Постанова № 53201767, 26.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 876/6425/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

від прокуратури Цинайко Н.І.

від позивача Антонюк І.Б.

від відповідача Урбанська Т.В., Цитульський І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року у справі № 2а-7409/10/1370 за позовом в.о. прокурора міста Львова в інтересах Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

16.08.2010 року виконуючий обов'язки прокурора м.Львова звернувся в суд в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення податкового боргу розмірі 15679726,30 грн., який складається з 15083799,71 грн. основного платежу та 595926,59 грн. пені.

В обгрунтування заявленого позову прокурор покликається на те, що ЛМКП «Львівводоканал» мало податкову заборгованість перед бюджетом в розмірі 11119753,49 грн., яка складається із узгоджених сум податкових зобов'язань та нарахованої пені по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

24.02.2011 року прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 15679726 грн. 30 коп., в тому числі 15083799,71 грн. основного платежу та 595926,59 грн. пені, оскільки ЛМКП «Львівводоканал» подано розрахунок по збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за ІУ квартал 2010 р.,в розмірі 1448497,49 грн.,однак сума не сплачена.

Таким чином остаточна сума податкового боргу, з врахуванням уточнень, становить 15679726,30 грн., в тому числі 15083799,71 грн. основного платежу та 595926,59 грн. пені, яку прокурор і позивач просять стягнути.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року позов задоволено. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (ЄДРПОУ 03348471) до бюджету 15679726 грн. (п'ятнадцять мільйонів шістсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять шість гривень) 30 коп. на бюджетний рахунок № 31117080700002.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її неправомірною та необгрунтованою, прийнятою із порушенням норм матеріального права, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» подало апеляційну скаргу. В обгрунтування скарги апелянт покликається на те, що податковим органом пропущено строки, встановлені для стягнення податкового боргу, а також не з'ясовано усі обставини справи.

Просив постанову суд першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року апеляційну скаргу Львівського МКП «Львівводоканал» задоволено частково. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року та залишено позов без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції СДПІ м. Львів подала касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 року касаційнускаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року скасовано. Справу за позовом виконуючого обов'язки прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення податкового боргу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечує.

Представник податкового органу просить в задоволені поданої апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача підтримують вимоги апеляційної скарги, просять таку задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом проводився ряд перевірок справляння відповідачем податків за результатами яких складено наступні акти перевірок ЛМКП «Львівводоканал»:

- від 07.03.2006 року №30/15-3 на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень, не перерахування належних до сплати сум збору за геологорозвідувальні роботи згідно поданого розрахунку №1878375 від 27.04.2004 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2006 №0000161531/0/4125 (12.04.2006 №0000161531/1/6275), яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 238572,08 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання;

-від 07.03.2006 року №31/15-3 на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати сум збору за геологорозвідувальні роботи згідно поданого розрахунку №1972643 від 27.04.2004 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2006 року №0000171531/0/4123 (12.04.2006 року №0000171531/1/6276), яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 228 315,54 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання;

- від 07.03.2006 року №32/15-3 на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати сум збору за геологорозвідувальні роботи згідно поданого розрахунку № 1786609 від 06.02.2004 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2006 року № 0000181531/0/4124 (12.04.2006 року №0000181531/1/6277), яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 231236,60 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання;

-від 04.07.2008 року №24/15-3 на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень за перерахування належних до сплати сум збору за геологорозвідувальні роботи за період II квартал 2007 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009 року № 0000841531/0/12320, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 462979,00 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання;

-від 14.04.2009 року № 22/15-3 на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати сум збору за геологорозвідувальні роботи за період ІІ квартал 2007 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010 року № 0000361531/0/6415, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 468679.05 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання.

Суми податкових зобов'язань, визначені даними податковими повідомленнями рішеннями вважаються узгодженими у відповідності до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що «Львівводоканал» подано розрахунки по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету до податкового органу №1127 від 08.05.2008 року за І квартал 2008 року №2381 від 04.08.2008 року за II квартал 2008 року, №3748 від 23.10.2009 року за III квартал 2008 року та №5846 від 09.02.2009 року за IV квартал 2008 року. Однак, задекларовані суми податкових зобов'язань згідно даних розрахунків в розмірі 3733647,58 грн. підприємством станом на 30.06.2010 сплачені не були, зв'язку з чим являються податковим боргом. Також ЛМКП «Львівводоканал» подано розрахунки по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету до податкового органу №1640 від 13.04.2010 року за І квартал 2009 року, №199/28-107 від 21.08.2009 року за II квартал 2009 року №9001317013 від 14.10.2009 за IIІ квартал 2009 та №9002966634 від 08.02.2010 за IV квартал 2009, однак задекларовані суми податкових зобов'язань згідно даних розрахунків в розмірі 4 140 784,88 грн. підприємством станом на 30.06.2010 сплачені не були, у зв'язку з чим являються податковим боргом. Відповідачем, ЛМКП «Львівводоканал», подано розрахунок по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету до податкового органу № 9001543609 від 07.05.2010 року за І квартал 2010 року, однак задекларована сума податкового зобов'язання згідно даного розрахунку в розмірі 1042852,97 грн. підприємством станом на 30.06.2011 року не сплачено, у зв'язку з чим станом на сьогоднішній день являється податковим боргом.

Таким чином, з урахуванням відомостей наявних у картці особового рахунку платника та розрахунками узгоджених податкових зобов'язань та нарахованої пені за несвоєчасну сплату збору за геологорозвідувальні роботи станом на 30.06.2010 сумарна заборгованість ЛМКП «Львівводоканал» перед бюджетом станом па 30.06.2010р. складала 11119753,49 грн., в тому числі 10547067.89 грн., (основного платежу) та 572685,60 грн. (пені), що підтверджується карткою особового рахунку платника та розрахунками узгоджених податкових зобов'язань та нарахованої пені за несвоєчасну сплату збору за геологорозвідувальні роботи станом на 30.06.2010 року.

24.02.2011 року податковим органом подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 15679726, 30 грн., в тому числі 15083799,71 грн. основного платежу та 595926,59 грн. пені, оскільки ЛМКП «Львівводоканал» подано розрахунок по збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за IV квартал 2010 року, в розмірі 1448497,49 грн., однак сума не сплачена. Таким чином, зазначав, що остаточна сума податкового боргу, з врахуванням уточнень, становить 15679726,30 грн., в тому числі 15083799,71 грн. основного платежу та 595926,59 грн. пені.

Задовольняючи поданий позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення є узгодженими та в судовому чи адміністративному порядку не скасовані. Докази погашення відповідачем податкового боргу в матеріалах справи відсутні. Крім того, позовні вимоги підтверджуються, на думку суду першої інстанції, Висновком судово-економічної експертизи від 19 грудня 2011 року, проведеною Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, з якого вбачається, що документально підтверджується сума податкового боргу Львівського комунального підприємства «Львівводоканал» за розрахунками із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету станом на 21 лютого 2011 року у розмірі 15696726,30 грн.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється на підставі норм чинного законодавства, яке діяло на день розгляду справи судом першої інстанції.

Апеляційний суд проаналізувавши матеріали справи, не погоджується із висновками суду першої інстанції з підстав.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, частин 2, 5 ст. 361 Закону від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, звернення прокурора до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах самостійних господарюючих суб'єктів з питань, які не торкаються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, порушують матеріальні або інші інтереси держави, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, у разі якщо інтереси останніх не збігаються з інтересами органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції, за відсутності ознак порушення цими органами матеріальних або інших інтересів держави, не є представництвом інтересів держави і законом прокурора такими повноваженнями не наділено.

Прокурор бере участь у процесі виключно на підставі своїх посадових повноважень. Його заінтересованість має особливий, державний характер.

Разом з цим, слід зазначити, що в більшості випадків прокурор, діючи в інтересах держави, пред'являє до суду позови щодо стягнення у судовому порядку заборгованостей по платежам, тобто фактично підмінює функції органів державного контролю суб'єктів владних повноважень, у яких функціонують юридичні служби. Зазначене має місце при пред'явленні позовів щодо стягнення податкового боргу.

Відмінність процесуального становища прокурора, який вступив у справу, від статусу прокурора, яким заявлено позов, полягає у відсутності у першого права змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, закінчувати справу примиренням у разі представництва інтересів юридичної особи за нормами КАС України, оскільки він не пред'являв позов. Водночас таке право надано сторонам у справі.

Відповідно до ст. 51 КАС України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.

Зазначеними правами, відповідно, наділений і прокурор, який представляє інтереси громадянина або держави в суді шляхом подання позову. Проте, користуючись правом зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, прокурору варто з'ясувати позицію особи, інтереси якої він представляє, з цього приводу. Такий висновок обумовлюється тим, що метою дій прокурора є захист прав, свобод та законних інтересів громадян чи інтересів держави. Таким чином, він повинен встановити: чи є в особи, представництво якої він здійснює, інтерес щодо зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог.

Частиною 1 статті 137 КАС України, передбачено, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, що встановлені ст. 106 КАС України для позовних заяв.

Однак, як встановлено в судовому засіданні колегією суддів, уточнення до позовної заяви від 26.01.2011р. (а.с. 193-195) та від 23.02.2011р. (а.с. 220-221), які прийняті судом першої інстанції до розгляду, подані не прокурором, а СДПІ ВПП у м. Львові та підписані заступником голови ДПА у Львівській області - начальником СДПІ ВПП у м. Львові О. Лазірко, в той час, як первинна позовна заява про стягнення боргу підписана в.о. прокурора міста Львова.

Таким чином, не підлягали розгляду, а відтак, і задоволенню суми податкових зобов'язань по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету: за II квартал 2010 р. в розмірі 336107,98 грн.; за II квартал 2010 р. в розмірі 930473,63 грн.: за III квартал 2010 р. в розмірі 1467331,41 грн.; за І квартал 2007р. в розмірі 443221,12 грн. (штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання); за IV квартал 2010р. в розмірі 1448497,49 грн. Всього на суму 4625631,63 грн.

Окрім того, колегія суддів погоджується із твердженням відповідача, що станом на момент подання податковим органом заяв про збільшення позовних вимог ( 26.01.2011 та 23.02.2011) набув чинності Податковий кодекс України.

На момент подання до суду вказаних заяв ПК України не передбачав права податкового органу звертатись до суду із загальною вимогою про стягнення заборгованості. Такий висновок ґрунтується з аналізу ст. 95 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Аналогічна позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України у постанову від 18.04.2012 року у справі № К/9991/74738/11.

Окрім зазначеного, колегією суддів встановлено, що всупереч наявним в матеріалах справи доказам, Львівський окружний адміністративний суд визнав доведеними твердження позивача та СДПІ ВПП у м. Львові про те, що суми податкового боргу зазначені в позовній заяві та уточненнях (визначені ЛМКП «Львівводоканал» згідно розрахунків поданих в ДПІ м. Львова за чотири квартали 2008, 2009, 2010 років) не сплачені останнім повністю.

В обґрунтування правомірності стягнення суми боргу з відповідача в доход державного бюджету суд першої інстанції посилається на Висновок судово-економічної експертизи від 19 грудня 2011 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, з якого вбачається, що документально підтверджується сума податкового боргу Львівського комунального підприємства «Львівводоканал» за розрахунками із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету станом на 21 лютого 2011 року, у розмірі 15696726,30 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд при дослідженні доказів у справі оцінює всі докази у їх сукупності.

Згідно Висновку судової експертизи, що була проведена в межах даної справи вбачається, що податковим органом самостійно здійснювався розподіл сплачених відповідачем сум на суми, що спрямовувались на погашення податкового боргу за попередні періоди та суми, що спрямовувались на погашення пені (а.с. 8 висновку).

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією. Під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом (п. п. 11.1, 11.4 Інструкції).

Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач, самостійно визначивши та перерахувавши податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до призначення платежу зазначеного в платіжному дорученні, виконав своє зобов'язання по його сплаті, що виключає підстави для застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 та пені на підставі пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналогічною з цього питання є позиція Вищого адміністративного суду України, яка викладена у листі від 17.03.2009 року № 358/13/13-09.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань , передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

В матеріалах справи наявні докази, а саме - платіжні доручення, які спростовують доводи позивача щодо правомірності заявленого позову про стягнення з відповідача боргу, що становить 15679726,3,0 грн.

Зазначені нижче платіжні доручення підтверджують факт оплати відповідачем нарахованих сум податкових зобов'язань, де останнім чітко зазначено призначення платежу - збір за геологорозвідувальні роботи, з вказаним періодом (квартал), за який здійснювалась оплата.

За І квартал 2008 року: № 69768 від 28.07.2008 року на суму 16000,00 грн. (а.с. 65): № Т 09-447 від 18.03.2009 року на суму 60000,00 грн. (а.с. 115); № У 09-770 від 19.03.2009 року на суму 60000,00 грн. (а.с. 116); № У 09-784 від 20.03.2009 року на суму 43500,00 грн. ( а.с. 119); № У 09-1242 від 27.04.2009 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 139).

Всього сплачено 209500,00 грн.

За ІУ квартал 2008 року: № Т 09-212 від 27.01.2009 року на суму 45000,00 грн. ( а.с. 95); № Т 096-224 від 28.01.2009 року на суму 60000,00 грн. ( а.с. 96); № Т 08-6340 від 29.01.2009 року на суму 60000,00 грн. ( а.с. 97); № Т 09-236 від 30.01.2009 року на суму 60000,00 грн. ( а.с. 98).

Всього сплачено 225000,00 грн.

За І квартал 2009 року : № Т 09-397 від 20.02.2009 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 106); № У 09-640 від 12.03.2009 року на суму 6601,34 грн. ( а.с. 112); № Т 09-426 від 12.03.2009 року на суму 20000,00 грн. ( а.с. 113); № У 09-711 від 16.03.2009 року нра суму 10000,00 грн. (а.с. 114); № Т 09-435 від 13.03.2009 року на суму 20000,00 грн. ( а.с. 117); № У 09-722 від 17.03.2009 року на суму 18566,87 грн. ( а.с. 118); № Т 09-457 від 19.03.2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 122); № У 09-752 від 18.03.2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 125); № Т 09-481 від 23.03.2009 року на суму 10000,00 грн. ( а.с. 127); № Т 09-470 від 23.03.2009 року на суму 10000,00 грн. ( а.с. 123); № Т 09-234 від 23.03.2009 року на суму 60000,00 грн. (а.с. 121); № Т 09-484 від 24.03.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 126); № У 09-821 від 24.03.2009 року на суму 35000,00 грн. (а.с. 124); № у 09-822 від 24.03.2009 року на суму 5660,36 грн. (а.с. 128); № Т 09-486 від 25.03.2009 року на суму 70000,00 грн. (а.с. 129); № У 09-835 від 26.03.2009 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 130); № Т 09-489 від 26.03.2009 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 131); № 09-284 від 27.03.2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 132); № У 09-1104 від 13.04.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 134); № Т 09-521 від 14.04.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 135); № Т 09-533 від 16.04.2009 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 137); № У 09-1182 від 21.04.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 138); № У 09-1523 від 19.05.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 144); № У 09-1521 від 19.05.2009 року на суму 21060,00 грн. (а.с. 142); № Т 09-609 від 20.05.2009 року на суму 21479,37 грн. (а.с. 146); № 09-578 від 21.05.2009 року на суму 21479,37 грн. (а.с. 147); № У 09-1619 від 27.05.2009 року на суму 57000,00 грн. (а.с. 148); № У 09-2461 від 19.08.2009 року на суму 5159,94 грн. (а.с. 475 зв.); № Т-09-1336 від 23.09.2009 року на суму 5179,34 грн. (а.с. 182).

Всього сплачено 657186,59 грн.

За П квартал 2009 року : № 09-939 від 30.06.2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 160); № 09-1013 від 08.07.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 161); № У 09-2112 від 10.07.2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 162); № Т 09-1013, від 10.07.2009 року на суму 15000,00 грн. (а.с. 164); № У 09-2243 від 22.07.2009 року на суму 25000,00 грн. (а.с. 167); № У 09-2265 від 23.07.2009 року на суму 11000,00 грн. (а.с. 168); № 09-1200 від 23.07.2009 року на суму 24000,00 грн. (а.с. 169); № Т 09-1159 від 22.07.2009 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 171); № Т 09-1186 від 23.07.2009 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 172); № У 09-2339 від 31.07.2009 року на суму 15000,00 грн. (а.с. 173); № Т 09-1239 від 06.08.2009 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 176); № У 09-2453, від 18.08.2009 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 174 зв.); № Т 09-1261 від 19.08.2009 року на суму 15600,00 грн. (а.с. 179); № У 09-2460 від 19.08.2009 року на суму 65000,00 грн. (а.с. 176 зв.).

Всього сплачено 380600,00 грн.

За Ш квартал 2009 року : № Т 09-1337 від 23 вересня 2009 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 183); № 09-1778 від 06 жовтня 2009 року на суму 55000,00 грн. ( а.с. 186); № Т 09-1362 від 06 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 187); № Т 09-1363 від 06 жовтня 2009року на суму 10000,00 грн. (а.с. 188); № 09-1781 від 07 жовтня 2009 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 189); № 09-1798 від 08 жовтня 2009 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 190); № Т 09-1372 від 09 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 193); № Т 09-1373 від 09 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 194); № Т 09-1374 віл 09 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 195); № 09-1817 від 12 жовтня 2009 року на суму 30000,00 грн. (а.с. 192); № 09-1820 від 13 жовтня 2009 року на суму 38097,10 грн. ( а.с. 196); № 09-1849 від 14 жовтня 2009 року на суму 42033,13 грн. ( а.с. 198); № 09-1868 від 15 жовтня 2009 року на суму 30000,00 грн. ( а.с. 197); № Т 09-1382 від 16 жовтня 2009 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 201); № Т 09-1383 від 16 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 202); № Т 09-1384 від 16 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн.(а.с. 203); № 09-1899 від 19 жовтня 2009 року на суму 15 000,00 грн. (а.с. 200); № Т 09-1386 від 20 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн.(а.с. 205); № Т 09-1387 від 20 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 206).

Всього сплачено 410130,23 грн.

За ІV квартал 2009 року: № 09-2700 від 30 грудня 2009 року на суму 25000,00 грн. (а.с. 214); № У 09-3549 від 05 січня 2010 року на суму 75000,00 грн. ( а.с. 216); № 10-2 від 06 січня 2010 року на суму - 47 500,00 грн. ( а.с. 217); № 10-3 від 11 січня 2010 року на суму 75000,00 грн. (а.с. 218); № 10-11 від 12 січня 2010 року на суму 75000,00 грн. (а.с. 219); № 10-27 від 13 січня 2010 року на суму 50000,00 грн. ( а.с. 220).

Всього сплачено 347500,00 грн.

За П квартал 2010 року : № 10-1879 від 02 липня 2010 року на суму 35000,00 грн. (а.с. 243); № 10-1907 від 06.07.2010 року на суму 33000,00 грн. (а.с. 244).

Всього сплачено 68000,00 грн.

Разом сума сплачених коштів становить 2297916,82 грн.

З огляду на наведене, вбачається, що всупереч викладеному у позовній заяві, щодо несплати відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань зі сплати збору за геологорозвідувальні роботи, останнім впродовж 2008,2009,2010 років такі оплати здійснювались, із зазначенням платежу, а саме «сплата збору за геологорозвідувальні роботи за відповідний квартал/місяць відповідного року».

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірними. Вказана обставина впливає на розмір заборгованості відповідача.

З врахуванням наведеного, суми податкового боргу, зазначені у позовній заяві, визначені з порушенням основних принципів адміністративного процесу та засад діяльності суб'єктів владних повноважень, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195,196, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року у справі № 2а-7409/10/1370 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.