Ухвала суду № 53196258, 05.11.2015, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №693/1454/14-к

1-кп/705/304/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі суду :

головуючого-судді Черниш Т.О.

за участю :

секретаря Шевчук Н.С.

прокурора Скрипника О.Є.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши в підготовчій частині судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250130000094 від 24.03. 2014 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250130000094 від 24.03. 2014 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строк дії якого неодноразово продовжувався.

В підготовчій частині судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_2 за підтримки його захисника адвоката ОСОБА_1 було заявлено клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з наведенням відповідних обґрунтувань.

Прокурор заперечив щодо зміни запобіжного заходу та вказував на наявність підстав, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2.

Суд, вислухавши думку учасників судового засіданн з приводу заявленого клопотання приходить до наступного.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України. Обвинувачений має дві не зняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, вчинене 13 лютого 2008 року. У обвинуваченого є місце реєстрації та проживання. На обліку в лікаря психіатра чи лікаря нарколога він не перебуває.

Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: обвинувачений ОСОБА_2 може спробувати незаконно впливати на свідків, ухилитись від суду.

Разом з тим, суд враховує те, що обвинувачений тримається під вартою з 18 лютого 2009 року. Судовий розгляд завершити до 09 листопада 2015 року не можливо. Присяжні, визначені автоматизованою системою документообігу суду, в судові засідання в повному складі не з'являються, розпочати слухання справи, за таких обставин, згідно вимог КПК не є можливим.

Достатнього обґрунтування того, що інший запобіжний захід, менш суворий ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого прокурором не надано.

Відповідно до ст. 176 КПК України , запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, та під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, а згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.. 177 КПК.

Відповідно до п. „С" ч. 1, ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим, 1950) КПК України для обрання або для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що дана особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених ним злочинів, вік підозрюваного, його стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інше.

Відповідно до статті 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику європейського суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий упродовж розумного строку розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, а таких ознак на сьогодні суду надано не було. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення про тримання будь-кого під вартою не може ґрунтуватися лише на минулому підозрюваної особи, або на тому, що певні злочини, можливо, були вчинені. Оскільки тримання під вартою спрямоване на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку, воно не повинне використовуватися з каральних мотивів. Тяжкість вчинення злочину не може бути обов'язковою підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження термінів тримання під вартою.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції «Про права людини», у відповідності до практики Європейського Суду сама лише тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується особа не є самостійною підставою для тримання під вартою і повинна враховуватися разом з іншими, зазначеними у КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду « розумний строк» у кримінальних справах починається з того часу, коли особі було пред'явлено обвинувачення ; це може статись як до моменту розгляду справи в суді , так і з дня арешту , дня , коли відповідна особа була офіційно повідомлена про висунуте проти неї обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато судове слідство. При цьому зазначений період включає в себе все провадження у справі, у тому числі процес оскарження (рішення у справах « Меріт проти України» від 30.03. 2004 року, « Паскал проти України» від 15.09. 2011 року).

Крім того, на думку Європейського суду, розумність тривалості провадження має оцінюватись у світлі конкретних обставин справи та з огляду на вироблені прецедентною практикою цього суду критерії ; складність справи , поведінку заявника та відповідних органів .

Тлумачення поняття « справедливий судовий розгляд» у кримінальному провадженні наведене у численних рішеннях Європейського суду та полягає , зокрема у тому , що національні суди мають перевіряти питання щодо дотримання прав осіб з початку порушення кримінального провадження , в тому числі питання дотримання права на захист , наявності провокації, способу отримання доказів та їх якості , включаючи те, чи породжують обставини , за яких вони були отримані , будь- який сумнів щодо їхньої достовірності й точності ( див. рішення у справах : « Аллан проти Сполученого Королівства» від 05.11. 2002 , « Яременко проти України» від 12.06. 2008 тощо).

Згідно ст.. 331 КПК України , під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене ст.. 331 КПК України, вирішує головуючий.

Згідно ст.. 383 КПК України, усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого ч. 3 ст. 331 КПК України, судді і присяжні вирішують спільно.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме, тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі,у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Під час розгляду клопотання відносно зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, суд вважає доцільним покладення на обвинуваченого наступних обов'язків передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: заборонити обвинуваченому залишати житло, розташоване за адресою : АДРЕСА_1, в період часу з 18 години вечора до 09 години ранку щоденно; прибувати до суду за викликом; повідомляти суд, про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю полегшення можливості виклику обвинуваченого до суду.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 177,178, 181, 183, 194, 197, 201, 331, 383 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого - ОСОБА_1 - задоволити.

Змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт.

На строк 60 днів покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов'язки: заборонити обвинуваченому залишати житло, розташоване за адресою : АДРЕСА_1, у період часу з 18 години 00 хвилин до 09 години 00 хвилин наступного дня, щоденно; прибувати до суду за викликом; повідомляти суд, про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю полегшення можливості виклику обвинуваченого до суду.

Строк дії ухвали - з 05 листопада 2015 року до 03 січня 2016 року включно.

По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід та обов'язки, які покладені на обвинуваченого, вважаються скасованими, якщо строк дії запобіжного заходу не буде продовжений судом.

Обвинуваченого ОСОБА_2 негайно звільнити з під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, направити начальнику Черкаського слідчого ізолятора УДПтС України в Черкаській області.

Копію ухвали направити до Доманівського РВ УМВС України в Миколаївській області для виконання.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуюча : підпис Т.О.Черниш

З оригіналом вірно: Суддя: