Постанова № 53193727, 12.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 917/1390/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача-не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №4240 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 р. у справі № 917/1390/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи", м. Бровари Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Землянки", с. Землянки Глобинського району Полтавської області

про стягнення 2 453 888,01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Землянки" про стягнення 2 453888,01 грн., в тому числі: 2025211,97 грн. суми неповернутого авансового платежу (попередньої оплати) за договором поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ від 27.10.2010 р., 164624,76 грн. пені за прострочення обов'язку з поставки товару за вказаним Договром та нараховані на заборгованість з повернення попередньої оплати за Договором 3% річних в сумі 29795,58 грн. та 234255,70 грн. інфляцінйих втрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 червня 2015 року у справі № 917/1390/14 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 2025211,97 грн. на повернення авансового платежу, 156105,56 грн. пені та 4 3626 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав на вказане рішення апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення в частині стягнення 156105,56 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 156105,56 грн. пред’явлено з пропуском позовної давності, встановленої для вимог щодо стягнення неустойки п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України, що відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за їх відсутністю за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (Покупець за договором; третя особа у справі) та ТОВ Агрофірма “Землянки” (Продавець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно умов Договору та додатків до цього Договору.

Відповідно до п. 4. Договору поставки, предметом договору є товар, тобто с/г продукція врожаю 2010 р. в кількості, згідно Додатків до цього Договору +1- 5% по заліковій вазі.

Ціна Товару визначається в момент фактичної поставки продукції згідно з Додатками до цього Договору і дійсна протягом терміну поставки, зазначеного в кожному Додатку. Загальна сума договору становить 2025211,97 три. (п. 6. Договору поставки).

Відповідно до п. 7 Договору поставки, Постачальник проводить постачання Товару на умовах ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року). Продавець повинен здійснювати поставку Товару партіями і в строки, згідно з додатками до цього Договору. Датою поставки вважається дата переоформлення Товару за складським документом на елеваторі (ХПП) і підписання Сторонами накладної прийому-передачі партії Товару. Покупець має право вислати свого представника для перевірки наявності Товару, його якості і права власності Постачальника, а також для присутності при перепису Товару на Покупця.

Відповідно до п. 9 Договору поставки, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця 100% вартості кожної партії Товару на умовах і в терміни, зазначені у відповідних Додатках до цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, винна сторона оплачує добросовісній стороні завдані цим збитки відповідно до чинного законодавства України. У разі нездійснення Покупцем платежу згідно п.9 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого, але неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати на термін більше 10-ти днів Продавець має право переглянути ціну Товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Покупець зобов'язаний провести за свій рахунок повернення Товару Продавцю. У разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, згідно з п.7 цього Договору та відповідних Додатків до нього, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення поставки. У разі прострочення поставки Товару на термін більше 10-днів Покупець має право переглянути ціну Товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку Продавець зобов'язаний зробити повернення всіх раніше перерахованих на його рахунок грошових коштів, отриманих за цим Договором (п. 10 Договору поставки).

Договір набуває чинності з моменту його належного підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань. Договір дійсний з моменту підписання і до 27 грудня 2011 року (п. 13 Договору поставки) (а.с. 25-26).

У додатку №1 від 12.04.2011 р. до Договору поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 року визначено, що Продавець поставляє партію Товару в кількості, за ціною та на умовах, зазначених нижче: товар - кукурудза; кількість 1094,709 т., вартість з ПДВ – 2025211,97 грн.

Умови поставки даної партії: ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР - ТОВ "Глобинський елеватор" (п. 2 Додатку № 1 від 27.10.2010 р.).

Термін поставки даної партії: до 22.04.2011 р., включно (п. 4 Додатку № 1 від 12.04.2011 р.).

У Додатковій угоді до додатку № 1 від 27.10.10 р. до договору поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 року Термін поставки даної партії: до 31.12.13 р. включно.

Оплата даної партії здійснюється наступним чином: 100% вартості Товару Покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту надання Продавцем документів, зазначених у п.8 Договору поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 року. Цей Додаток доповнює Договір поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 року і є його невід'ємною частиною (п. 5 Додатку № 1 від 12.04.2011) (а.с. 29).

У Додатковій угоді від 01.08.2011р. до договору поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 року визначено, що Договір дійсний з моменту підписання і до 31.12.2013 року (а.с. 30).

Таким чином, останньою додатковою угодою від 01.08. 2011 року до Додатку №1 від 27.10.2010 року до Договору постачання № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 p., сторони узгодили кінцеву дату постачання товару, а саме 31.12.2013 року.

28.10.2010 року ТОВ “Волари Експорт” здійснило перерахунок обумовленого Договором поставки авансу на рахунок Відповідача у розмірі 2 025 211,97 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 730 від 28 жовтня 2010 р. та копією податкової накладної, виписаної 28.10.2010 р. за порядковим номером 592.

Поставка товару відповідачем після настання встановленого Договроом поставки строку- 31.12.2013 р. не здійснена, що ним не заперечується.

03.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (Фактор) укладено договір факторингу № 01, відповідно до якого, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за Основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим Договором.

Права вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання цього Договору. Додаткового оформлення відступлення Прав вимоги не вимагається. Після переходу Прав вимоги до Фактора останній стає кредитором: по відношенню до Боржників та набуває відповідні Права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Фактора чи Клієнта або підписання будь-яких документів (п. 2.3. Договору факторингу).

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного Договору становить 156 497 140 (сто п'ятдесят шість мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч сто сорок) гривень 49 копійок.

У додатку 1 до договору факторингу від 03.06.2014р. наведено опис, характеристика, обсяг та розмір прав вимоги боржників за основними договорами, що відступаються фактору клієнтом за договором факторингу.

Так, відповідно до п. 7 додатку 1, права вимоги за Договором поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 p (надалі - Основний договір 7), укладеним між Клієнтом (ТОВ "Волари") та ТОВ Агрофірма “Землянки” , (надалі - Боржник 6), а саме: право вимоги повернення авансового платежу в сумі 2025211,97 гривень; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником 6 зобов'язань за Основним договором 7; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору 7; інші будь-які права вимоги до Боржника 6 за Основним договором 7, що існують на момент укладення цього Договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору 7.

Перелік договорів, що свідчать про права вимоги: Договір поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 p; Додаток № 1 від 10 лютого 2011 року до договору поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 p.; Додаток № 1 від 12.04 2011 року до договору поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 p.; Додаток № 1 від 27.10 2011 року до договору поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 p.; Додаткова угода від 01.08.2011 року до договору поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 р.; Додаткова угода до додатку № 1 від 27.10.10 р. до договору поставки № 27/10-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 року.

Додатком № 2 до договору факторингу від 03.06.2014р. є акт прийому - передачі (а.с. 23-24).

10.06.2014р. ТОВ "Волари Експорт" надіслало Відповідачу лист № 30/01 з повідомленням про відступлення права вимоги, яким повідомлено останнього про те, що ТОВ "Волари Експорт" за договором факторингу № 01 право вимоги за грошовими зобов"язаннями, які виникли у відповідача на підставі договору поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.10.2010 р. відступлено ТОВ “Кредитні ініціативи” (а.с. 36-37).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем(попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором – у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Зважаючи на наведені норми та обставини справи, позивач набув права вимоги за договором поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ від 27.10.2010 р. внаслідок заміни кредитора –третьої особи на підставі укладеного з ним Договору факторингу

Таким чином позивач є кредитором, а відповідач –боржником за Договором поставки № 27/10-01 ВЄ-АФ від 27.10.2010 р.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару вимагати або передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином позивач, пред’явивши позов, реалізував своє право вимагати повернення сплаченої по Договору поставки попередньої оплати в сумі 2 025 211,97 грн. у зв’язку з непоставкою товару у встановлений строк.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про повернення 2 025 211,97 грн. суми передплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, сторони узгодили кінцеву дату постачання товару, а саме 31.12.2013 року.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов‘язання.

Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом пунктом 10 Договору поставки передбачено, що у разі порушення Продавцем умов та/або строку поставки Товару, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення поставки.

Вказана штрафна санкція не підпадає під визначення таких видів неустойки як пеня та штраф, зокрема на відміну від штрафу нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов‘язання за кожен день прострочення виконання та на відміну від пені вказане нарахування здійснюється за прострочення виконання негрошового зобов’язання.

Колегія суддів зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов’язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленого статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадків, коли в цих актах прямо вказано на заборону такого відступлення.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Оскільки, як зазначалось вище, Договором поставки сторони узгодили кінцеву дату постачання товару, а саме 31.12.2013 року, початок прострочення відповідача розпочався з 01.01.2014 р.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню на підставі пункту 10 Договору поставки з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р., тобто на 8 днів більше, ніж передбачено п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції після здійсненого перерахунку суми пені відповідно до ч. 6 статті 232 Г Господарського кодексу України дійшов правильного висновку, що обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 156105,56 грн. пені за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а саме з 01.01.2014 р. по 30.06..2014р., а в іншій частині пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нез’ясування господарським судом першої інстанції обставини нарахування позивачем пені з пропуском позовної давності, встановленої для вимог щодо стягнення неустойки п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як сторонами до винесення оскаржуваного рішення не заявлялось будь-яких, в тому числі усних, клопотань про застосування позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 29795,58 грн. та 234255,70 грн. інфляційних втрат нарахованих на прострочене зобов'язання з повернення попередньої оплати по Договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту норми ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином грошовим зобов’язанням є таке правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої йому позивачем за договором поставки не є наслідком порушення грошового зобов’язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов’язань зі сплати грошових коштів, а з інших підстав-повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, а тому на прострочене зобов'язання з повернення попередньої оплати по договору не можуть нараховуватись інфляційні втрати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012, від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7, від 01.07.2015 р. у справі № 910/14120/14, а також у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14.

3% річних позивач просить стягнути, посилаючись на положення статті 536 Цивільного кодексу України, якою встановлено проценти за користування чужими грошовими коштами, які боржник зобов’язаний сплачувати, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1 ), розмір яких встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства. Проте Договором поставки або законом не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі неповернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою керувався відповідач, визначаючи розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлено проценти річних, які мають іншу правову природу, а саме на відміну від процентів за статтею 536 Цивільного кодексу України є заходом відповідальності за порушення грошового зобов’язання, а тому 3% річних не є встновленим законом розміром процентів за користування чужими грошовими коштами, про які зазначено у статті 536 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду, викладеною в п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2015 у справі № 917/1390/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 19.10.2015 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.