Постанова № 53193627, 22.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р. Справа№ 910/16272/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Куньчик К.А., дов. № 42 дов. 08.05.2015р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства

"Марком" у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.08.2015 р.

у справі № 910/16272/15 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД"

до Спільного українсько-німецького підприємства

"Марком" у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю

про стягнення 22 749,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/16272/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД" основний борг у розмірі 22 749,86 грн. (двадцять дві тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 86 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва 03.08.2015 року у справі № 910/16272/15.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у справі № 910/16272/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 910/16272/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. та розгляд справи призначено на 24.09.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 910/16272/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Корсакова А.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. у справі № 910/16272/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Корсакова А.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. у справі № 910/16272/15 відкладено розгляд справи на 22.10.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 р. у справі № 910/16272/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. у справі № 910/16272/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.01.2014 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №01/14, за умовами якого, постачальник приймає на себе зобов'язання поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар за ціною вказаною у специфікаціях.

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець оплачує товар на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування коштів постачальнику протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до товаро-транспортних накладних, які є первинними документами, за період з 29.04.2014 по 08.11.2014 позивач поставив відповідачу товар згідно договору на загальну суму 58 090, 68 грн., з яких відповідачем оплачено лише 34 169,73 грн., згідно довідки з банку про надходження коштів та повернуто частину товару на суму 1 171,09 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 22 749,86 грн.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи наявні накладні, підписані представниками та скріплені печатками сторін), що підтверджується здійснення продавцем поставки товару загальною вартістю 58 090,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 749,86 грн.

Довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" №06-402-186/3757 від 19.05.2015, позивач підтвердив, що на поточний рахунок №26008000096165 за період з 20.08.2014 по 19.05.2015 кошти від ПІІ "Білла-Україна" не надходили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 22 749,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2015р. у справі № 910/16272/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2015р. у справі № 910/16272/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/16272/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков