:

-23 191,48 доларів США - сума заборгованості за кредитом;

-6 174,17 доларів США - сума заборгованості за процентами по кредиту;

-- 133 731,35 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту;

-16 047,76 грн. - сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту та сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту.

Встановлено, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48104,43 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ384 498,75 грн. та судовий збір у розмірі 3219,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 вересня 2013 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2013 року залишено без змін.(а.с.34-44).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 червня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Родовід Банк» про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у даній цивільній справі. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року ухвала сду від 08.06.2015 року залишена в силі (а.с. 70-75).

В суді також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порушення ст. 526 та п.п.3.1, 3.2., 3.3, 3.10 Кредитного договору, здійснювала погашення Кредиту та сплату відсотків за його користування з порушенням графіку, що призвело до простроченої заборгованості відповідачем станом на 04.10.2015 року становить 48104,43 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ 384498,75 грн. , яка встановлена рішенням суду від 23.01.2013 року.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

До відносин за договором застави застосовується положення параграфу 6 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України „Про заставу, застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведені обставини суд приходить до переконання, що у позивача, як заставодержателя виникло право звернення стягнення на предмет застави, оскільки відповідачем, не виконано зобов'язання по сплаті кредиту та відсоткам у встановлені строки.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про заставу», заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.

Якщо зобов'язання, забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов'язання.

В суді встановлено, що на час прийняття рішення зобов'язання ОСОБА_1 не виконане.

Умовами договору застави частиною 3 передбачені підстави та способи звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог заставодержателя , в тому числі:

п.3.1.2 .звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду.

Статтею 591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається у порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

З огляду на наведене позивач просить звернути стягнення в порядку, передбаченому законом .

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 про те, що позивач порушив процедуру звернення стягнення на предмет застави, оскільки не надав витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, який би засвідчив про наявність у ньому запису про звернення стягнення на предмет застави, судом зазначається наступне.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяжувач, який звертається до суду із вимогою звернути стягнення на предмет застави зобов'язаний до моменту подання відповідного позову письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Звернення стягнення на предмет застави, згідно ст. 25 цього Закону, здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису в порядку встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудового способу звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права обтяжувача звернутись до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до п.п.16, 17 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2004р. № 830 з наступними змінами і доповненнями, передбачає, що заяви і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача, у якій зазначається дата державної реєстрації відомостей, реєстраційний номер запису, підстава виникнення змін до обтяження (договір чи рішення суду, або відповідне рішення уповноваженого органу), відомості про реєстратора.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обрав спосіб звернення судовий, а не шляхом вчинення виконавчого напису чи інший позасудовий порядок, а тому обов'язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення у даному випадку виникає у обтяжувача після набрання чинності рішення суду про звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, сама лише заява обтяжувача про внесення змін до Державного реєстру обтяжень не може бути підставою для внесення таких змін до часу набуття чинності рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно, яке і є підставою для внесення змін у реєстр.

Разом з тим, не приймає до уваги суд посилання відповідача на пропущення позивачем строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальний термін позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач . Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В силу ч. 2 ст. 264 ЦК України позивачем не пропущені строки позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки 06.11.2012 року ПАТ «Родовід Банк» звертався в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який був задоволений рішенням Вишгородського районного суду від 23.01.2013 року.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно- задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17.09.2007 року звернути стягнення на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Родовід Банк» на предмет застави : автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO SPORT , рік випуску 2007, колір сірий, шассі № НОМЕР_2, тип ТЗ - універсал, реєстраційний № НОМЕР_1, що переданий в заставу АТ «Родовід Банк» на підставі договору застави від 17 вересня 2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом проведення торгів та продажу предмету застави з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судові витрати понесені за сплату судового збору в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя О.І.Скарлат