Рішення № 53183120, 02.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Олійник В.М.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 428/5288/14-ц

Провадження № 22ц/782/656/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів: Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 вересня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2014 року позивач в особі Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Реал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, який в подальшому уточнив, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного між ними кредитного договору №Ф-2373/09-2-08 від 19.12.2013 року відповідач отримав кредит у сумі 6500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних та терміном остаточного повернення кредиту 18 червня 2015 року. Свої зобов'язання з видачі кредиту за вказаним договором банк належним чином виконав, що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2013 року.

Втім відповідач, порушив умови договору, допустивши прострочення виконання своїх зобов'язань, в зв'язку з чим утоворилась заборгованість.

16 липня 2014 року відповідачу була надіслана вимога про дострокове погашення кредиту в строк до 30.07.2014 року, однак він її не виконав. Станом на 30.06.2015 року кредитна заборгованість відповідача перед банком склала 18.132,01 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом в сумі 5.420,00 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1.582,37 грн., заборгованості по сплаті пені за простороченим кредитом в сумі 9.402,40 грн. і заборгованості по сплаті пені за простороченими процентами - 1.727,24 грн.

Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаній сумі.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Реал Банк» задоволено.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ « Реал Банк» заборгованість за кредитним договором Ф-2373/09-2-08 від 19.12.2013 у розмірі 18.132,01грн., а також судові витрати нам користь держави в сумі 243,60грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені за простроченим кредитом та процентами, ухваливши в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення пені за за простроченим кредитом та процентами до 14 квітня 2014 року, посилаючись на те, що місто Сєвєродонецьк знаходиться в зоні АТО, і у зв'язку з проживанням на території бойових дій існують законодавчі документи, які призупиняють нарахування штрафів та штрафних санкцій, що судом першої інстанції враховано не було.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

У статті 55 Конституції України закріплено положення про те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

В силу ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду 1-ої інстанції у повній мірі не відповідає.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору за №Ф-2373/09-2-08 від 19 грудня 2013 року, укладеному між ПАТ «Реал Банк» та ОСОБА_2, він отримав кредит у сумі 6.500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10674, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних та терміном остаточного повернення кредиту 18 червня 2015 року (а.а.с.1, 5-8).

Згідно з п.6.3 вищевказаного договору Банк має право вимагати від позичальника, тобто відповідача, (незалежно від настання кінцевого терміну погашення Кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за Кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів передбачених цим Договором, у випадках, які визначаються згідно з цим Договором та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості позичальника (а.с.6 зв.).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст.ст. 610, 611 Цивільного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, а саме: сплата неустойки та відшкодування збитків.

В силу ст.549 цього ж Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Станом на 30.06.2015 року кредитна заборгованість відповідача перед позивачем, тобто перед банком, склала 18.132,01 грн., яка складається із: заборгованості за просточеним кредитом позивачем, тобто банком в сумі 5.420,00 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1.582,37 грн., заборгованості по сплаті пені за простороченим кредитом в сумі 9.402,40 грн. і заборгованості по сплаті пені за простороченими процентами - 1.727,24 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.121).

На підставі вищенаведеного, з урахуванням умов укладеного між сторонами кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість в сумі 18.132,01 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи колегія суддів вважає, що суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, але, в частині стягнення штрафних санкцій, не застосував до спірних правовідносин сторін положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014року №1669-VII, який набув чинності 15.10.2014 року, із змінами, внесеними 12.02.2015року № 189-VIII.

Крім того, відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Судова колегія звертає увагу що поняття «майно» яке міститься у статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст.41 Конституції України та чинному ЦК України. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать і боргові вимоги відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування власністю, зазначене положення висвітлено в рішенні «Гайдук та інші проти України» (ухвала щодо прийнятності від 02 липня 2002 року).Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який позивач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї відносно нього, судова колегія доходить висновку, про наявність підстав для задоволення законних вимог позивача, але не в повному обсязі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання абзацу третього пункту 5Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням №1053 від 30 жовтня 2014 року, затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Відповідно до даних паспорту ОСОБА_2, а також довідки Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька» (а.а.с.21,31) зареєстрований він за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з п.10 розпорядження КМУ №1053 від 30.10.2014 року, щодо населених пунктів, м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до зони АТО.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_2 є суб'єктом Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року, відносно якого, відповідно до ст.2 вищезазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що комерційним банкам Національним Банком України у листі за № 18-112/62138 від 27.10.2014 року були надані роз'яснення, згідно з якими банки зобов'язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Тобто, зазначені нарахування забороняються з 14 квітня 2014 року, а суми, що були нараховані до 14 квітня 2014 року підлягають стягненню.

За доводами апеляційної скарги апелянт вважає, що має право на часткове звільнення від сплати передбачених умовами кредитного договору штрафних санкцій.

Такі доводи відповідача, на думку судової колегії, заслуговують на увагу, оскільки є обґрунтованими, а тому, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають зменшенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначалось вище, відповідно дост.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» банкам забороняється нарахування громадянам, які підпадають під дію зазначеного Закону, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості до уточненої позовної заяви, правильність якого відповідачем фактично не заперечувалась, оскільки він своїх розрахунків з цього приводу не надав, у період з 01.03.2014 року по 29.06.2015 року за неналежне виконання умов кредитного договору від 19.12.2013 року ОСОБА_2 була нарахована заборгованість пені на суму простроченого кредиту в розмірі 9.402,40 грн., а в період з 01.03.2014 року по 03.04.2014 року в сумі 23 грн. 40 коп., заборгованість пені на суму прострочених процентів у період з 01.03.2014 року по 29.06.2015 року в розмірі 1.727,24 грн., а в період з 01.03.2014 року по 03.04.2014 року - 7 грн. 50 коп.

Інших розрахунків заборгованості відповідача перед ним позивач суду не надав і про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості пені на суму простроченого кредиту і пені на суму прострочених процентів за період з 03 квітня 2014 року по 01 травня 2014 року позивач не просив.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згода на запропоновані Приватбанком умови надання кредиту підтверджена ОСОБА_2 власним підписом.

Якщо сторони досягли домовленості, згідно з положеннями ст.ст.207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачені умови сплати пені і штрафу за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором, то вони мають виконуватися і вважатися такими, що момент домовленості настав.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача, за неналежне виконання умов кредитного договору від 19.12.2013 року, підлягає заборгованість пені на суму простроченого кредиту в період з 01.03.2014 року по 03.04.2014 року в сумі 23 грн. 40 коп. і заборгованість пені на суму прострочених процентів у період з 01.03.2014 року по 03.04.2014 року в розмірі 7 грн. 50 коп.

Щодо відсутності необхідних у відповідача коштів для виконання зобов'язань за кредитним договором, то відповідно до п.2 ч.1 ст.617 ЦК України відсутність необхідних коштів у особи, яка порушила зобов'язання, не є підставою для звільнення останньої від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1 і 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню

З урахуванням зазначених обставин, переглянувши рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, тобто не застосовано закон, який підлягає застосуванню в частині визначення розміру штрафних санцій, в зв'язку з чим, на підставі ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням його в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті пені за простороченим кредитом і заборгованості по сплаті пені за простороченими процентами, з викладенням абзаців 1 та 2 його резолютивної частини в такій редакції:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» код 14360721 загальну суму заборгованості за кредитним договором №Ф-2373/09-2-08 від 19.12.2013 року, яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом в сумі 5.420,00 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1.582,37 грн., заборгованості по сплаті пені за простороченим кредитом в сумі 23 грн. 40 коп. і заборгованості по сплаті пені за простороченими процентами - 7 грн. 50 коп., а всього 7033 (сім тисяч тридцять три) грн. 27 коп».

Щодо висновків суду першої в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Реал Банк» про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за простроченим кредитом в сумі 5.420,00 грн. і заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1.582,37 грн., а також стягнення судових витрат у сумі 243,60 грн., то вони сторонами не оскаржуються, тому, відповідно до ст.303 ЦПК України, підстав для перевірки їх законності та обгрунтовваності у судової колегії немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ч.ч.1, 2 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 вересня 2015 року змінити, виклавши абзаци 1 та 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» код 14360721 загальну суму заборгованості за кредитним договором №Ф-2373/09-2-08 від 19.12.2013 року, яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом в сумі 5.420,00 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1.582,37 грн., заборгованості по сплаті пені за простороченим кредитом в сумі 23 грн. 40 коп. і заборгованості по сплаті пені за простороченими процентами - 7 грн. 50 коп., а всього 7033 (сім тисяч тридцять три) грн. 27 коп».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: