Ухвала суду № 53194007, 26.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Горб І.М.,

суддів Корнієнко Т.Ю.,

Сілкової І.М.,

при секретарі Сергуті Г.О.,

з участю прокурора Глиняного С.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12014100090010633 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, та їй призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Як встановив суд у вироку, ОСОБА_3 будучи позбавленою батьківських прав на трьох малолітніх дітей, згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.11.2010 року, народила ІНФОРМАЦІЯ_8 року дівчинку ОСОБА_4, про що 11.09.2014 року відділом державної реєстрації

_______________

Справа №11-кп/796/1875/2015 Головуючий у першій інстанції Зелінська М.Б.

Категорія: ст. 166 КК України Доповідач Горб І.М.

актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис за №2896.

В подальшому, всупереч загально прийнятим нормам моралі, материнського обов'язку, а також в порушення Закону України «Про охорону дитинства» від 26.01.2001 року, Конституції України, норм Сімейного кодексу України, згідно яких на батьків покладаються обов'язки з виховання дитини, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, тощо та вони несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону, а також відмову від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це погрожує її здоров'ю, ОСОБА_3 умисно, систематично, впродовж часу з вересня 2014 по 24 листопада 2014 року не виконувала покладених на неї обов'язків щодо догляду, виховання та розвитку дитини, що спричинили тяжкі наслідки за наступних обставин.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 року,проживаючи зі співмешканцем в офіційно незареєстрованому шлюбі, народила доньку ОСОБА_4 та, не виконуючи належним чином свої обов'язки по догляду за дитиною, створила для неї шкідливі для її нормального розвитку і непридатні для життя умови мешкання: антисанітарний стан помешкання і відсутність контролю медичних працівників за розвитком дитини через ухилення ОСОБА_3 від відвідування із донькою закладів охорони здоров'я.

Всупереч загально прийнятим нормам моралі, материнського обов'язку, ОСОБА_3 покинула постійне місце проживання за своїм місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та стала проживати спільно із співмешканцем та малолітньою дитиною ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 тим самим, створивши для дитини ОСОБА_4 незадовільні побутові умови проживання, часто зловживала спиртними напоями, не контролювала та не забезпечила належним чином надання дитині медичної допомоги.

Так, відповідно до медичної картки амбулаторного хворого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Солом'янського району м. Києва на ім'я ОСОБА_4, у ході розвитку дитини ОСОБА_3 систематично нехтувала рекомендаціями лікарів, на прийом до дільничного лікаря-педіатра з малолітньою дитиною не з'являлась, при відвідуванні на дому вдома не перебувала та не відповідала на телефоні дзвінки.

Згідно довідки №182 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Солом'янського району м. Києва, новонароджена дитина ОСОБА_4 виписалась за адресою: АДРЕСА_1. При первинному патронажі дитини на дому 08.09.2014 року за вищевказаною адресою ОСОБА_3 повідомила лікаря про переїзд з дитиною за адресою: АДРЕСА_2, через декілька днів, однак під час відвідування дільничною медсестрою новонародженої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 року та 11.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 двері ніхто не відчинив.

12.09.2014 року ОСОБА_3 прийшла на прийом до дільничної медсестри з новонародженою донькою ОСОБА_4, вказати адресу свого місця проживання відмовилась та повідомила, що через декілька днів вона з новонародженою донькою знову будуть мешкати за адресою: АДРЕСА_1, де при подальших перевірках дільничній медсестрі двері квартири ніхто не відчинив та зі слів сусідів мати з дитиною за вказаною адресою не мешкали. 08.10.2014 року ОСОБА_3 прийшла до дільничного лікаря-педіатра з дитиною ОСОБА_4 та повідомила лікарю, що вона з донькою буде мешкати за адресою: АДРЕСА_2, однак під час перевірки дитини на наступний день, тобто 09.10.2014 року за вказаною адресою дільничній медсестрі двері квартири ніхто не відчинив.

04.11.2014 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з донькою ОСОБА_4 з'явилась на прийом до дільничного лікаря-педіатра, де ОСОБА_3 відмовилась від проведення огляду малолітньої ОСОБА_4 лікарем-педіатром та лікарями-спеціалістами, забрала з поліклініки амбулаторну картку дитини, після чого більше до поліклініки для огляду доньки ОСОБА_4 не приходила.

Зазначеним недбалим ставленням до медичного нагляду за розвитком малолітньої доньки ОСОБА_4, ОСОБА_3 не виконувала покладених на неї обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, чим грубо порушила батьківський обов'язок піклуватися про здоров'я дитини.

24.10.2014 року малолітня ОСОБА_4 взята на облік службовою особою у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації як така, що опинилась в складних життєвих обставинах.

Бездіяльність ОСОБА_3, яка виразилась в ухиленні останньої від надання дитині належної допомоги, призвела до настання тяжких наслідків у вигляді смерті малолітньої ОСОБА_4, яку було констатовано ІНФОРМАЦІЯ_10 року за місцем проживання в АДРЕСА_2.

Відповідно до висновку експерта №3343 від 28.01.2015 року, смерть ОСОБА_4 настала від сегментарної серозно-гнійної бронхопневмонії з розвитком легенево-серцевої недостатності.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3, вважаючи вирок суду надто суворим, просить застосувати до неї ст. 69 КК України. При цьому зазначає, що судом не було розглянуто таких пом'якшуючих її покарання обставин, як те, що вона свою вину визнає повністю, щиро кається у скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та не дивлячись на те, що вирішується питання про її позбавлення материнських прав, не перестає бути матір'ю для своєї доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, і хоче знаходитись біля неї та зробити все від неї залежне, щоб повернути свою дитину, оскільки її донька залишилась напівсиротою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, вважаючи вирок суду необгрунтованим та невмотивованим, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, та ухваленим з порушенням норм процесуального права, просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання змінити і на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування покарання, призначивши їй мінімально можливий випробувальний термін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд призначив обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, яке, можливо і є достатнім, однак, не є необхідним, оскільки її виправлення можливе і без відбування нею покарання та ізоляції її від суспільства.

При цьому, призначаючи ОСОБА_3 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, суд першої інстанції жодним чином не мотивував дане рішення та не обговорив питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а єдиною підставою для не застосування ст.ст. 69, 75 КК України, зазначив лише - «не вбачається підстав для застосування». Водночас, характеризуючи особу винної, суд сам зазначив у вироку, що ОСОБА_3 повністю визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, вперше вчинила злочин, який є злочином середньої тяжкості.

Тому, на думку апелянта, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд порушив норми процесуального права, в частині його обґрунтування та наведення відповідних мотивів, що призвело до призначення неспівмірного та несправедливого за своєю суворістю покарання.

Прокурор на апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3подав заперечення, в яких, вказуючи на законність та обґрунтованість вироку суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів апеляційних скарг, а також прокурора, який заперечував проти їх задоволення апеляційних скарг обвинуваченої та захисника, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченої та захисника не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у злісному невиконанні батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді настання смерті малолітньої дитини, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними в ньому доказами в їх сукупності, і ніким не оспорюються, а тому ці обставини апеляційним судом не перевіряються, згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 166 КК України є правильною і також в апеляційних скаргах не заперечується.

Всупереч тверджень обвинуваченої та захисника, міра покарання призначена ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Так, при призначенні обвинуваченій покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини скоєного обвинуваченою злочину та її відношення до вчиненого, яка щиро розкаялася, а також дані про особу обвинуваченої, її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, і зокрема те, що вона раніше не судима, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, вчинила злочин щодо малолітньої дитини і позбавлена батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей, а четверта дитина відібрана із сім'ї. Належним чином при цьому враховано судом і пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини, такі як: щире каяття у вчиненні злочину, а також - відсутність обтяжуючих її покарання обставин.

З урахуванням зазначеного, конкретних обставин справи та тяжкості наслідків, спричинених діями ОСОБА_3 - смерть малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_3 покарання саме у виді позбавлення волі, так як її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нею нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, при цьому призначив їй таке покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією ст. 166 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, що суд не обговорив питання можливості призначення ОСОБА_3 іншого альтернативного покарання, передбаченого санкцією ст. 166 КК України, у виді обмеження волі, то вони не ґрунтуються на вимогах ст. 61 КК України, яка виключає можливість застосування даного виду покарання до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи, а в даному випадку на час розгляду провадження судом першої інстанції ОСОБА_3 мала малолітню дитину - доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, відносно якої ще не була позбавлена батьківських прав.

Також і з твердженнями захисника про суворість призначеного обвинуваченій судом першої інстанції покарання та можливість застосування до неї покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів погодитись не може, оскільки ті обставини, на які апелянт посилається, були враховані судом при призначені покарання, в т.ч. і щире каяття, як обставина, що пом'якшує покарання, що в сукупності й дало суду підстави для призначення обвинуваченій покарання, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 166 КК України, а тому не вбачає законних підстав для прийняття рішення про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, у відповідності з положеннями ст. 75 КК України.

Вимоги обвинуваченої щодо врахування її бажання виховувати свою доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка залишилась напівсиротою, як підставу для пом'якшення призначеного їй судом покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, не можуть бути задоволені, оскільки саме діями ОСОБА_3 по неналежному догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_10 року сталася смерть дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, при цьому ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей та вирішується питання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав і щодо цієї дитини - ОСОБА_7, що вказує на те, що ОСОБА_3 не здійснює належний догляд за дітьми, а такі її вимоги спрямовані виключно на бажання пом'якшити призначене покарання.

За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді:

_____ ______ ______

Горб І.М. КорнієнкоТ.Ю. Сілкова І.М.