Ухвала суду № 53178376, 29.10.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 747/174/15-ц Провадження № 22-ц/795/1777/2015 Головуючий у I інстанції: Тіщенко Л. В.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

29 жовтня 2015 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Онищенко О.І., Кузюри Л.В.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина" на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина", третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області про стягнення матеріальних збитків за самовільне використання земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 до СТОВ „Батьківщина" про стягнення матеріальних збитків за самовільне використання земельних ділянок - задоволено частково.

Стягнуто із СТОВ „Батьківщина" на користь ОСОБА_1 6019 гривень 64 матеріальних збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із СТОВ „Батьківщина" на користь ОСОБА_1 59 грн. 53 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Непогоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким повністю задовольнити заявлені нею позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача орендну плату за використання земельних ділянок, оскільки позивач просила стягнути кошти на загальну суму 20701 грн., які вона могла б отримати за оренду земельних ділянок, однак внаслідок їх самовільного зайняття СТОВ „Батьківщина", була позбавлена можливості здати в оренду належні їй земельні ділянки іншому землекористувачу.

В апеляційній скарзі СТОВ „Батьківщина" просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на необґрунтованість, незаконність судового рішення та не з'ясування судом всіх обставин у справі.

Апелянт зазначає, що перш ніж стверджувати про самовільне зайняття земельних ділянок саме позивача, останній повинен був надати відповідні докази, встановлення меж в натурі, оскільки з акту обстеження земельної ділянки від 22 серпня 2013 року за НОМЕР_2 неможливо встановити чи був сам факт самовільного зайняття ким-небудь саме земельних ділянок належних позивачеві в зв'язку з відсутністю ідентифікуючих ознак.

Також, апелянт наполягає на тому, що сам по собі факт притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 53-1 КУпАП не свідчить про вчинення правопорушення відповідачем, а тому відсутні будь-які належні та допустимі докази які б вказували на протиправну поведінку відповідача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а також вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 4,0906 га та 4,0637 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Юрківцівської сільської ради. що підтверджується Державними актами.

Згідно акту обстеження земельної ділянки НОМЕР_2 від 22.08.2013 року, проведеної державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_6, встановлено відсутність договорів оренди з СТОВ „Батьківщина" та використання ними земельних часток (паїв) за № НОМЕР_1 площею 4,09 га та № НОМЕР_3 площею 4,06 га, що належать на праві власності ОСОБА_1 Дане самовільне використання земельних ділянок спричинило шкоду, яка розрахована згідно ОСОБА_2 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року N 963 та складає 6019 грн. 64 коп.

Звертаючись до суду позивач, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки за використання належних їй земельних ділянок за 2012-2013 роки на загальну суму 32 740 грн. 28 коп. з розрахунку - 20 701 грн. - орендна плата за 2 роки, і упущена вигода та матеріальні збитки згідно постанови Кабінету Міністрів № 963 від 25 липня 2007 року за 2 роки (6019, 64 грн. + 6019, 64 грн.) - 12 039, 28 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальних збитків, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок СТОВ „Батьківщина", які розташовані на території Юрківцівської сільської ради, останнє зобов'язано відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі 6019, 64 грн., оскільки саме така сума збитків знайшла своє підтвердження у судовому засіданні належними і допустимими доказами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача орендної плати з розрахунку 1270 грн. за 1 га землі за два роки самовільного використання 8,6 га належної їй земельної ділянки на загальну суму 20 701 грн., місцевий суд зазначив, що вказані вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки між сторонами по справі відсутній договір оренди земельної ділянки, а тому і відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача орендної плати на користь позивача.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 цього Податкового кодексу).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача орендної плати з розрахунку 1270 грн. за 1 га землі за два роки самовільного використання 8,6 га належної їй земельної ділянки на загальну суму 20 701 грн., є законним та обґрунтованим, оскільки між сторонами по справі відсутній договір оренди земельної ділянки, а тому доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку місцевого суду про відсутність підстав для стягнення орендної плати з відповідача, не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки позивач в позовній заяві ставила вимогу саме про стягнення орендної плати.

Крім того, Апеляційний суд не може взяти до уваги й доводи апеляційної скарги СТОВ „Батьківщина" з приводу відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 6019, 64 грн., враховуючи наступне.

Постановою КМ України від 25.07.2007 №963 затверджено ОСОБА_2 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, з якої вбачається, що розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки визначається за формулою, встановленою пунктом 4, яким передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783.

При цьому відповідно до пункту 7 даної ОСОБА_2 розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними підрозділами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок.

Факт самовільного зайняття належних позивачу земельних ділянок площею 8,15 га встановлено на підставі акту обстеження земельної ділянки НОМЕР_2 від 22.08.2013 року. В акті зазначено, що СТОВ „Батьківщина" фактично використовував без правовстановлюючих документів земельні ділянки загальною площею 8,15 га, які належать ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт, проводилась відповідно до норм ст.ст. 6,10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" повноважною на те особою, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала, у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

З врахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність підстав для відшкодування матеріальних збитків у розмірі 6019, 64 грн., оскільки саме така сума збитків знайшла своє підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції та при перегляді справи апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги СТОВ „Батьківщина" щодо відсутності доказів ідентифікації землі та які б вказували на протиправну поведінку відповідача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а також вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу, спростовуються матеріалами адміністративної справи про притягнення представника СТОВ «Батьківщина» до відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, зокрема: протоколом, приписом, актом обстеження, Постановою Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області про накладення адміністративного стягнення від 05 вересня 2013 року на працівника СТОВ «Батьківщина» ОСОБА_5

Так, в протоколі Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2013 року встановлено, що СТОВ «Батьківщина» самовільно використовує земельні паї № НОМЕР_1 площею 4,06 га та № НОМЕР_3 площею 4,09 га , що належать на праві власності саме ОСОБА_1, без наявності правовстановлюючих документів.

Таким чином, зазначені доводи апеляційних скарг щодо скасування рішення суду, не можливо визнати такими, що не враховані судом першої інстанції і вони не спростовують законність і обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина" відхилити.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: