Постанова № 53206168, 26.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 922/4010/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №4673 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.15 у справі № 922/4010/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт.Ков'яги, Валківського району, Харківської області,

до 1)Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт.Ков'яги, Валківського району, Харківської області,

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", м.Кузьминці, Гайсинського району, Вінницької області.

про стягнення 33245,89

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (2-й відповідач) індексу інфляції у розмірі 32288,13 грн., а також 3% річних у розмірі 957,76 грн., нарахованих, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з боку ТОВ "Кузьминецьке" за Договором поставки засобів захисту рослин № 27/09 від 27.09.2013р., також просив стягнути солідарно з відповідачів судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4010/15 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - індекс інфляції у розмірі 32288,13 грн.; 3% річних у розмірі 957,76 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 1827,00 грн., з посиланням на невиконання умов договору в частині оплати отриманого товару.

Другий відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не враховано, що другим відповідачем виконано рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2014р. в порядку, передбаченому чинним законодавством, з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим, підстав для застосування штрафних санкцій та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду немає, оскільки з прийняттям рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2014р. відносини між сторонами перейшли в іншу площину і регулюються не нормами про виконання договірних зобов'язань, а нормами про порядок виконання рішення суду.

Перший відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду пояснення по справі, в якому просив розгляд справи провести за його відсутністю.

В поясненні по справі зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм права, а саме суд не звернув увагу на те, що позивач пропустила строк пред'явлення вимоги до поручителя, з посиланням на ч.4 ст.559 ЦК України, а вимога про погашення заборгованості у визначений законом строк йому не направлялась. Вважає, що задоволення позовних вимог до ФО-П ОСОБА_3 неможливе, оскільки порука першого відповідача є припиненою станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правильно оцінив всі фактичні обставини по справі, прийняв рішення по суті правильно без порушень норм матеріального та процесуального права, з посиланням на те, що доводи другого відповідача викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, та не спростовують вірність рішення.

Представник другого відповідача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційній скарги за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду встановила, що 27.09.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (другим відповідачем) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 27/09, за умовами якого позивач зобов'язався поставити засоби захисту рослин другому відповідачу, а другий відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію. (п.1.1.)

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна вартість поставленого позивачем товару за даним договором визначається, відповідно до видаткових накладних позивача.

У п. 4.1. договору зазначено, що поставка товару у повному обсязі має бути здійснена у строк до 30.12.2013р.

27.09.2013р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №27/09 між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (першим відповідачем) укладено договір поруки №П-27/09 від 27.09.2013р., згідно умов якого перший відповідач зобов'язався солідарно відповідати за виконані другим відповідачем зобов'язання щодо здійснення останнім розрахунку та можливих штрафних санкцій за Договором поставки № 27/09 (п. 1.1.).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що на виконання умов Договору поставки, позивачем 04.10.2013р. поставлено другому відповідачу товар на загальну суму 68145,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000017 від 04.10.2013р., яка скріплена печатками сторін та підписана їх уповноваженими представниками; повноваження представника другого відповідача на отримання товару, зазначеного у видатковій накладній підтверджувались довіреністю № 27 від 04.10.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що другий відповідач повинен був сплатити кошти за поставлену продукцію шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 30.12.2013р.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що другий відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 68145,00 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14.02.2014р. позивачем на адресу другого відповідача направлена претензія за вих.№14/2 з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки, але дана претензія позивача залишилась без відповіді та задоволення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2014р. по справі №922/5408/14 стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 68145 грн., інфляційні втрати за період з січня 2013 року по вересень 2014р. в сумі 11028,39 грн., 3% річних за період з 30.10.2013р. по 01.11.2014р.в сумі 1736,3 грн.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, зазначеним рішенням господарського суду встановлений обов'язок боржника (другого відповідача) та поручителя (першого відповідача) солідарно відповідати за виконання грошових зобов'язань по договору поставки.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції встановив, що на рахунок позивача кошти у рахунок сплати боргу за наказом Господарського суду Харківської області від 06.01.2015р. у справі №922/5408/14 зараховані 27.04.2015р., тобто заборгованість перерахована несвоєчасно.

В зв'язку з тим, що основна заборгованість за договором поставки сплачена з порушенням строку виконання грошового зобов'язання позивач пред'явив позов про солідарне стягнення с відповідачів інфляційних втрат за період з 01.10.2014р. по 26.04.2015р. у розмірі 32288,13 грн. та 3% річних за період з 02.11.2014р. по 26.04.2015р. у розмірі 957,76 грн.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що обидва відповідача повинні нести солідарний обов'язок перед позивачем щодо оплати інфляційних та річних у загальному розмірі 33245,89 грн. (у тому числі: 32288,13 грн. інфляційних втрат та 957,76 грн. - 3% річних), нарахованих внаслідок неналежного виконання першим відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого товару.

Посилання другого відповідача на те, що після прийняття рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2014р. у справі №922/5408/14 відносини між сторонами повинні регулюватися не нормами про виконання договірних зобов'язань, а нормами про порядок виконання рішення суду - необгрунтоване, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Колегія суддів вважає, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом ст. ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 01.11.2012 р. по справі №5011-32/5219-2012.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011р. справі № 0/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такої правової позиції дійшов Пленум Вищого господарського суду України у своїй Постанові № 14 від 17.12.2013р., прийнятої за результатами узагальнення судової практики.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що оскільки заборгованість на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 06.01.2015р. у справі № 922/5408/14 перерахована другим відповідачем на рахунок позивача 27.04.2015р. то саме з цієї дати грошове зобов'язання другого відповідача за договором поставки №27/09 від 27.09.2013р. є виконаним, та в силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України, припинилось.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зобов'язання за договором поставки виконані відповідачами лише після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 922/5408/14 (майже через п'ять місяців після звернення позивача до суду з позовом про стягнення основного боргу за договором поставки та через чотири місяці після прийняття рішення у справі №922/5408/14).

Посилання першого відповідача на пропуск строку пред'явлення вимоги до поручителя безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2014р. по справі №922/5408/14, яким з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість та інші платежі, тобто строк не пропущений.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та задовольнив позовні вимоги повністю, стягнувши з відповідачів солідарно 32288,13 грн. інфляційних втрат та 957,76 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що другим відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви другого відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 553, 554, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.08.15 у справі №922/4010/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30.10.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.