Рішення № 53187623, 16.10.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/977/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Леска В.В., Чужі Ю.Г.,

при секретарі : Волощук В.І.

розглянувши в судовому засіданні справу апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання видати грошові кошти,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому вказувала на те, що 05 травня 2014 року між нею і банком було укладено договір №010-06511-050514 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA» та договір №010-06511-050514 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. У день укладення зазначених договорів і відкриття банком поточного рахунку у гривнях внесла на нього належні їй грошові кошти в сумі 19000,00 грн., на який неодноразово додатково вносила грошові кошти.

16 травня 2014 року вона через всесвітню мережу інтернет за допомогою вищевказаної системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA» відкрила в банку депозитний рахунок НОМЕР_1 «8 років разом on-line» шляхом укладення відповідного договору №00003007108907, на який переказала з поточного рахунку 180000,00 гривень. Строк дії депозитного договору закінчився 12 листопада 2014 року у зв'язку з чим банк повернув суму грошових коштів на її поточний рахунок. Однак на її неодноразові заяви видати належні їй грошові кошти, банк такі повністю їй так і не видав. Станом на 08 лютого 2015 року залишок коштів на її поточному рахунку становив 118616,79 грн. Посилаючись на те, що банк не виконує своїх зобов'язань за договором банківського рахунка щодо видачі належних їй грошових коштів, тому просила зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» видати їй всі грошові кошти, що містяться на її поточному рахунку НОМЕР_2 у даному банку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2015 року позов задоволено.

Зобов'язано ПАТ «Дельта Банк» видати ОСОБА_1 всі грошові кошти, що містяться на її поточному рахунку НОМЕР_2 у ПАТ «Дельта Банк».

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 4560 грн. витрати на оплату правової допомоги.

У апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивачка ОСОБА_1 та представник ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» видати позивачці всі грошові кошти, що містяться на її поточному рахунку в банку, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір №010-06511-050514 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA» та договір №010-06511-050514 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (т.1 а.с.6-7). У день укладення зазначених договорів і відкриття банком поточного рахунку у гривнях позивачка внесла на рахунок НОМЕР_2 належні їй грошові кошти в сумі 19000,00 грн., що стверджується квитанцією №35087211 від 05.05.2014 року (т.1 а.с.8), на який неодноразово додатково вносила грошові кошти.

16 травня 2014 року позивачка через всесвітню мережу інтернет за допомогою вищевказаної системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA» відкрила в зазначеному банку депозитний рахунок НОМЕР_1 «8 років разом on-line» шляхом укладення відповідного договору №00003007108907, на який переказала з поточного рахунку 180000,00 гривень (т.1 а.с.9).

Строк дії депозитного договору закінчився 12 листопада 2014 року у зв'язку з чим банк повернув суму грошових коштів на її поточний рахунок. Однак на її неодноразові заяви видати належні їй грошові кошти, банк такі повністю їй так і не видав. Як зазначено у позовній заяві, станом на 08 лютого 2015 року залишок коштів на поточному рахунку ОСОБА_1 становив 118616,79 гривень.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2014 року Правління Національного банку України прийняло рішення про віднесення банку відповідача до категорії неплатоспроможних (т.1 а.с.195-198).

02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №51 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тимчасова адміністрація встановлена строком з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року (т.1 а.с.199-200), а згодом продовжена по 02 вересня 2015 року на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 року №71 (т.1 а.с.201).

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон), який є спеціальним, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону. Зокрема, вимоги вкладників фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.

За договорами, строк яких настав, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону фізичним особам вкладникам перераховується 200 тис. грн.

Як зазначено у позовній заяві, станом на 08 лютого 2015 року залишок коштів на поточному рахунку позивачки становив суму 118616,79 гривень.

Однак, як слідує з матеріалів справи, позивачка включена до списку виплат, що здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, і вже отримала свої грошові кошти в розмірі 114903,52 гривні 19.06.2015 року, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою (т.1 а.с.134).

Отже, зобов'язавши ПАТ «Дельта Банк» видати ОСОБА_1 всі грошові кошти, що містяться на її поточному рахунку в банку під час дії тимчасової адміністрації, суд першої інстанції не врахував, що це порушить порядок задоволення вимог інших кредиторів.

Таким чином, не застосувавши положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які підлягали застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити, а апеляційну скаргу банку задовольнити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2015 року - скасувати.

У позові ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про зобов'язання видати грошовий вклад - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :