Ухвала суду № 53188341, 04.11.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.11.2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 320/7736/15-к

04 листопада 2015 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії:

головуючого судді Пономаренко Л.Е.,

судді Притуло Л.В.,

судді Горбачової Ю.В.,

при секретарі Воробйовій В.В.,

за участю:

запасного судді Васильцова О.В.,

прокурора Білоус А.В..,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12015080000000187 за обвинуваченням ОСОБА_1, 17.11.1968р.н. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду надійшов затверджений обвинувальний акт від 31.08.2015 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, що по справі під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги, передбачені ст.ст.32,291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.3ст. 314 КПК України, відсутні. Також, прокурором заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що судовий розгляд кримінального провадження не буде закінчений до 09 листопада 2015, коли спливає строк тримання ОСОБА_1 під вартою, що на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого проти призначення справи до судового розгляду заперечив та заявив клопотання про повернення обвинувального акту з посиланням на невідповідність його вимогам ст.291 КПК України. Клопотання обґрунтовує тим, що органи досудового розслідування застосували кваліфікаційну ознаку «попередня змова групи осіб», проте обвинувальний акт містить обвинувачення виключно відносно ОСОБА_1, відсутні анкетні дані щодо інших осіб, які разом з ОСОБА_1 скоювали злочин. Також, захисник звернув увагу на відсутність в обвинувальному акті посилання на ст.27 КК України, в якій зазначені види співучасті. Окрім того, в обвинувальному акті не міститься чіткого визначення дати, місця та способу скоєння злочину самим ОСОБА_1 Проти заявленого прокурором клопотання про продовження застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, зазначивши, що на цей час досудове слідство завершено, а тому ризики, що були підставою для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпали, просить змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на більш мякий домашній арешт.

Обвинувачений в повному обсязі підтримав клопотання свого захисника про повернення обвинувального акту прокурору та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вивчивши зміст обвинувального акту, зясувавши позиції учасників, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно вимогст. 314 ч.3 п.3 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

Згідно вимог ч.4ст.110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Положеннямист. 291 КПК Українивстановлено вимоги до обвинувального акта та, згідно п.5 ч.2 даної статті обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно дост. 337 КПК Українисаме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту і проводиться судовий розгляд.

Як вбачається в обвинувальному акті, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, як самостійно так і за попередньою змовою з ОСОБА_3М, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в порушення вимог ст.ст. 4.6.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», в період часу з червня 2014 року по 19 листопада 2014 року на території м. Мелітополь придбав і зберігав з метою збуту наркотичні засоби ацетильований опій і трамадол гідро хлорид, а також психотропну речовину метамфетамін (первітин).

Враховуючи висунуте ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин щодо розподілу ролей співучасників, безпосередніх дій з боку самого обвинуваченого ОСОБА_1, в якій спосіб, місце і час останній свої дії погодив з іншими особами, що має значення для встановлення суб'єктивних ознак зазначеної форми співучасті.

Крім того, у формулюванні обвинувачення зазначається, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 домовились про систематичний збут психотропної речовини метамфетамину, в подальшому ОСОБА_3 домовився про спільну участь у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також систематичному збуті психотропної речовини з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, залучив ОСОБА_6 для перевезення психотропної речовини на автомобілі, тобто залучив їх у якості співучасників, в той же час, зазначаючи дані на іншу особу як співучасника злочину, обвинувальний акт містить лише посилання на прізвище зазначених осіб, відсутні данні, чи обвинувачуються (підозрюються) вищезазначені особи у вчиненні злочинів, чи їх вину доведено і встановлено обвинувальним вироком, що набрав законної сили, що є порушенням однієї із засад кримінального провадження - презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинуваченняособі,стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того Європейський суд з прав людини нагадує,що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглянути у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції , п. 54).

Колегія суддів прийшла до висновку, що такий виклад фактичних обставин вчинення злочинів, їх правова кваліфікація та формулювання є неконкретним, незрозумілим і таким, що робить неможливим здійснення судового провадження у цій справі та відповідний правовий захист обвинуваченого.

Окрім того, на сторінці 5 обвинувального акту міститься обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, однак в самому змісті обвинувачення мова йдеться про скоєння цього злочину іншою особою ОСОБА_3, а саме: «ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених обставин придбав з метою збуту порошкоподібну речовину, в складі якої, відповідно до висновку експерта №1756 від 08.04.2015, встановлено присутність психотропної речовини метамфетаміну (первітину), загальна маса якого склала 0,135 г. У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених обставинах ОСОБА_3, діючи повторно, умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою і з відома ОСОБА_1, з метою збуту передав вказану психотропну речовину метамфетамін (первітин) масою 0,135 г ОСОБА_4, яку останній незаконно зберігав з метою збуту в автомобілі НОМЕР_1, після чого незаконно перевіз її до будинку за адресою: м. Мелітополь вул.Дзержинського, будинок №161, де о 13 години 13 хвилин 19.11.2014 ОСОБА_4 було затримано, а психотропна речовина метамфетамін (первітин) була виявлена та вилучена при проведенні обшуку.»

За таких обставин, суд вважає, що вказаний обвинувальний акт містить суттєві недоліки, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а відтак підлягає поверненню прокурору.

Що стосується заявленого прокурором клопотання про продовження строку застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що 11.08.2015 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.09.2016, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 10.09.2015 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено до 09.11.2015. При обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено, що раніше, 21.11.2014 ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Перевощикову О.С. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю звільнення з-під варти на умовах внесення застави, 24.11.2014 у звязку з внесенням застави ОСОБА_1 було звільнено з-під варти, а 05.12.2014 ОСОБА_1 було оголошено в розшук і лише в серпні 2015 року досудове розслідування було поновлено у звязку із встановленням місцезнаходження ОСОБА_1 Таким чином, доводи прокурора, що при обранні більш мякого запобіжного заходу ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду є обґрунтованими.

Враховуючи збереження ризиків, передбачених п.п.1,5ст. 177 КПК України,колегія суддів вважає за доцільне продовжити строктримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.20,291,314-315, 331 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080000000187 від 16.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, 17.11.1968р.н. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України повернути прокуратурі Запорізької області для приведення у відповідність до вимогКПК України.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою продовжити на 2 місяця, але не більше 60 днів тобто з 04.листопада 2015 по 03 січня 2016 року включно.

Копію ухвали надіслати для відома на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області.

На ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту може бути подано апеляцію до апеляційного суду Запорізької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Л.Е.Пономаренко

судді: Ю.В.Горбачова

ОСОБА_7