Ухвала суду № 53206716, 03.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/813/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/1476/15 Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

за участі: представника позивача - Місюри І.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 серпня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 4960,41 грн. заборгованості по кредитному договору № б/н від 17 травня 2007 року, яка складається із заборгованості за кредитом - 418,16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 2675,09 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1100,00 грн., штрафи: фіксована частина - 500,00 грн., процентна складова - 267,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 197,80 грн. сплаченого судового збору.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за пенею, комісією та штрафом, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з нього заборгованість за пенею, комісією та штрафом.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача Місюра І.В. апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 передбачені договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту, відсотках і штрафних санкціях.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 7 травня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір шляхом підписання заяви (а.с. 6), яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку (а.с. 7-12) складає між банком та відповідачем договір кредиту. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 21600.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У заяві на отримання кредиту зазначено, що ОСОБА_2 ознайомився та згідний із Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, та своїм підписом підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування (а.с. 6 зворот).

Із поданого суду розрахунку вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором у нього утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на 30 червня 2015 року, становить 6110,41 грн., що включає заборгованість за кредитом - 418,16 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 2675,09 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2250 грн., штрафи 500 грн. фіксована частина, 267,16 грн. процентна складова, що вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. а.с. 4-5).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідач ОСОБА_2 передбачені договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Судом встановлено, що останній платіж відповідач здійснив 23.07.2012 року. Позивач звернувся з позовом до відповідача 22 липня 2015 року. Отже, трирічний строк позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про захист свого цивільного права не пропущено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 цього ж Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені, встановлені договором або законом.

Із п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що при порушені клієнтом строків платежів по любому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором біль як на 120 днів, клієнт зобов'язаний заплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Отже задовольняючи позовну вимогу в цій частині (штраф в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 267,16 грн. (процентна ставка)), суд діяв у межах вимог закону та умов договору.

Відповідно до заяви, яку писав відповідач (а.с.6) на отримання банківських послуг, передбачена комісія за кредитне обслуговування особи в розмірі 1 % від суми заборгованості. Порядок нарахування та обов'язок клієнта сплатити нараховану банком комісію передбачено у п.п. 6.5; 9.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

Судом першої інстанції перевірено розмір комісії та зменшено відповідно до строку позовної давності встановлений ст. 258 ЦК України.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи суду першої інстанції. В апеляційній скарзі зазначивши 3093 грн. відповідач не надав суду розрахунку в підтвердження даної суми. Доводи відповідача, що ним було проплачено 600 грн. в погашення заборгованості за даним картковим рахунком не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про часткове задовольнення позовних вимог позивача.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 серпня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: