Ухвала суду № 53203352, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/8020/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Борисенко І.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року

у справі № 826/16585/13-а

за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва

про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про стягнення податкової заборгованості на загальну суму 23814385,93 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що податковий борг відповідача складає: податок на додану вартість - 4882716,25 грн. (за деклараціями з податку на додану вартість за період січень 2012 року - жовтень 2013 року); податок на прибуток підприємств - 9520136,51 грн. (на підставі податкової декларації № 9087075150 від 08 лютого 2013 року та пені, що була нарахована на заборгованість минулих звітних періодів в сумі 4859254,51 грн.); авансовий внесок з податку на прибуток - 405165,12 грн.; частина чистого прибутку комунальних унітарних підприємств 3246411,00 грн. (на підставі розрахунку № 9087075185 від 01 лютого 2013 року); земельний податок з юридичних осіб - 5759957,05 грн.

Загальну сума податкової заборгованості відповідача складає 23814385,93 грн. При цьому, як власне наявність заборгованості, так і її розмір відповідачем не заперечується.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що податкові зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачу було направлено першу податкову вимогу від 05 червня 2008 року № 1/1231 та другу податкову вимогу від 23 липня 2008 року № 2/1444, які були отримані представником відповідача.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що він є виконавцем комунальних послуг у Деснянському районі м. Києва. У зв'язку з тим, що безпосередні споживачі таких послуг розраховуються з відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, останній не має можливості сплачувати відповідні податки у встановленому розмірі.

Колегія суддів вказані доводи відповідача до уваги не бере, оскільки порушення контрагентами відповідача умов укладених з ним правочинів в частині несвоєчасної оплати наданих послуг не є підставою для звільнення відповідача від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати податків.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Інших обґрунтувань порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права касаційна скарга не містить, а тому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про законність та обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 826/16585/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) І.В. Борисенко