Рішення № 53191672, 04.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.15р. Справа № 904/8607/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогума", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенсткий ремонтно - механічний завод", м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 1 601 913, 99 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б\н від 23.09.2015р.

Від позивача: ОСОБА_2 представник - дов. б\н від 23.09.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 представник - дов. № ББУ/ПРМ367/14 від 10.12.2014р.

Вільний слухач: ОСОБА_4 паспорт - серія АН № 529747 виданий Ленінським РВДУУМВС України 29.09.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрогума" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенсткий ремонтно-механічний завод" суму боргу у розмірі 995 080,80грн., пеню - 170 733,27 грн., інфляційні втрати 405 069,32 грн., 3% річних 31 030,60 грн. за договором № 13-40-П від 25.12.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором поставки № 13-40-П від 25.12.2012р. щодо повної оплати вартості поставленого товару.

Судовий процес здійснювався за допомогою технічної фіксації судового процесу.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив про те, що постачальником всупереч умовам договору не надано доказів, що він дійсно є власником зазначеного товару, а отже має право здійснювати передбачене ст. 319 ЦК тільки для власника право володіння, використання, розпорядження майном та здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, не надано специфікацію до спірного договору, в якій повинні бути викладені умови поставки товару, та в доданих до позовної заяви видаткових накладних, які позивач надав як доказ поставки продукції, представником позивача не вказана дата приймання продукції. Отже, відповідач вважає, що позивачем не доведений факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов'язання, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача суми за поставлену продукцію, пені та судового збору.

Крім того, у відзиві на позов відповідач послався в обґрунтування своїх заперечень на те, що підпис директора позивача ОСОБА_5 на позовній заяві не співпадає з підписами цієї ж особи на інших документах.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 19.10.2015р. з 10:30 год. до 14:30 год., зобовязавши позивача забезпечити участь в судовому засіданні директора підприємства.

Після перерви, директор ТОВ «Дніпрогума» ОСОБА_5 підтвердив в судовому засіданні підписання позовної заяви особисто ним, відповідач клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не надав та не заперечив проти розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.10.2015 року оголошувалась перерва до 03.11.2015 року.

Відповідач через канцелярію суду 02.11.2015 року подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити розгляд даної справи до розгляду справи № 904/9219/15 по якій ТОВ «Першотравенський ремонтно - механічний завод» просить господарський суд Дніпропетровської області розтлумачити умови п. 3.5 Договору поставки від 25.12.2012 року № 13-40-П.

Позивач проти зупинення розгляду справи заперечив, зазначивши про умисне затягування відповідачем розгляду справи, наполягав на розгляді справи по суті.

В судовому засіданні 03.11.2015 року відповідач своє клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача підлягає відхиленню, оскільки суд в процесі розгляду справи № 904/8607/15 про стягнення заборгованості не позбавлений можливості надати оцінку спірному пункту Договору.

Також відповідач у судовому засіданні 03.11.2015 року надав клопотання про витребування у позивача документів, що підтверджують право власності на продукцію, поставлену по спірному договору, мотивуючи це тим, що в разі встановлення того факту, що власником майна являється інше особа, а не позивач, право власності на майно, передане за договором купівлі-продажу всупереч волі власника цього майна, не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути витребувано власником на підставі ст. 388 ЦК України, в т.ч. від добросовісного набувача. Згідно вказаних норм цивільного законодавства право позивача на визнання за ним права власності на спірне майно, повернення майна тощо базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не припиняється із незаконною втратою цього майна власником та втратою можливості здійснювати права на це майно.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив, пославшись на те, що відповідно до умов договору постачальник гарантує, що продукція, поставлена по цьому договору, належить постачальнику на праві власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами, треті особи на мають будь-яких прав на вказану продукцію. Продукція під заставою, в іпотеці та податковій заставі не перебуває.

Крім того, позивач в судовому засіданні наполягав на розгляді справи по суті спору, зазначивши, що відповідач своїми клопотаннями навмисно затягує розгляд даної справи.

Суд клопотання відповідача відхилив у звязку з тим, що відповідачем не доведено, що ним протягом дії договору за період поставки товару у 2013 2014 роках, вчинялись будь-які дії по витребуванню зазначених документів у позивача та про відмову позивача від надання цих документів відповідачу. Крім того, відповідач не довів належними доказами того, що протягом дії договору будь-яка інша особа зверталася до нього з вимогами про повернення поставленого позивачем товару, у звязку з тим, що товар належить їй на праві власності.

У судовому засіданні 03.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрогума" (далі Постачальник, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (далі Покупець, Відповідач) уклали між собою договір № 13-40-П (далі - Договір), 27.12.2013р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору.

За цим Договором постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (в подальшому продукцію), в асортименті, кількості, строки, по цінам та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 1.2. Договору покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію, у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка продукції проводиться в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Умови поставки продукції DDР, склад покупця, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ відповідно «Інкотермс-2010», якщо інше не обговорено у відповідних специфікаціях до цього договору. У випадку коли сторонами в специфікаціях обговорені інші умови поставки, взаємовідношення сторін будуть регулюватись положеннями, ствердженнями у міжнародних торгівельних термінах «Інкотермс-2010», з урахуванням узгоджених сторонами обмовок та умов поставок у відповідних специфікаціях (п. 3.2. Договору).

Як доказ поставки постачальник зобовязаний надати покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи:

-Рахунок-фактуру;

-Податкова-накладна;

-Товарно-транспортна накладна;

-Видаткова накладна;

-Сертифікат якості;

-Сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обовязковому сертифікації;

-Технічний паспорт або інші документи на продукцію, передбачені діючим законодавством України (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.5. Договору датою поставки вважає дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про прийняття продукції.

Відповідно до п. 3.8. договору постачальник зобовязаний у письмовому вигляді, за 3 дні до фактичної поставки, повідомити покупця про строки поставки продукції до узгодженого пункту призначення та данні про вантажоперевізника, також направити інші відомості, які необхідні покупцю для здійснення необхідних мір для прийняття продукції.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що ціна на продукцію яка поставляється постачальником встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.

У відповідності до п. 4.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди загальна сума договору визначається сумою всіх специфікацій, які є невідємною частиною цього договору, та складає орієнтовно 5 000 000, 00 грн. буз урахування ПДВ в рік.

Розрахунки за надану постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 4.2. Договору).

Пунктом 2 Специфікації від 25.06.2014 року, на умовах якої здійснювалась поставка продукції по Договору, встановлено умови оплати: оплата проводиться на поточний рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції (т.2. а.с.37).

Кінцевий розрахунок між покупцем та постачальником проводиться на підставі якості та кількості, визначених у відповідності з умовами п. 2.2. цього договору (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 7.1. Договору в редакції Додаткової угоди цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014р. включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань по цьому договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань. Дострокове розірвання цього договору допускається виключно зі згодою обох сторін. Договір вважається розірваним після завершення всіх розрахунків між сторонами.

Позивач взяті на себе зобовязання виконав у повному обсязі, в період з 03.01.2013р. по 22.07.2014р. позивачем здійснено поставку на загальну суму 5 872 962,35 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи, товар по видатковим накладним отриманий повноважним представником Відповідача, що підтверджується підписом представника відповідача за довіреністю.

Позивачем відповідачеві виставлені рахунки-фактури на оплату. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 4 877 881, 55 грн., що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем, на підставі чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 995 080,80 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію на суму 5 872 962, 35 грн., а останній оплатив за неї в розмірі 4 877 881,55 грн.

З врахуванням викладеного, вимоги Позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 995 080,80 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 170 733,27 грн. за період з 23.09.2014р. по 23.03.2015р., 3 % річних у сумі 31 030,60 грн. за період з 23.09.2014р. по 23.09.2015р., інфляційні втрати у сумі 405 069,32 грн. з січня 2015р. по червень 2015р.

Згідно п. 5.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою стороною прийнятих на себе по цьому договору зобовязань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності з вимогами діючого законодавства України.

У випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості несплаченої продукції (п. 5.6. Договору).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що пеня у сумі 170 733, 27 грн. за період з 23.09.2014р. по 23.03.2015р. нарахована вірно та підлягає стягненню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. За змістом вказаної норми, зменшення розміру неустойки є правом, а не обовязком, суду, яке застосовується у виняткових випадках.

Зважаючи на те, що протягом розгляду справи відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру пені, суд стягнув пеню в розмірі, заявленому позивачем.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3 % річних за період з 23.09.2014р. по 23.09.2015р. судом встановлено, що їх сума становить 31 030.60 грн. та підлягає до стягнення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період січень 2015р. червень 2015 р. становлять 405 069,32 грн.

Заперечення відповідача судом не приймаються з наступних підстав.

Щодо ненадання позивачем специфікацій до договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, остання поставка продукції по Договору була здійснена за видатковою накладною № РН-0002188 від 22. 07.2014 року (т.1 а.с. 250)

Позивач надав суду копію Специфікації до Договору, підписану сторонами 25.06.2014 року, на умовах якої здійснювалась остання поставка продукції по Договору, та пунктом 2 якої встановлено наступні умови оплати: оплата проводиться на поточний рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції (т.2. а.с.37).

Тобто, умови оплати продукції поставленій відповідачу по Специфікації від 25.06.2014 року не відрізняються від умов оплати, встановлених п. 4.2 Договору, згідно якого розрахунки за надану постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем на надано будь-яких інших специфікації до договору, у звязку з чим ним не доведено жодним доказом наявність будь-яких інших умов, на яких відбувалася поставка та оплата продукції за спірним Договором.

Щодо невірного визначення позивачем дати поставки.

Відповідно до п. 3.5. Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Відповідач зазначає, що оскільки на товаросупровідних документах покупцем не назначена дата отримання продукції, строк оплати продукції з боку відповідача не наступив.

Слід зазначити, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, відсутність на видаткових накладних будь-яких інших, проставлених покупцем, дат отримання товару, свідчить про отримання товару відповідачем саме в ті дати, якими датовано видаткові накладні.

Крім того, факт отримання відповідачем товару у ті ж самі дати, що й датовані видаткові накладні, підтверджується й товарно-транспортними накладними, копії яких додано до матеріалів справи.

Отримання товару у інші строки відповідач будь-якими іншими належними та допустимими доказами суду не довів.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч цьому, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами позовні вимоги.

Як встановлено ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 995 080,80 грн., 170 733.27 грн. пені , 31 030,60 грн. - 3% річних , 405 069,32 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Першотравенський ремонтно-механічний завод (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Леніна, буд. 7, код ЄДРПОУ 34245509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрогума (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район. м. Підгородне, вул. Центральна, буд. 25, код ЄДРПОУ 33287328) 995 080,80 грн. (дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч вісімдесят грн. 80 коп.) основного боргу, 170 733,27 грн. (сто сімдесят тисяч сімсот тридцять три грн. 27 коп.) пені, 405 069,32 грн. (чотириста п'ять тисяч шістдесят дев'ять грн. 32 коп.) інфляційних втрат, 31 030,60 грн. (тридцять одна тисяча тридцять грн. 60 коп.) 3% річних та 24 028,71 грн. (двадцять чотири тисячі двадцять вісім грн. 71 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 04.11.2015р.

Суддя ОСОБА_6