Ухвала суду № 53203888, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/19188/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Колядинського Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року

у справі № 2а-6757/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2010 року № 0000322311/0, № 0000332311/0 та від 06 липня 2010 року № 0000322311/1, № 0000332311/1.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року позов був задоволений у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2010 року № 0000322311/0, № 0000332311/0 та від 06 липня 2010 року №0000322311/1, № 0000332311/1, в результаті яких визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 924391,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 468540,50 грн., податку на додану вартість за основним платежем - 49620,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 24810,00 грн. Cтягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Конотопська МДПІ Сумської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Конотопська МДПІ Сумської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 152/23-3/23051164 від 13 квітня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 924391,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2008 року - 404207,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 441318,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 78866,00 грн., та зменшено збитки за 2009 рік у сумі 131478,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49620,00 грн., у тому числі: за жовтень 2008 року - 46287,00 грн., за листопад 2008 року - 3333,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей у таких контрагентів, а саме: у ТОВ «Відродження» металоконструкцій на загальну суму 244000,00 грн. (згідно договору купівлі-продажу товару № 03/05М (№ 44) від 03 травня 2007 року в редакції додаткової угоди № 1 від 01 січня 2008 року), у ПП «НПК Хармет» металоконструкцій на загальну суму 211630,36 грн. (згідно договору поставки № 07/01/65 від 10 липня 2008 року в редакції змін до договору від 31 липня 2008 року), у ТОВ «Потенціал» металобрухту на загальну суму 1698226,95 грн. (згідно договору купівлі-продажу товарів № 25/м від 20 березня 2007 року в редакції додаткової угоди № 1 від 01 січня 2008 року), у ТОВ «ТД «Промсталь» металобрухту на загальну суму 117691,41 грн. (згідно договору поставки № 77/1 від 03 жовтня 2008 року в редакції додаткової угоди № 1 від 27 жовтня 2008 року) та у ПП «Енерго-Кор» піску річкового та щебеню на загальну суму 297714,83 грн. (у тому числі податок на додану вартість 49619,14 грн.) (згідно договорів поставки №18/09/78 від 18 вересня 2008 року та № 23/10П/79 від 23 жовтня 2008 року), оскільки: у первинних документах, виписаних позивачу вказаними суб'єктами господарювання, відсутня ідентифікація осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій; у позивача відсутні товарно-транспортні накладні по операціях з ТОВ «Відродження» та ТОВ «Потенціал» (частково на загальну суму 645700,00 грн.), а також по операціях з ТОВ «ТД «Промсталь»; у позивача відсутнє документальне підтвердження видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей по операціях з ТОВ «Відродження», ТОВ «Потенціал», ПП «НПК Хармет», ТОВ «ТД «Промсталь»; у позивача відсутні документи щодо джерела походження, про результати радіаційного контролю та контролю на вибухонебезпечність металобрухту по операціях з ТОВ «Відродження», ТОВ «Потенціал», ПП «НПК Хармет», ТОВ «ТД «Промсталь»; стосовно ОСОБА_2, яка значиться директором та головним бухгалтером ТОВ «Відродження», 31 травня 2010 року було порушено кримінальну справу № 02/10/9006 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_2 надала пояснення, що у лютому 2009 року перереєструвала вказане товариство на своє ім'я на прохання незнайомої особи на ім'я ОСОБА_2 за винагороду, ніякого відношення до діяльності цього товариства не має, податкову звітність, договори та інші первинні бухгалтерські документи не підписувала; основним постачальником металоконструкцій для ТОВ «Відродження» було ПП «ПК Схід метал», стосовно посадових осіб якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; 04 серпян 2009 року було порушено кримінальну справу за фактом створення ПП «Енерго-Кор» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу УКраїни; постановою Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2009 року у справі № Б-50/133-09 ПП «НПК Хармет» було визнано банкрутом; постановою Господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року у справі № Б-24/35-09 ТОВ «ТД «Промсталь» було визнано банкрутом. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Відродження», ПП «НПК Хармет», ТОВ «Потенціал», ТОВ «ТД «Промсталь» та ПП «Енерго-Кор» носять фіктивний характер і не спричиняють реального настання наслідків, а тому є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України. Крім іншого, вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит жовтня та листопада 2008 року за господарськими операціями з ПП «Енерго-Кор».

23 квітня 2010 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000322311/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 1392931,50 грн., у тому числі: 924391,00 грн. - за основним платежем, 468540,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

23 квітня 2010 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000332311/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 74430,00 грн., у тому числі: 49620,00 грн. - за основним платежем, 24810,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2010 року № 0000322311/1, № 0000332311/1 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Відродження», ПП «НПК Хармет», ТОВ «Потенціал», ТОВ «ТД «Промсталь» та ПП «Енерго-Кор» товарно-матеріальних цінностей, а також правомірно включив до складу податкового кредиту жовтня - листопада 2008 року податок на додану вартість по господарських операціях з ПП «Енерго-Кор», на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платником податку на додану вартість (стосовно операцій з ПП «Енерго-Кор»), з урахуванням того, що: вироків суду, постановлених у кримінальних справах щодо щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ТОВ «Відродження» чи ПП «Енерго-Кор» податковим органом надано не було; позивач у визначеному законодавством порядку повідомив своїх контрагентів про зразок печатки та підпис директора ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь», з огляду на що мав право одержувати товарно-матеріальні цінності без довіреностей; у позивача наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавців (покупців) у всіх випадках, коли такі перевезення здійснювались за рахунок позивача, а у випадку, коли доставка здійснювалась за рахунок продавців (постачальників) товарно-транспортні накладні позивачем не зберігались, оскільки наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року № 493 «Про внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортні накладні були виключені із переліку документів суворої звітності; в силу положень Закону України «Про металобрухт» металоконструкції не являються металобрухтом, у зв'язку з чим не потребують висновку про вибухонебезпечність, радіовипромінювання та забруднення, а положеннями статті 4 цього Закону передбачено строк зберігання таких документів становить 1 рік, з огляду на що у позивача лише частково збереглися відповідні документи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» займається заготівлею, переробкою металобрухту чорних металів на підставі ліцензії серії АВ № 078932, виданої Міністерством промислової політики України, із терміном дії з 27 червня 2006 року по 27 червня 2011 року (т.1 арк. справи 90).

03 травня 2007 року між ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» (покупцем) та ТОВ «Відродження» (постачальником) був укладений договір купівлі продажу товару № 03/05М (№44), відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 01 січня 2008 ркоу) постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в установлений даним договором термін металоконструкції, лом та відходи чорних металів (далі - товару) за ціною та у кількості згідно накладних (пункт 1.1 статті 1); товар доставляється транспортом покупця або постачальника за домовленістю (пункт 3.3 статті 3 договору) (т.1 арк. справи 91-92).

На підставі зазначеного договору ТОВ «Відродження» виписало позивачу видаткові накладні (т.1 арк. справи 93-104), податкові накладні (т.2 арк. справи 152-154), а також сторонами договору були підписані акти прийому передачі металоконструкцій (т.1 арк. справи 105-106). В свою чергу, позивач перерахував на користь ТОВ «Відродження» кошти за отримані металоконструкції, що підтверджується банківською випискою (т.1 арк. справи 107).

10 липня 2008 року між ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» (покупцем) та ПП «НПК Хармет» був укладений договір поставки №07/01/65 із «НПК Хармет» (постачальником), відповідно до умов якого (в редакції угоди від 31 липня 2008 року) постачальник зобов'язується поставити у визначені строки покупцю металоконструкції, вироби із металопрокату (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та заплатити за нього визначену умовами цього договору суму (стаття 1 договору); поставка товару на склад покупця здійснюється як транспортом постачальника, так і транспортом покупця у випадку усної домовленості сторін при неможливості постачальника здійснити таку поставку (статті 3 договору) (т.1 арк. справи 121-123).

На виконання умов зазначеного договору та згідно специфікацій ПП «НПК Хармет» виписало позивачу видаткові накладні (т.1 арк. справи 124-168), податкову накладну (т.2 арк. справи 156), доставка товару здійснювалась позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 арк. справи 169-205).

18 вересня 2008 року між ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» (покупцем) та ПП «Енерго-Кор» (постачальником) був укладений договір поставки №18/09/78, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити граніту продукцію (щебінь фракції 5-20 мм. гранітний, щебінь фракції 20-40 мм. гранітний, відсів гранітний 0-20 мм., відсів гранітний 0-5 мм.) усього на загальну суму 1467000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 244500,00 грн. (пункт 1.1 статті 1 договору); доставка продукції здійснюється на умовах FCA (у редакції Інкотермс-2000), місце відвантаження франко-перевізник станція Кременчук (пункт 3.4 статті 3 договору); продавець здійснює поставку продукції в момент передання продукції транспортній організації, яка здійснює перевезення продукції на станцію Кременчук. Датою відвантаження вважається дата, зазначена на супровідних залізничних документах станції Кременчук (пункт 3.6 статті 3 договору) (т.1 арк. справи 206).

23 жовтня 2008 року між ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» (покупцем) та ПП «Енерго-Кор» (постачальником) був укладений договір поставки №23/10/П/79, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у визначені строки продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та заплатити за неї визначену грошову суму на умовах цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); предметом поставки являється пісок річковий для будівельних робіт. Об'єм та асортимент продукції визначається в додатках до договору, які являються його невід'ємною частиною (пункт 1.2 статті 1 договору); поставка продукції здійснюється залізничним транспортом у напіввагонах на умовах FCA станція Золотнишино (т.1 арк. справи 207-209).

На виконання вимог зазначених договір ПП «Енерго-Кор» виписало позивачу видаткові накладні (т.1 арк. справи 210, 213, 216, 217, 220, 223), податкові накладні (т.2 арк. справи 157-158), доставка та продукції здійснювалась залізничним транспортом зі станцій Кременцук та Золотнишино, що підтверджується залізничними накладними на маршрут або групу вагонів (т.2 арк. справи 211, 212, 214, 215, 218, 219, 221, 222, 224, 225). В свою чергу, позивач перерахував на користь ПП «Енерго-Кор» кошти за отриману продукцію, що підтверджується банківськими виписками (т.1 арк. справи 226-230).

20 березня 2007 року між ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» (покупцем) та ТОВ «Потенціал» (постачальником) був укладений договір купівлі-продажу № 25/м, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 01 січня 2008 року) постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити у встановлені даним договором термін металоконструкції, лом та відходи чорних металів (далі - товар) за ціною і в кількості відповідно до накладних (пункт 1.1 статті 1); товар доставляється транспортом покупця, або постачальника за домовленістю (пункт 3.3 статті 3 договору) (т.1 арк. справи 231-233).

На виконання вимог зазначеного договору ТОВ «Потенціал» виписало позивачу видаткові накладні на брухт сталевий (т.2 арк. справи 1-53), податкові накладні (т.2 арк. справи 142-148), акти про походження металобрухту, сертифікати якості (т.2 арк. справи 162-164), а також сторонами були підписані акти прийняття-передачі товару (т.2 арк. справи 53-58). Зазначений брухт був перевезений до позивача приватним підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується актами виконаних робіт, складеними між приватним підприємцем ОСОБА_3 та позивачем (т.2 арк. справи 59-60), а також товарно-транспортними накладними (т.2 арк. справи 61-95).

03 жовтня 2008 року між ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» (замовником) та ТОВ «ТД «Промсталь» (постачальником) був укладений договір поставки № 77/1, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 27 жовтня 2008 року) постачальник зобов'язується надати товар замовнику, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору (пункт 1.1 статті 1 договору); найменування товару: лом сталевий вид 500 (пункт 1.2 статті 1 договору); поставка здійснюється як транспортом постачальника, так і транспортом замовника шляхом усної домовленості (пункт 5.1 статті 5 договору) (т.2 арк. справи 96-97).

На виконання вимог зазначеного договору ТОВ «ТД «Промсталь» виписало позивачу видаткові накладні (т.2 арк. справи 100-102) та податкові накладні (т.2 арк. справи 149-151), доставка товару здійснювалась позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 арк. справи 103-112).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати відповідного податкового періоду за господарськими операціями з ТОВ «Відродження», ПП «НПК Хармет», ТОВ «Потенціал», ТОВ «ТД «Промсталь» та ПП «Енерго-Кор», а також податковий кредит жовтня - листопада 2008 року за господарськими операціями з ПП «Енерго-Кор».

Крім іншого, судами попередніх інстанцій було встановлено, що придбаний у вказаних вище контрагентів металобрухт був реалізований позивачем (продавцем) іншим суб'єктами господарювання (покупцям), зокрема, ТОВ «Український промисловий ресурс» згідно договору № 14 від 23 січня 2009 року та ТОВ «ТД «Промсталь» згідно договору № 39 від 25 жовтня 2007 року (т.2 арк. справи 98-99, 223-228).

При цьому, в підпункті 3.1.1 акту перевірки було вказано, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року не встановлено його заниження або завищення (т.1 арк. справи 16).

Також, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання податкового органу на відсутність у позивача довіреностей, які підтверджують факт отримання ним товарно-матеріальних цінностей від постачальників, оскільки в силу положень абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем було направлено його контрагентам листи зі зразком печатки та підпису директора ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь», що підтверджується відповідними листами та журналом реєстрації кореспонденції (т.2 арк. справи 229-243).

Колегія суддів також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у позивача частини товарно-транспортних накладних по операціях з ТОВ «Відродження», ТОВ «Потенціал» (частково на загальну суму 645700,00 грн.), ТОВ «ТД «Промсталь» у випадку здійснення перевезень товарно-матеріальних цінностей постачальниками (продавцями), оскільки наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року № 493 «Про внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортні накладні були виключені із переліку документів суворої звітності, з огляду на що товарно-транспортні накладні, складені постачальниками (продавцями), позивачем не зберігались.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 статті 1 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Згідно з частинами 11, 12 статті 4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем у відповідних контрагентів придбавався як металобрухт, так і металоконструкції.

При цьому, у роз'ясненні Головного управління статистики у Сумській області від 13 травня 2010 року №03/1-35-2516, наданому позивачу, було вказано, що відповідно до роз'яснень до Номенклатури продукції промисловості (НПП), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30 серпня 2002 року № 320 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), металоконструкції - це конструкції з металу, що застосовуються в будівництві промислових будівель, великопролітні будівлі, мости та естакади, листові конструкції, вежі і щогли, каркаси багатоповерхових будівель, кранові та інші рухомі конструкції, інші конструкції. Вихідним матеріалом для всіх металоконструкцій є прокатний метал: лист, куточок, швелер, труба і т.д. З цього металу компонуються різноманітні конструктивні форми. Таким чином, металоконструкції не являються металобрухтом, а отже не підпадають під дію Закону України «Про металобрухт» (т.1 арк. справи 108).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у випадках, коли товариством придбавалися саме металоконструкції, а не металобрухт, у позивача був відсутній обов'язок зазначати у актах приймання-передачі товарів висновок про вибухонебезпечність, радіовипромінювання, забруднення тощо, як цього вимагає Закон України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суди попередніх інстанцій також правомірно відхилили посилання податкового органу на часткову відсутність у позивача актів про походження металобрухту та сертифікатів якості на вторинні чорні метали, з огляду на те, що у відповідності до вимог частини 12 статті 4 Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 07 липня 2006 року наказом директора ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь» № 31 був встановлений строк зберігання позивачем документів згідно переліку, у тому числі й актів про походження металобрухту та сертифікатів якості, тривалістю 1 рік (т.2 арк. справи 244), у зв'язку з чим акти про походження металобрухту та сертифікати якості, датовані 2008 роком, на період перевірки (з 10 березня 2010 року по 06 квітня 2010 року) позивачем частково не збереглися з огляду на строк їх зберігання.

При цьому, матеріали справи містять журнал реєстрації результатів перевірки на радіаційний контроль вхідного лому чорних металів, який був розпочатий позивачем 02 січня 2008 року та вівся включно по дату складання акту перевірки, який містить записи позивача про приймання від його контрагентів металобрухту, його вагу та результати замірів (т.2 арк. справи 181-213).

Крім іншого, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має достатню матеріально-технічну базу для зберігання та використання придбаних металоконструкції, спеціальний технічний персонал, який має відповідні свідоцтва міністерства охорони здоров'я України про те, що особи, яким видані такі свідоцтва, можуть самостійно проводити вхідний дозиметричний контроль спеціальною вимірювальною технікою, та має відповідну вимірювальну техніку (т.2 арк. справи 245-252), з огляду на що суди дійшли обґрунтованого висновку, що операції по придбанню металоконструкцій та металолому позивачем у його контрагентів мали реальний характер, а порушення, що були допущені посадовими особами його контрагентів не можуть тягнути за собою відповідальність для позивача за умови відсутності достатніх доказів наявності вини в його діях щодо ухилення від сплати податків.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з цим, вироків суду, постановлених у кримінальних справах щодо щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем чи ТОВ «Відродження», ПП «НПК Хармет», ТОВ «Потенціал», ТОВ «ТД «Промсталь» та ПП «Енерго-Кор» податковим органом надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Конотопської МДПІ Сумської області залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ І.В. Приходько