Ухвала суду № 53203738, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/23993/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаіка-Ойл» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаіка-Ойл» (далі - позивач, ТОВ «Лаіка-Ойл») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ) № 0000312200 від 24.04.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, встановлено добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено пп. 138.8.2. п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 14.03.2014 року по 03.04.2014 року на підставі направлень 13.03.2014 року № 12/15-17-22-01-23, № 13/15-17-17-01-09 та від 26.03.2014 року № 21/15-17-25-01-14 посадовими особами ДПІ, згідно п. 77.1 ст. 77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І - й квартал 2014 року, проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.04.2014 року № 468/15-17-22-01-37089304, в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 14.12.27 п. 14.12 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі - 277547,00 грн. за 4 квартал 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 24.04.2014 року № 000031220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 277547,00 грн. (за основним платежем - 277547,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «Лаіка-Ойл» без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

12.01.2011 року за № 2002 між ТОВ «РАНГ» (продавець) та ТОВ «Лаіка-Ойл» (покупець) укладений договір поставки, згідно умов якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по зазначеному договору поставки № 2002, підтверджується наявними доказами, зокрема, копіями: податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, паспортів якості, сертифікатів відповідності, змінними звітами АЗС ТОВ «Лаіка-Ойл», журналу обліку надходження нафтопродуктів, банківських виписок, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, журналу - реєстрації довіреностей.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій. Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Вказаний контрагент, ТОВ «РАНГ», та позивач під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та платники ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат по господарським операціям з ТОВ «РАНГ», а тому прийшли до правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 815/4493/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко