Постанова № 53206270, 04.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа № 920/1054/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20 липня 2012 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4883 С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2015 року у справі № 920/1054/15

за позовом Спільного Українсько-Російського підприємства "Технополіс" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Ювілейна", м. Суми,

про стягнення 391450,32 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 вересня 2015 року у справі № 920/1054/15 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Ювілейна" (40004, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 9, ідентифікаційний код 36066836) на користь Спільного Українсько-Російського підприємства "Технополіс" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 15, ідентифікаційний код 21115144) борг в розмірі 311978,86 грн., пеню в розмірі 70559,66 грн., штраф в розмірі 8911,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7829,01 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матерільного та процесуального права, просить його скасувати.

03 листопада 2015 року від Спільного Українсько-Російського підприємства "Технополіс" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№14990).

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 04 листопада 2015 року у звязку з закінченням повноважень судді Бондаренка В.П., згідно ст. 126 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", п. 2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 року (з наступними змінами та доповненнями) та на виконання рішення зборів суддів Харківського апеляційного господарського суду №12 від 12.06.2014 року та рішення зборів суддів першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду № 3 від 15.09.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

У судове засідання, яке відбулось 04 листопада 2015 року, зявився виключно представник позивача.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення (Том 1 а.с.87).

04 листопада 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Ювілейна" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи (вх.№15003).

Колегія суддів, дослідивши зміст вказаного клопотання, дійшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки останнім не було надано жодного доказу на підтвердження поважності причини відсутності у судовому засіданні, а саме доказів поломки транспортного засобу.

Крім того, у вiдповiдностi до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи вищевикладене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача, не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

29 грудня 2009 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483, відповідно до якого позивач продає, а відповідач оплачує поставлені обсяги природного газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязання за вказаним договором, просить суд стягнути з на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483 від 29 грудня 2009 року,на загальну суму 391450,32 грн., в тому числі 311978,86 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 70559,66 грн. пені, 8911,80 грн. штрафу; а також просить суд покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

З огляду на доведеність та фактичність позовних вимог судом першої інстанції було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрунзе-Ювілейна (40004, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 9, ідентифікаційний код 36066836) на користь Спільного Українсько-Російського підприємства Технополіс в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 15, ідентифікаційний код 21115144) борг в розмірі 311978,86 грн., пеню в розмірі 70559,66 грн., штраф в розмірі 8911,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7829,01 грн.

Заперечуючи правомірність прийняття вказаного рішення відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує про:

1)не направлення позивачем рахунків-фактури на виконання умов договору за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року (Том 1 а.с.80), як підстави для не нарахування штрафних санкцій;

2)відсутності доказів чинності договору купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483, а саме відсутності документально підтвердженої згоди обох сторін на продовження його дії (Том 1 а.с.80).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 29 грудня 2009 року між Спільно Українсько-Російським підприємством "Технополіс" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Ювілейна" укладено договір купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483 (далі - договір), відповідно до якого позивач продає, а відповідач оплачує поставлені обсяги природного газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором (Том 1 а.с.15).

У відповідності до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами цього Договору позивач як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Положення стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 договору визначено,що ціна 1000 куб.м. газу на день укладення договору складає 2020,25, крім того ПДВ 404,05 грн.;

В листопаді 2014 року вартість 1000 куб.м. газу, враховуючи ПДВ склала 6222,00 грн., а починаючи з грудня 2014 року вартість склала 7198,00 грн., що включає в себе вартість спожитого газу згідно постанов НКРЕ № 4261 від 28.11.2014 року та № 223 від 31.10.2014 року, збір до спеціального державного фонду у вигляді цільової надбавки (2%) та вартість постачання газу відповідно до укладених додаткових угод. Про зміни до ціни договору сторонами укладені відповідні додаткові угоди, копії яких долучено до матеріалів даної справи.

Пунктом 5.5 договору визначено, що ціна договору є динамічною і може змінюватися у випадках зміни комерційної закупівельної ціни, прийняття нормативного акту про зміну ціни компетентними державними органами України. Зміна ціни на газ по договору оформлюється сторонами відповідним договором.

Відповідно до умов пункту 6.1 зазначеного договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем (відповідачем) виключно грошовими коштами в такому порядку:

-перша оплата в розмірі 50 % від вартості планового місячного обсягу природного газу проводиться у триденний термін після предявлення рахунку позивачем;

- наступні 50 % до 15 числа місяця поставки газу.

Пунктом 6.2 договору визначено, що остаточна оплата за газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого позивачем.

Згідно пункту 3.2 договору, документальним підтвердженням постачання газу є акт приймання-передачі газу, складений у відповідності до вимог пункту 4.1 договору, відповідно до якого технічний прийом-передача газу здійснюється на замірних вузлах та контрольно-вимірювальних приладах відповідача та оформлюється актом, підписаним відповідачем та газорозподільною організацією, один екземпляр якого передається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року передав, а відповідач отримав 65,031 тис. куб. газу на загальну суму 455179,44 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт отримання відповідачем природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 1483 від 29.12.2009 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року, від 31.12.2014 року, від 31.01.2015 року та від 28.02.2015 року; рахунками-фактури: № СФ-0000600 від 30.11.2014 року, № СФ-0000005 від 31.01.2015 року, № СФ-0000149 від 28.02.2015 року та № СФ-0000661 від 29.12.2014 року, а також реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу з листопада 2014 року по січень 2015 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку №26005000069634 Спільно Українсько-Російським підприємством "Технополіс" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Том 1 а.с.24-28) вбачається, що відповідачем було частково сплачено вартість отриманого природного газу в розмірі 120000,00 грн.,

У звязку з чим, у відповідача станом на 22 червня 2015 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 311978,86 грн.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 ГК України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобовязання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 311978,86 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 ЦК України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобовязання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобовязання у строк, встановлений договором.

Зокрема, пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі неоплати відповідачем заявленого природного газу у зазначений термін, відповідач сплачує штраф в розмірі 2,5 % від вартості спожитого обєму газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі затримки, несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строк до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання, - відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, яку належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 70559,66 грн., яка нарахована позивачем за період з 05 грудня 2014 року по 05 липня .2015 року та сума штрафу складає 8911,80 грн.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 ЦК України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 ЦК України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 ГК України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняться у письмовій формі.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобовязань з оплати поставленого природного газу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 70559,66 грн. за період з 05.12.2014 року по 05.07.2015 року та штрафу в розмірі 8911,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на факт не направлення позивачем рахунків-фактури на виконання умов договору за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року, як підстави для не нарахування штрафних санкцій, оскільки у кожному підписаному відповідачем акті приймання-передачі природного газу вказано, що рахунок-фактура додається, тобто позивачем доведено належними доказами факт отримання відповідачем разом з актами приймання-передачі природного газу рахунків-фактур.

Недоведеним є твердження відповідача в обґрунтуванні апеляційної скарги, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції, стосовно відсутності доказів чинності договору купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483, а саме відсутності документально підтвердженої згоди обох сторін на продовження його дії.

У відповідності до пункту 10.7 Договору купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483, якщо ні одна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про свій намір припинити договірні відносини, це договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження фіксації згоди обох сторін Договору на продовження дії договору після 31 грудня 2011 року є безпідставним, оскільки такими підтвердженнями є як отримання природного газу за актами приймання передачі, на кожному з яких зазначено договір від 29 грудня 2009 року, так і здійснені відповідачем оплати за такий газ із формулюванням "згідно договору від 29 грудня 2009 року №1483".

Зазначене свідчить про погодження відповідачем пролонгації дії договору купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) № 1483.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на порядок розрахунків за отриманий газ, передбачений пунктом 6.1 договору, у відповідності до якого перша оплата в розмірі повинна була складати 50% від вартості планового місячного обліку природного газу, колегія суддів зазначає, що "Технополіс" ТОВ не заявляло у позовних вимогах будь-яких санкцій за нездійснення відповідачем попередньої оплати 50% об'єму газу до виставлення йому рахунків фактур. А відтак, таке посилання відповідача жодним чином не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2015 року у справі № 920/1054/15 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Ювілейна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2015 року у справі № 920/1054/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.