Ухвала суду № 53201332, 03.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/6516/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського міського центру зайнятості на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського міського центру зайнятості, треті особи Управління пенсійного фонду України в м. Чернігові, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник» про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Чернігівського міського центру зайнятості, треті особи Управління пенсійного фонду України в м. Чернігові, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник» про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов'язано Чернігівський міський центр зайнятості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 період його роботи з 19 грудня 2013 року по 20 квітня 2015 року в Публічному акціонерному товаристві «Будівельна компанія «Домобудівник».

Зобов'язано Чернігівський міський центр зайнятості призначити та виплатити ОСОБА_3, починаючи з 21 травня 2015 року, допомогу по безробіттю на підставі ч. 1 ст. 22 та ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % від його середньої заробітної плати (доходу) за останнім місцем роботи, з урахуванням вже сплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 19 грудня 2013 року позивач працював у ПАТ «БК «Домобудівник» та з 20 квітня 2015 року звільнений з роботи згідно п.1 статті 40 КЗпП України за скороченням штатів, що підтверджується записами у його трудовій книжці.

Позивач зареєстрований як безробітний в Чернігівському міському центрі зайнятості з 24 квітня 2015 року

Крім того, з трудової книжки вбачається, що з 21 травня 2015 року позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У відомостях Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача відсутні дані про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з грудня 2013 року по квітень 2015 року.

У зв'язку з тим, що страховий стаж позивача за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом 12 календарних місяців, що передували реєстрації позивача як безробітного, становить менше шести місяців, Чернігівським міським центром зайнятості прийнято рішення від 05 травня 2015 року № НТ150505 про призначення позивачу допомоги по безробіттю згідно з ч.2, 4 статті 22, ч. 2 статті 23 Закону - в мінімальному розмірі без урахування страхового стажу.

Тобто, розмір допомоги по безробіттю відповідач обчислив без зарахування до страхового стажу позивача період його роботи у ПАТ «БК «Домобудівник» з грудня 2013 року по квітень 2015 року, за які підприємство не сплатило єдиний страховий внесок.

Позивач звертався до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою від 04 червня 2015 року, в якій просив центр зайнятості зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності в ПАТ «БК «Домобудівник» та призначити допомогу по безробіттю у розмірі 70 % від середньої заробітної плати.

Листом від 12 червня 2015 року центр зайнятості повідомив позивачу про відсутність правових підстав для зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу за відсутності відповідних даних в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Також позивачу було повідомлено, що в разі надходження інформації про сплату єдиного внеску розмір призначеної допомоги по безробіттю буде перераховано згідно з п.6.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон), яким, зокрема, визначаються умови призначення, тривалість та розмір допомоги по безробіттю.

Згідно зі статтею 2 Закону, одним із принципів страхування на випадок безробіття є диференціація розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу особи та тривалості безробіття

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч.1 статті 6 Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи - це, зокрема, наймані працівники та особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами тощо.

Згідно з ч.1 статті 21 Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 21 Закону визначено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше

Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю, на отримання якої, за умовами ч.1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», мають право залежно від страхового стажу застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 22 Закону передбачено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі

Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що страхові внески це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч.11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, з аналізу норм наведеного законодавства вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що особи, які сплачують такі внески через роботодавця позбавлені можливості впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час роботи ОСОБА_3 у ПАТ «БК «Домобудівник» з грудня 2013 року по квітень 2015 року, з його заробітної плати роботодавцем відраховувались страхові внески в повному обсязі. Проте, ці внески роботодавець своєчасно в установленому порядку до бюджету не перерахував.

Однак, зазначене порушення законодавства роботодавцем не тягне за собою відповідальність платника, зокрема, ОСОБА_3, а тому позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій.

Тобто, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності особи перед законом.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.