Ухвала суду № 53180952, 04.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8379/15 Справа № 419/4786/12 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

04 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ОТП Факторинг Україна»

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2015 року, в частині відмови в позовних вимогах до ОСОБА_3, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_3, посилаючись на те, що воно (в оскаржуваній його частині), є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги обставини, що мають істотне значення для справи /а. с. 236-237/.

Зазначеним рішенням від 29.07.2015 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №СL-301/425/2007 від 17.07.2007 року у розмірі 11607,22 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 19.03.2012 року складає 100034,50 грн., з яких: основний борг - 10693,04 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 19.03.2012 року складає 92166,52 грн.; відсотки за користування кредитом - 914,18 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 19.03.2012 року складає 7878,68 грн.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у сумі 1000,34 грн.

В частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 - відмовлено / а. с. 214-217 /.

Судом встановлено, що 17.07.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №СL-301/425/2007, відповідно до умов якого, відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 17748 швейцарських франків, для купівлі автомобіля, кредит надавався на строк до 17.07.2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки 8,99% річних / а. с. 4-7 /.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №СL-301/425/2007 від 17.07.2007 року, між банком та поручителем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №SR-301/226/2007 від 17.07.2007 року, відповідно до умов якого, остання взяла на себе обов'язок відповідати перед банком за повне виконання боржником ОСОБА_2 його боргових зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники / а. с. 9 /.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором №СL-301/425/2007 від 17.07.2007 року виконав у повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 17748 швейцарських франків / а. с. 8 /.

Позичальник ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 19.03.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 11607,22 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 19.03.2012 року складає 100034,50 грн., з яких: основний борг - 10693,04 швейцарських франка, що еквівалентно 92166,52 грн.; відсотки за користування кредитом - 914,18 швейцарських франків, що еквівалентно 7878,68 грн., і яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача / а. с. 2-3,10,59 /.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк» 02.11.2010 року за № 22-2/734482 направило відповідачці ОСОБА_3 (поручителю по кредитному договору) досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №СL-301/425/2007 від 17.07.2007 року, де в силу п. 3.1 Договору поруки банк запропонував їй достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за кредитним позовом в повному обсязі та протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити відповідні суми (суму кредиту, процентів, пені, штрафу). Ця вимога отримана ОСОБА_3 06.11.2010 року / а. с. 128 /.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2010 року ПАТ «ОТП Банк» продало ТОВ «ОТП Факторинг України» кредитний портфель, в тому числі і права на спірний Кредитний договір №СL-301/425/2007 від 17.07.2007 року, тобто до ТОВ перейшло право вимоги за цим кредитним договором / а. с. 23-33 /.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, в силу ст.ст. 525,526,530,546,554,559,1050,1054 ЦК України, - позовні вимоги товариства підлягають частковому задоволенню, тобто задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення заборгованості за спірним кредитним договором лише з боржника - ОСОБА_2

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя - відповідачки ОСОБА_3, то суд першої інстанції, враховуючи вищезазначене, прийшов до висновку, що своєю досудовою вимогою від 02.11.2010 року, яка була отримана ОСОБА_3 06.11.2010 року, банк встановив строк дострокового погашення кредиту, яким є 08.12.2010 року, але оскільки позовна заява подана до суду 12.06.2012 року, що підтверджено вхідним штампом канцелярії суду /а. с. 2/, то відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України, порука за Договором поруки №SR-301/226/2007 від 17.07.2007 року - припинилася, а отже, ОСОБА_3 не може нести солідарну відповідальність з позичальником ОСОБА_2, тому, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в оскаржуваній його частині, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду (в оскаржуваній його частині) - залишити без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в його позовних вимогах до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в силу умов Кредитного договору №СL-301/425/2007 від 17.07.2007 року, Договору поруки №SR-301/226/2007 від 17.07.2007 року та ст.ст. 530,531,553,554,559,1050,1054 ЦК України .

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача, в частині відмови йому у позовних вимогах до ОСОБА_3, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права та умов кредитного договору і договору поруки.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у позовних вимогах до ОСОБА_3, оскільки в договорі поруки визначено, що строк поруки закінчується моментом виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають вимогам чинного матеріального права та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених в ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора і суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Отже, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як і сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Своєю досудовою вимогою від 02.11.2010 року за № 22-2/734482 / а. с. 128 /, в силу ч. 2 ст.1050 ЦК України, банк реалізував своє право вимагати дострокового погашення кредиту, тобто встановив новий строк погашення кредиту, яким є 08.12.2010 року (виходячи з цієї вимоги, що отримана ОСОБА_4.), а отже з позовом до поручителя кредитодавець вправі був звернутися протягом шести місяців з цієї дати, а звернувся лише 12.06.2012 року - зі спливом шестимісячного строку, тобто після припинення поруки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року № 6-53цс14, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду (в оскаржуваній його частині) відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2015 року, в оскаржуваній його частині, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: