Рішення № 53194112, 03.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/9639/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10177/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко МариниОлександрівни про зміну черговості права на спадкування.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

26.05.2014 позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права на спадкування після смерті ОСОБА_7 разом зі спадкоємцем першої черги - відповідачем ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 після смерті якого відкрилася спадщина. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 р. встановлено факт проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказувала, що нині покійний ОСОБА_7 останні роки тяжко хворів, а тому за станом здоров'я перебував безпорадному стані і потребував постійного догляду та сторонньої допомоги, яку вона йому надавала. Тоді як відповідач жодної матеріальної та іншої допомоги і підтримки батьку не надавав і навіть не відвідував його.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.

Надано ОСОБА_5 право на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 разом зі спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 4654 гривні 60 копійок.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скарги, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на оплату судового збору (а.с. 167-170).

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач, його представник та представники 3-х осіб в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1,3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ( ч.1 п.2 ст. 307 ЦПК України).

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права / п.4, ч.1 ст. 309 ЦПК України/.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 - спадкодавець протягом останніх п'яти років свого життя внаслідок старечого віку і великої кількості тяжких хронічних хвороб не міг самостійно забезпечити умови свого життя і потребував спеціального режиму лікування та догляду, тобто перебував у безпорадному стані, а необхідний догляд, допомогу та піклування йому надавала ОСОБА_5 - позивач по справі.

Проте, погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з′ясування дійсних обставин справи, прав та обов′язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.

За правилами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 23 травня 2013 року (а.с.10) за заявою ОСОБА_5, без участі ОСОБА_4 (спадкоємця першої черги) було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Тоді як, Сімейний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 р.

А в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Однак, зазначене рішення набрало законної сили.

31 січня 2014 року Баришівським районним судом Київської області розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, треті особи: Садове товариство «Червона Калина», Головне управління юстиції у м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно, як на частину в спільній сумісній власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування та усунення негідного спадкоємця від права на спадкування. Рішенням суду визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів з яких було побудовано будинок, що знаходиться на садовій ділянці НОМЕР_1 Садового товариства «Червона калина» в с. Власівка Баришівського району Київської області. В задоволенні позовних вимог про усунення негідного спадкоємця ( ОСОБА_4.) від права на спадкування відмовлено. Цим же рішенням було встановлено, що позивач (ОСОБА_5) та її представник не довели суду той факт, що спадкоємець (ОСОБА_4.), якого вони вимагають усунути від права на спадкування знав про необхідність допомоги для існування спадкодавця (ОСОБА_7.), та мав можливість надавати таку допомогу, а тому в задоволенні цієї вимоги було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було відхилена, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року залишено без змін. При цьому, апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що по справі встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є спадкоємцев першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_7, а позивачка ОСОБА_5, як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу є спадкоємцем четвертої черги.

Обгрутовуючи позовні вимоги про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за законом ОСОБА_5 посилалась на те, що ОСОБА_7 у зв'язку з тяжкими хворобами потребував догляду та додаткової допомоги, яку вона постійно надавала, оскільки проживала з ним, однак син спадкодавця - ОСОБА_4, ухилявся від надання такої допомоги.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог , апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані, не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував стороннього догляду, а відповідач ОСОБА_4 мав реальну можливість надавати таку допомогу та свідомо ухилявся від надання такої допомоги.

В силу ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім′єю не менш як п′ять років до часу відкриття спадщини.

А відтак, позивачка відповідно до вказаної норми закону відноситься до спадкоємців четвертої черги.

Положенням ч.2 ст.1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування , за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася , матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З матеріалів справи вбачається, що нині покійний ОСОБА_7 та позивач по справі народилися у 1936 році, тобто обоє були похилого віку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи (комісійної) №8-2014/ц від 19.11.2014 року надані медичні документи свідчать про те, що під час перебування на стаціонарному лікуванні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова з 18.06. по 02.07.2007 року та в Київській міській клінічній лікарні № 3 з 28.06. по 05.07.2011 року, а також, під час огляду його терапевтом на дому 03.07.2007 року, гр. ОСОБА_7 перебував у фізичному стані, який не дозволяв здійснення ним в повному обсязі побутової (у повсякденному житті, можливості самообслуговування) та соціальної активності. В інший період часу з 2007 року по 2012 рік будь-яких ознак, які б свідчили про те, що він знаходився у такому фізичному чи психічному стані, при якому не міг усвідомлювати характер дій, що з ним вчиняються, керувати своїми вчинками, неможливістю самообслуговування, фізичної активності, у наданих медичних документах не відмічено. Оскільки зазначений висновок зроблений комісією спеціалістів відповідної галузі (медицини), то у колегії суддів немає підстав не брати його до уваги.

Таким чином, виходячи з письмових доказів не можна зробити висновку, що нині покійний ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_7 є відповідач - син ОСОБА_4

За таких обставини, правових підстав для застосування ст.1259 ЦК України та зміни черговості одержання права на спадкування з четвертої на першу чергу ОСОБА_5 у суда не було.

Враховуючи викладене, рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем ОСОБА_5 права на спадкування після смерті ОСОБА_7 разом зі спадкоємцем першої черги - відповідачем ОСОБА_4 не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко МариниОлександрівни про зміну черговості права на спадкування слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про зміну черговості права на спадкування.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: