Ухвала суду № 53201686, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-3350/12/2170

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу повного товариства «Підприємство «Торговий сервіс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом повного товариства «Підприємство «Торговий сервіс» до Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Підприємство «Торговий сервіс» подало апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 12 листопада 2012 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Херсонський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову повного товариства «Підприємство «Торговий сервіс» до Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 28 829,10 грн. (23 063,28 грн. - за основним платежем, 5 765,82 грн. - за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права оскільки орендна плата за землю (за договором оренди земельної ділянки площею 41448,9 кв.м. від 12.10.2004 р., зареєстрованому в державному земельному кадастрі за № 0472000035) сплачується відповідно до умов договору, з урахуванням щорічної індексації, що складає 1,4% від нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки умови договору оренди земельної ділянки не змінювались, апелянт вважає безпідставним посилання як податкового органу в акту перевірки, та і суду першої інстанції в оскарженій постанові, на норми Податкового кодексу України щодо обов'язку товариства сплачувати орендну плату у розмірі не нижчому ніж три розмірі земельного податку.

Генічеська МДПІ Херсонської області Державної податкової служби письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 24 вересня 2004 року між повним товариством «Торговий сервіс» та Генічеською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого Генічеська міська рада (Орендодавець) на підставі рішення Генічеської міської ради від 11 серпня 2004 року № 448 надає, а ПТ «Підприємство «Торговий сервіс» (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка розташована в м. Генічеськ, пр. Миру, 109/А під розміщення ринку.

Також суд першої інстанції встановив. що об'єктом оренди згідно п. 2 договору є земельна ділянка загальною площею 4248,9 кв.м., а п. 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, що становить 11349,0 грн. на рік (з врахуванням щорічної індексації), що складає 1,4% від нормативної грошової оцінки.

Актом перевірки від 25 липня 2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПТ «Підприємство «Торговий сервіс» з питання сплати орендної плати за землю в період з 01 січня 2011 р. по 30 червня 2012 р. встановлено порушення позивачем пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України, внаслідок чого позивачу донараховано орендну плату за землю в сумі 23063,28 грн., а саме - за 2011 рік на 16 279,96 грн. та за 5 місяців 2012 року на 6783,32 грн.

За наслідками перевірки Генічеською МДПІ Херсонської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012р. № 0002061500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем 23063,28 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 5765,82 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з посиланням на приписи Закону України «Про оренду землі», ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», ст. 125, ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14, ст. 271, п. 286.2 ст. 286, п. 288.1, п. 288.4, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може перевищувати - трьох розмірів земельного податку, який розраховано від нормативної грошової оцінки, позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що орендна плата розраховується на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та договору оренди, разом з тим, вона не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, внаслідок чого податковий орган правомірно нарахував суму грошового зобов'язання з орендної плати, а тому відсутні підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки воно прийнято податковим органом обґрунтовано, з дотриманням вимог закону.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0002061500 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 28 829,10 грн. (23 063,28 грн. - за основним платежем, 5 765,82 грн. - за штрафними санкціями) за 2011 рік та 5 місяці 2012 року.

Сторонами по справі не оспорюється той факт, що 24 вересня 2004 року між повним товариством «Торговий сервіс» та Генічеською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 4248,9 кв.м., несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка розташована в м. Генічеськ, пр. Миру, 109/А під розміщення ринку та розмір орендної плати за яку становить 1,4% від нормативної грошової оцінки.

Спір між сторонами виник внаслідок різного розуміння норм матеріального права з питань сплати орендної плати за землю юридичними особами.

Апеляційний суд не приймає доводи апелянта щодо правомірності сплати ним орендної плати тільки за умовами договору оренди в розмірі 1,4% від нормативної грошової оцінки землі з посиланням на те, що умови договору оренди земельної ділянки не змінювались, внаслідок чого до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Податкового кодексу України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України та ст. 21 Закону України «Про оренду землі).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 255 ППК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України)

Таким чином, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.1 ст. 288 ПК України, та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п. 288.5.1 п. 288.1 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхоного Суду України від 02.12.2014 р. (ЄДРСР № 42010791).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу повного товариства «Підприємство «Торговий сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець