Постанова № 53206173, 03.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа № 917/160/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача- не з’явився,

відповідача- Борецька О.Л. (довіреність №31 від 21.04.2015 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.4948П/1-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.09.2015 року, винесену за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 року у справі №917/160/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз”, м.Лубни

про стягнення 235520,31 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.09.2015 року у справі №917/160/13-г (суддя Киричук О.А.) відмовлено Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення від 11.04.2013 року у справі №917/160/13-г.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду.

В судове засідання 03.11.2015 року позивач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 року у справі № 917/160/13-г, позов ПАТ "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ПАТ по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” про стягнення 235520,31 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80568,75 грн. пені, 32888,66 грн. 3% річних та 41426,11 грн. інфляційних втрат (а.с.111 т.1).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2013 року у справі №917/160/13-г рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.160,197 т.1).

12.06.2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” звернувся до суду першої інстанції із заявою № 1328 від 11.06.2014 року про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 року у справі №917/160/13-г до 31.10.2014 року та розстрочення вказаного рішення суду відповідно до наданого суду графіку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.07.2014 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено (а.с.269 т.1).

10.08.2015 року відповідач повторно звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою №1898 про розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/160/13-г відповідно до наданого графіку (а.с.8 т.2).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.08.2015 року в задоволенні заяви відповідача відмовлено (а.с.57 т.2).

04.09.2015 року відповідач втретє звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою №2077 від 04.09.2015 року, в якій просив розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області у даній справі на 10 місяців відповідно до графіку (а.с.76 т.2).

В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2015 рік. Основними причинами тяжкого фінансового становища, на думку відповідача, є значний розмір заборгованості контрагентів боржника з оплати за надані послуги, велика кількість боргових зобов’язань боржника перед іншими кредиторами, зокрема, загальна сума боргу за виконавчими документами складає 26712067,88 грн. При цьому, відповідач також зазначає про те, що господарська діяльність, яку він здійснює, має велику суспільно-соціальну значимість, а тому примусове стягнення даної заборгованості у повному обсязі унеможливить забезпечення безаварійної експлуатації системи газопостачання для безперебійного постачання природного газу населенню чотирьох районів Полтавської області - Лубенського, Гребінківського, Оржицького та Пирятинського.

Позивач, в свою чергу, зазначає, що відсутні об’єктивні непереборні обставини, які свідчили б про реальну неможливість сплати відповідачем заборгованості. На думку позивача, при розгляді заяви суд повинен врахувати не лише майнові інтереси боржника, а й захищати інтереси стягувача; брати до уваги наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Колегія суддів враховує наступне.

За приписами статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим…сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розстрочку виконання.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони… господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У відповідності до пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, …стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що при вирішенні заяв … сторони про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, надання розстрочки виконання рішення суду є правом суду, а не його обов’язком.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Колегія суддів не виключає наявність підстав вважати, що наведені боржником обставини в передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися безумовною підставою для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність грошових коштів, відповідач зазначає, що підприємство не в змозі виконати рішення суду, втім, боржник не зазначає яким чином та за рахунок чого відповідна заборгованість буде погашена при умові розстрочки виконання судового рішення.

Надані суду звіти про фінансові результати підтверджують негативні тенденції фінансового становища відповідача, однак відповідачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду, зокрема, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Таким чином, відповідачем не наведено суду будь-яких доводів та не надано гарантій щодо того, що при умові розстрочки виконання рішення суду на 10 місяців він буде в змозі виконати судове рішення у даній справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суд повинен враховувати також негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Позивач в запереченні на заяву відповідача (а.с.135 т.2) зазначає про збитковість його підприємства, наявність значної заборгованості споживачів, що підтверджується звітами про фінансовий стан за 2014 рік, перший квартал 2015 року (а.с.157-164 т.2). Так, збитки позивача за результатами господарської діяльності за перший квартал 2015 року склали 21 млрд. 904 млн. 139 тис. грн.

Крім того, позивач також вказує, що є гарантованим постачальником, зобов’язаний забезпечити ресурс природного газу для населення України, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави, у зв’язку з чим надання розстрочки виконання рішення суду може поставити під загрозу фінансову можливість позивача забезпечити безперебійне постачання природного газу, зокрема, в опалювальний сезон 2015-2016 року. При цьому, вчасне виконання контрагентами зобов’язань перед позивачем, в тому числі за судовими рішеннями, мінімізує ризик несвоєчасних розрахунків позивача за поставлений за зовнішньоекономічними контрактами імпортований природний газ та позбавить необхідності залучати комерційні кредити для розрахунків з постачальниками.

Колегія суддів приймає до уваги, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Рішення суду у даній справі було прийнято ще в 2013 році, але відповідачем не виконувалося.

Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

За вищевказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення, адже вказані відповідачем обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним по погашенню дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 11.02.2015р. у справі №904/3619/14, від 28.01.2015р. у справі №6/5005/9535/2011, від 21.01.2015р. у справі №20/77, від 25.02.2015р. у справі №910/17008/14, від 04.03.2015р. у справі №917/1228/14, від 27.01.2015р. у справі №910/12473/14.

Доводи відповідача про неврахування його фінансового стану колегія відхиляє, оскільки при прийнятті відповідного рішення мають враховуватися інтереси обох сторін.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 29.09.2015 р. у справі № 917/160/13-г винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.09.2015 року у справі №917/160/13-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 05.11.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.