Ухвала суду № 53201912, 04.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/581/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі за позовом Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 - Заклад комунальної власності до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2 - Заклад комунальної власності (надалі - позивач) звернулась до суду із позовом про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області по зарахуванню коштів, які надійшли від Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 - Закладу комунальної власності на відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій в рахунок погашення заборгованості з цих платежів за інші періоди; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області внести в картку особового рахунку платежі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що надійшли від Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 - Закладу комунальної власності відповідно до їх призначення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на протязі декілька років управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, перевищуючи свої повноваження, протиправно здійснює перерозподіл коштів, які лікарня сплачує в якості відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Перерозподіл коштів управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області здійснює на погашення нібито існуючої у позивача недоїмки, яка виникла в зв'язку з не відображенням в особистому рахунку лікарні суму переплати по відшкодуванню цих витрат за незаконно призначеними самим відповідачем пенсіями.

Позивач зазначає, що здійснюючи ці протиправні дії, управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області подає позови до суду, але потім відмовляється від позову.

На думку позивача, управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області недобросовісно користується своїми процесуальними правами, оскільки стосовно кожного позову позивачу необхідно підготувати заперечення, документи, з'являтись в судові засідання, здійснювати інші процесуальні дії. Так, триває вже протягом декілька років. Тільки на протязі 2013-2014 р.р. управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області подавало 18 позовів до адміністративного суду, від яких в подальшому відмовлялось, або вони були залишені без розгляду в зв'язку з його неявкою.

Позивач зазначає, що вищевказане свідчить про систематичні, цілеспрямовані дії управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області з метою тиску на лікарню.

Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області (надалі - відповідач) позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні і зазначає, що, починаючи з 2012 року позивачем систематично порушуються норми пенсійного законодавства, а саме відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.05.1997 року № 400/97-ВР для роботодавців, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 100 % зазначених витрат.

Відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстровано в Мінюсті України 16.01.2004 року за № 64/8663 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується в повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 вищевказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа зобов'язані вносити до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні (Розрахунку про фактичні витрати) місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач зазначає, що протягом 2012 - 2015 р.р. позивачем не в повному розмірі перераховуються фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що підтверджується, зокрема, Актами звірок, що призводить до постійного, але сталого боргу в розмірі 128 277,58 грн.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Частинами 5, 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Недоїмка, пеня, фінансові санкції, фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій є боргом перед Пенсійним фондом України. В свою чергу, борг - це будь-які боргові зобов'язання, термін обслуговування або погашення яких припадає на відповідний фінансовий рік, тому позивач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.41 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III, зазначено, що платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, а сумою переказу є кошти, відповідна сума яких внаслідок переказу має бути зарахована на відповідний рахунок отримувача або видана йому у готівковій формі.

Відповідач зазначив, що для обліку платежів, контроль за нарахуванням та сплатою за якими покладено на органи Пенсійного фонду, є встановлені форми карток особових рахунків платників, а саме - картка особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

У картках особових рахунків платників відображаються дані про платника, його ознака та інформація про стан розрахунків (суми нарахованого та сплаченого платежу, суми боргу або надміру сплачені) та інше. Проведення операцій в картках особових рахунків платників здійснюється в хронологічному порядку.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів органи Пенсійного фонду проводять облік надходження сум платежів згідно з їх призначенням, а саме якщо позивачем призначались кошти на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу» та здійснюється відповідне рознесення по даним картки особового рахунку.

Операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів. самих вимог позовної заяви:

Відповідач вважає, що дії управління є правомірними, оскільки здійснюються операції в картках особового рахунку позивача в хронологічному порядку, а облік коштів, які позивачем призначені для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів, як встановлено чинним законодавством.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області по зарахуванню коштів, які надійшли від Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 - Закладу комунальної власності на відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій в рахунок погашення заборгованості з цих платежів за інші періоди. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області внести в картку особового рахунку платежі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій що надійшли від Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 - Закладу комунальної власності відповідно до їх призначення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області звернулося до суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати постанову суду від 06.08.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Протягом січня-грудня 2014 року відповідач направляв на адресу лікарні повідомлення та розрахунки по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 524 213,14 грн., яка відповідним платіжними дорученнями була повністю сплачена позивачем на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Наведене свідчить про те, що у позивача був відсутній борг по компенсації витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача із зарахування в грудні коштів з підстав погашення недоведеної існуючої заборгованості позивача по цим платежам за період вересень-жовтень 2014 року - є незаконним.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що наявність права спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише у випадку щодо страхових внесків, недоїмки, пені та фінансових санкцій. Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, то дії відповідача слід вважати незаконними.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

За змістом пункту 3.8 глави 3 вищевказаної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. При цьому, повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику, тобто, позивачеві по справі.

З вищенаведеного углядається, що самостійне зарахування відповідачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період інший, ніж зазначений платником у призначенні платежу в платіжних дорученнях, є безпідставним.

Як наслідок, такі дії відповідача привели до повної невідповідності внесених відповідачем даних в особовий рахунок позивача фактично здійсненим позивачем платежам.

Ведення обліку надходжень платежів до органів Пенсійного фонду України регламентується Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 988/18283 (надалі - Порядок № 21-2).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 розділу V Порядку № 21-2 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів органи Пенсійного фонду проводять облік надходження сум платежів згідно з їх призначенням. Показники про надходження сум платежів повинні бути відображені в картках особових рахунків платників. При обробці документів про сплату сум платежів в автоматичному режимі платіж заноситься до картки особового рахунку платника, який відповідає його виду та рахунку, відкритому відповідним органом Пенсійного фонду для його зарахування. Відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу».

Відповідно до пункту 10.1 розділу X Порядку № 21-2 в картках особових рахунків платників після проведення всіх облікових операцій за останнє число грудня в автоматичному режимі підводяться підсумки за рік нарахованих і сплачених сум платежів.

Відповідно до пункту 9.1 розділу IX Порядку № 21-2 за наявності боргу на початок року сальдо розрахунків на звітну дату має дорівнювати боргу на початок звітного періоду плюс нарахована сума за звітний період мінус сплачена сума за звітний період.

Оскільки Порядком № 21-2 визначений обов'язок відповідача здійснювати облік надходження платежів відповідно до призначення платежу, у позивача виникає право на зарахування його платежів відповідно до визначеного ним призначення платежу. Такі дії по зарахуванню на власний розсуд поточних платежів платників податків в рахунок погашення умовного боргу за інші періоди неминуче веде до появи на кінець звітного періоду в особовому рахунку платника заборгованості, якої фактично не існує.

Якщо платник податків та зборів має заборгованість, пеню інші штрафні санкції перед органами Пенсійного фонду України і у добровільному порядку їх не сплачує, останній не позбавлений права на їх стягнення в порядку судового провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перераховані позивачем кошти були безпідставно внесені відповідачем в особовий рахунок платника за інші, ніж визначені в платіжних дорученнях періоди.

За таких обставин, на думку суду першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький