Ухвала суду № 53203351, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

20.10.2015 № К/800/39375/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015у справі № 2а-16577/10/0470за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 № 0000841720/0/25702.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 16.04.2009 по 12.05.2009 проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 15.05.2009 № 831/172.2225712532 про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме:

- статті 13 розділу IV Декрету Кабінетів Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого позивачу з урахуванням вимог статті 7 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 74263 грн. 28 коп., в т.ч. за 2007 рік - 8704 грн. 85 коп. (58032 грн. 33 коп. х 15%), за 2008 рік - 65558 грн. 43 коп. (437 056,19 грн. х 15%);

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 № 0000841720/0/25702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 74263 грн. 28 коп.

Передумовою прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало, зокрема заниження позивачем у перевіряємий період валового доходу, у зв'язку з не включенням до його складу частини торгівельної виручки.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, у позивача на момент початку перевірки були наявні кошти у готівковій формі, а саме, виручка від здійснення підприємницької діяльності у минулі періоди.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320 (далі - Положення).

В пункті 2.7. глави 2 вищевказаного Положення зазначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і їх своєчасного надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Таким чином, оскільки відсутні законодавчо закріплені строки здавання підприємцями готівкової виручки (готівки) та позивачем документально підтверджено походження спірної суми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень податкового органу про заниження Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 валового доходу у період з 01.04.2007 по 31.12.2008.

Також, в акті перевірки зазначено про безпідставне завищення позивачем валових витрат у перевіряємий період, а саме: включення до їх складу амортизації основних засобів, сплаченого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, сплаченого земельного податку, орендної плати за земельні ділянки та витрат за реєстрацію в КП НМБТІ приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

З даного приводу, колегія зазначає наступне.

Судами встановлено, що позивачем ведеться бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону № 334/94-ВР).

Додаток № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, передбачає, що відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суму витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, вказане закріплено підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, позивачем правомірно віднесено до складу витрат суму амортизації основних фондів.

Крім того, відповідач доводить суду, про завищення позивачем валових витрат в декларації про доходи за 2007 рік за рахунок включення до таких витрат сплаченого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі 1503,50 грн., в декларації про доходи за 2008 рік завищення в зв'язку з включенням збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі 2 936 грн., сплаченого земельного податку в розмірі 691,38 грн. та сплаченої орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 5 988,23 грн.

Згідно п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Згідно п.20 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до переліку загальнодержавних податків і зборів відноситься збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що право платника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відносити до складу валових витрат: амортизацію основних засобів, сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, сплату земельного податку, орендної плати за земельні ділянки, витрат за реєстрацію в КП НМБТІ приміщення за адресою: АДРЕСА_1, напряму пов'язане з веденням ним первинного облік таких витрат та підтвердженням первинними документами витрачених сум згідно з положеннями Закону № 334/94-ВР.

Крім того, висновки щодо застосування положень Закону №334, в частині спірних правовідносин по включенню до складу валових витрат за 2007-2008 роки амортизації основних фондів, а також включення до складу витрат сплаченого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки та витрат за реєстрацію в КП НМБТІ приміщення узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 по справи № 21-53а14.

Враховуючи, що позивачем у перевіряємий період вівся бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів та при формуванні витрат за перевіряємий період враховано витрати, які безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю на підставі належним чином складених первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва