Рішення № 53181410, 02.11.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9114/15-ц

Провадження № 2/344/3670/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081,48 грн. - 3% річних та 12 867,88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року, стягнення судового збору в розмірі 309,50 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081,48 грн. - 3% річних та 12 867,88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року, стягнення судового збору в розмірі 309,50 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що 09.02.2013 року уклав з відповідачкою договір купівлі-продажу рухомого майна, а саме автомобіля марки МАЗ-8347 №Т3342 ОС. Загальна сума договору становить 24 000 грн. 00 коп., сума першого внеску 7 000,00 грн., сума наступних платежів 5 665 грн. Свої зобовязання по Договору від 09.02.2013 року позивач зі своєї сторони виконав повністю у день укладення договору, шляхом передачі автомобіля, ключів від автомобіля та свідоцтва на автомобіль. Однак, відповідачка оплатила тільки перший внесок в розмірі 7 000,00 грн. Решту суми в розмірі 17 000,00 грн., яка мала бути оплачена до 09.05.2013 року, відповідачкою так і не повернуто позивачу. А тому, просив суд стягнути з відповідачки 17 000,00 боргу за договором купівлі-продажу, 1 081,48 грн. - 3% річних, 12 867,88 грн. інфляційний витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року, а також 309,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

25.09.2015 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив здійснити стягнення коштів з ОСОБА_2.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві, просив задоволити.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, суду повідомила, що 09.02.2013 року вона будучи ФОП уклала з позивачем договір купівлі-продажу рухомого майна (автомобіля НОМЕР_1). Вказаний автомобіль підшукав їй ОСОБА_3, який працював в той час з відповідачкою, оскільки, до середини 2013 року вона займалась підприємницькою діяльністю (роздрібною торгівлею з лотків і на ринках харчовими продуктами). Даний автомобіль знаходився в м.Тлумачі, а тому для його придбання відповідачка разом із гр.ОСОБА_3 та знайомим ОСОБА_4, 09.02.2013 року, на автомобілі останнього поїхали в м.Тлумач, оглянули його, після чого між позивачем та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу. Однак, ні в день укладення договору, ні в подальшому автомобіль позивачем їй не передавався, а тому кошти, в тому числі і перший внесок нею позивачу не передавались. Автомобіль позивачем не був їй переданий, оскільки, у нього не було підтверджуючих документів про право власності на даний автомобіль. Твердження позивача, що якийсь водій перегнав автомобіль відповідачці з м.Тлумача в м.Івано-Франківськ нічим не підтверджені та не відповідають дійсності. А тому, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що йому було відомо про намір позивача продати свій автомобіль МАЗ жінці (імені йому невідомо), а тому, попросив його перегнати автомобіль з м. Тлумача до м.Івано-Франківська. Відігнавши автомобіль МАЗ в м.Івано-Франківськ у автопарк, його зустрів чоловік, а жінка сиділа в легковому автомобілі, чи це відповідачка він сказати не може, але знаючи про укладений договір купівлі-продажу автомобіля, то розумів що це і є покупець автомобіля. Ключі, свідоцтво та автомобіль передав чоловіку.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачки, свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права позивача на належне виконання умов договору купівлі-продажу, внаслідок чого він позивається про його відновлення шляхом стягнення грошових коштів.

Судом встановлено, що 09 лютого 2013 року, між ОСОБА_1 та ПП Калинка ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу, предметом якого був автомобіль марки МАЗ-8347 №Т3342 ОС.

Даний факт сторонами не оспорюється, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Пунктом 4.1 договору визначено ціну за одиницю товару, яка становить 24 000 грн. 00 коп. Відповідно до п. 4.2. перший внесок становить 7 000,00 грн.

Згідно п.3.2. Покупець зобовязаний прийняти товар та оплатити протягом 3 місяців з моменту підписання по 5 665 грн. (а.с.9).

Свої зобовязання по Договору купівлі-продажу від 09.02.2013 року позивач виконав повністю, що підтверджується поясненнями свідка.

На виконання своїх зобовязань, відповідачка оплатила позивачу перший внесок в розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується її письмовими поясненнями, а саме: розписку про отримання від мене першого внеску в сумі 7 000 гривень, він відмовився надати (а.с. 16).

Дане твердження суперечить іншим поясненням відповідачки щодо ненадання нею коштів позивачу за придбаний автомобіль.

Твердження відповідачки, що підставою не передання автомобіля було те, що у позивача не було в наявності документів, підтверджуючих право власності на автомобіль, спростовується копією довідки №73 від 18.06.25015 року виданої начальником ЦНП ОСОБА_7, відповідно до якої за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: причеп, 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 та МАЗ, 1979 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.6).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку договору купівлі-продажу від 09.02.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору (п.5.1.) визначено, що у випадку порушення своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В проведеному розрахунку заборгованості позивачем нараховано борг ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, який складається із 17 000,00 грн. основного боргу, 1 081,48 грн. 3% річних за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року та 12 867,88 грн. інфляційний витрат (а.с.4, 5).

Будь яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідачкою суду не надано.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за договором купівлі-продажу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 17 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081,48 грн. - 3% річних та 12 867,88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року, стягнення судового збору в розмірі 309,50 грн. - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081,48 грн. - 3% річних та 12 867,88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 309 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Пастернак І.А.