Ухвала суду № 53193875, 15.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Шахової О.В.,

при секретарі Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22.06.2015 у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - Гречухи ОлегаЯрославовича, -

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2015 позивач звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати дії головного Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Гречухи О.Я. щодо відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на все його майно незаконними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Столиця» суми боргу в розмірі 102076,98грн.; скасувати постанову від 30.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і постанову від 30.07.2014 про розшук майна боржника, а також постанову від 20.05.2015про виправлення помилок щодо суми стягнення в постанові про відкриття виконавчого провадження, в постанові про стягнення виконавчого збору та в постанові про розшук майна, а також просив зобов'язати головного державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречуху О.Я. віддати скаржнику вилучений у нього автомобіль.

Справа № 761/14498/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/10799/2015Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Свої вимоги обґрунтовував тим, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження йому направлена не була, провадження було відкрито в розмірі неіснуючого боргу в сумі - 102076,98 грн., замість 39436, 95 грн., та не було надано строк для добровільного виконання вказаної постанови. За звернення скаржника державним виконавцем було виправлено помилку щодо розміру боргу лише 20.05.2015. Крім того, в порушення вимог ст.57 вказаного Закону на автомобіль ОСОБА_1 було накладено арешту та оголошено його в розшук, затримано та вилучено без урахуванням розміру боргу, тобто поза межами вказаної суми - 39 436,95 грн., оскільки вартість вказаного автомобіля значно перевищує суму боргу. Про існування оскаржуваних постанов заявник дізнався лише 20.05.2015, тому звернувся до суду в межах встановлених строків. З викладених підстав оскаржувані постанови державного виконавця винесені з порушення вказаних норм закону, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.06.2015 скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - Гречухи Олега Ярославовича - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, на неправильну оцінку доказів та невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважаючи постановлену ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та ухвалити нову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення.

Представник ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому, в порядку ст. 305 ч 2 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2012 у справі №2-12785/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Столиця» заборгованості за кредитом в розмірі - 100996,98 грн. та судового збору в розмірі 1110 грн., Шевченківським районним судом м. Києва 25.04.2013 було видано виконавчий лист № 2-12785/11 (а.с. 36).

14.08.2013 ПАТ «Банк «Столиця» звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві із виконавчим листом від 25.03.2013 та заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначив, що боржником частково в добровільному порядку виконано рішення суду, та станом на 01.08.2013 залишається нестягнутою сума заборгованості в розмірі - 38326,95 грн., та сума судових витрат в розмірі 1110, 00 грн., що разом становить 39436, 95 грн. (а.с. 19).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Сабадаш Л.І. від 16.08.2013 за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 39368344 в розмірі суми боргу - 102076,98 грн.

Постановами державного виконавця від 20.05.2015 було виправлено помилку в постановах виконавчого провадження в частині зазначення суми боргу на 39436,95 грн. (а.с. 59-61).

Посилання скаржника на те, що державний виконавець повинен був відмовити стягувачу у відкриті виконавчого провадження на підставі п. 6. ч.1, ч. 3 ст. 26 та п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» до тих пір, поки суд не внесе своєю ухвалою виправлення щодо суми боргу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки підстав для внесення виправлень до виконавчого листа передбачених нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не було, а сам виконавчий лист відповідає вимогам ст. 18 вищевказаного Закону, та був пред'явлений стягувачем до виконання, і строк пред'явлення його до виконання не закінчився. Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем з додержанням вимог встановлених Законом України «Про виконавче провадження», а підстави для винесення ухвали про відмову у відкритті виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, а за умовами частини шостої цієї статті - постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомлений про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що державним виконавцем порушено строки та порядок направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2013, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, а супровідні листи, які містяться в матеріалах справи не містять жодних ознак та доказів фактичного поштового надсилання постанови у встановленні строки.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи не можуть слугувати підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки на її правильність та законність не впливають. Крім того, боржник вважається повідомлений про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а супровідний лист від 16.08.2013, що міститься в матеріалах справи, та на який посилається скаржник, підтверджує факт надсилання такої постанови.

Доводи апелянта про те, що постанова державного виконавця від 30.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконною, та такою, що прийнята всупереч Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 державним виконавцем не надано можливості добровільно виконати судове рішення, та передчасно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 11 вказаного Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 та 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом, серед іншого, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2013 та до моменту винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.07.2014 ОСОБА_1 жодних дій спрямованих на виконання рішення суду щодо погашення заборгованості не вчинялося, та доказів, які б мали підтвердити його наміри щодо добровільного виконання боргових зобов'язань до суду надано не було.

Таким чином, державним виконавцем, з метою забезпечення реального виконання рішення, було правомірно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.07.2014, оскільки боржником не було вчинено жодних дій на підтвердження погашення в добровільному порядку боргу в розмірі 39436, 95 грн.

Разом з тим, в силу ч. ч. 1, 2 ст. 57 зазначеного Закону вказано, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Тобто, дії державного виконавця, направлені на виконання рішення суду в частині накладення арешту на майно та заборону на його відчуження, вчинені в межах повноважень, наданих державному виконавцю Законом України « Про виконавче провадження».

Згідно з ч.5 ст.57 Закону про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо місцезнаходження транспортних засобів, державним виконавцем керуючись ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розшук транспортних засобів боржника, копію якої направлено сторонам та УДАІ м. Києва.

Доводи апелянта про те, що постанова державного виконавця від 30.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконною, та такою, що прийнята всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню, з тих підстав, що арешт було накладено на все належне йому майно, хоча сума заборгованості значно менша, ніж вартість арештованого майна, а саме автомобіля HONDA, модель CR-5D, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та саморобний причіп, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, висновків суду першої інстанції не спростовують, виходячи з наступного.

Станом на день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови заборгованість ОСОБА_1 погашена не була та існувала в розмірі 39436, 95 грн.

А тому, державним виконавцем, з метою забезпечення реального виконання рішення, було правомірно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.07.2014, оскільки заборгованість боржником до цього часу погашена не була. Разом з тим, у вказаній постанові зазначено, що арешт накладається на все майно боржника, але в межах суми боргу.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності внесення виправлень в постанови виконавчого провадження є безпідставними, оскільки положеннями ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість державного виконавця внести виправлення.

Таким чином, дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду, здійснюються у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

За наведених обставин, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованою відмову у задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві при винесенні постанов виконавчого провадження неправомірними, оскільки державний виконавець діяв в межах закону та наданих йому повноважень.

Судом з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, а тому посилання в апеляційній скарзі про неповне з'ясування обставин справи та не відповідність висновків суду вимогам закону є безпідставним і підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22.06.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді