Рішення № 53187643, 04.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7667/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Джуги С.Д.,

суддів - Боднар О.В., Кеміня М.П.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені їх неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача Позов обґрунтовано тим, що 24 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № KF48732 з додатками, згідно якого позивачем було надано ОСОБА_3 кредит в розмірі 120000,00 Євро, з кінцевим строком повернення не пізніше 21.04.2023 року, під 11,50 % річних. Однак, позичальник своїх договірних зобов'язань не виконала, а саме заборгувала кошти у загальній сумі 81181,42 Євро, що = 1335171,33 грн.(по курсу НБУ станом на 10.10.2014 р.), з яких: 75819,56 Євро = 1246986,11 грн. заборгованість по кредиту; 4181,42 Євро = 68770,81 грн. заборгованість по відсотках; 1180,44 Євро = 19414,41 грн. пеня. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KF 48732 від 24.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 24 квітня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 надав в заставу нерухоме майно, а саме: домоволодіння до складу якого входить: житловий будинок, загальною площею 385,3 м.кв., житловою площею 116,7 м.кв., що на плані значиться літерою "А", гараж літера "Б", сарай літера "В", вбиральня літера "І", споруди літери "№1-4", бруківка літера "І", колодязь літера "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належать ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2008 року, та земельну ділянку площею 0,1764 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності земельної ділянки серії НОМЕР_2 від 08.04.2004 року. Відповідачам надіслано повідомлення вимоги про звільнення предмету іпотеки від 21.08.2014 року, які залишені без виконання. Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних обставин просив суд: звернути стягнення на домоволодіння, до складу якого входить: житловий будинок загальною площею 385,3 м.кв., житловою площею 116,7 м.кв., що на плані значиться літерою "А", гараж літера "Б", сарай літера "В", вбиральня літера "І", споруди літери "№1-4", бруківка літера "І", колодязь літера "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2008 року та земельну ділянку площею 0,1764 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2на підставі Державного акту на право власності земельної ділянки серії НОМЕР_2 від 08.04.2004 року, шляхом визначенимстаттею 38 ЗУ "Про іпотеку", п.п. 15, 23 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна ПАТ "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором № KF48732 від 24.04.2008 року в розмірі 81181,42 Євро, що = 1335171,33 грн.(по курсу НБУ станом на 10.10.2014 р.). Закріпити за ПАТ "ВіЕс Банк" права управителя, виселити з домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та стягнути судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 вересня 2015 року даний позов задоволено частково. Звернуто стягнення на домоволодіння, до складу якого входить: житловий будинок загальною площею 385,3 м.кв., житловою площею 116,7 м.кв., що на плані значиться літерою "А", гараж літера "Б", сарай літера "В", вбиральня літера "І", споруди літери "№1-4", бруківка літера "І", колодязь літера "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2008 року та земельну ділянку площею 0,1764 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності земельної ділянки серії НОМЕР_2 від 08.04.2004 року, шляхом визначенимстаттею 38 ЗУ "Про іпотеку", п.п. 15, 23 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна ПАТ "ВіЕс Банк" від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором № KF48732 від 24.04.2008 року в розмірі 81181(вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят один) Євро 42 Євроцентів, що становить 1335171,33 грн. (за курсом НБУ станом на 10.10.2014 р.). Виселено з домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та стягнуто з них судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять рішення суду в частині задоволення позовних вимог про їх виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні даної позовної вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянтів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовної вимоги про виселення , то колегія суддів, відповідно до приписів ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Встановлено, що 24 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № KF48732 з додатками, згідно якого позивачем було надано ОСОБА_3 кредит в розмірі 120000,00 Євро, з кінцевим строком повернення не пізніше 21.04.2023 року, під 11,50 % річних. (а.с.10-16).

Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань за договором не виконує, а саме заборгувала кошти у загальній сумі 81181,42 Євро, що = 1335171,33 грн.(по курсу НБУ станом на 10.10.2014 р.), з яких: 75819,56 Євро = 1246986,11 грн. заборгованість по кредиту; 4181,42 Євро = 68770,81 грн. заборгованість по відсотках; 1180,44 Євро = 19414,41 грн. пеня.(а.с.8-9).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № KF 48732 від 24.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 24 квітня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 надав в заставу нерухоме майно, а саме: домоволодіння до складу якого входить: житловий будинок, загальною площею 385,3 м.кв., житловою площею 116,7 м.кв., що на плані значиться літерою "А", гараж літера "Б", сарай літера "В", вбиральня літера "І", споруди літери "№1-4", бруківка літера "І", колодязь літера "К", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належать ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2008 року, та земельну ділянку площею 0,1764 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності земельної ділянки серії НОМЕР_2 від 08.04.2004 року. (а.с. 17-21).

Відповідачам надіслано повідомлення вимоги про звільнення предмету іпотеки від 21.08.2014 року, які залишені без виконання(а.с.25-27).

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив із наявності підстав для виселення відповідачів (апелянтів) із житлового будинку, що є предметом іпотеки.

Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Матеріалами справи встановлено, що в іпотеку передано житловий будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із цього будинку без надання їм іншого постійного житла є помилковим, оскільки судом неправильно застосовано частину другу статті 109 ЖК УРСР у поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-1049цс15 від 02.09.2015 року, що є обов'язковою для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині виселення відповідачів (апелянтів) відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 вересня 2015 року в частині заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

У позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді