Ухвала суду № 53178343, 29.10.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5878/15-ц Провадження № 22-ц/795/1573/2015 Головуючий у I інстанції: Мороз К. В.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

29 жовтня 2015 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Вінгаль В.М., Онищенко О.І.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" про припинення дій, які порушують право, та відшкодування майнової та моральної шкоди,

- третя особа - директор розрахункового центру Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго", -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2015 року позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" про припинення дії, які порушують право та відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано відсутність станом на 15 травня 2015 року заборгованості за надані послуги з опалення по особовому рахунку № НОМЕР_1 ПАТ „Облтеплокомуненерго" відкритого на ім'я ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" на користь УК у м. Чернігові, Державний бюджет, судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь УК у м. Чернігові, Державний бюджет, судовий збір в сумі 666 грн. 71 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог, а саме про припинення дій працівниками ПАТ „Облтеплокомуненерго", які порушують його право, відшкодування майнової шкоди у розмірі 1117,42 грн. та моральної шкоди у розмірі мінімальної заробітної плати за три роки.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводів позивача про те, що відповідач протягом п'яти років порушує його право, вимагаючи з позивача неіснуючу заборгованість за опалення квартири. Суд першої інстанції не врахував, що в результаті порушення цивільного права позивача, останньому завдано збитків, для відшкодування яких потрібно враховувати втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд не прийняв до уваги позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2006 року спадкоємцем майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме 1/2 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, є його дружина ОСОБА_6.

Згідно повідомлення № 73 від 20.02.2006 року диспансерного відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні в ЧПНЛ з 26.03.2000 року по 02.08.2000 року, а з 02.08.2000 року і по час надання довідки знаходилася в Левоньківській психлікарні.

Відповідно до довідки Левоньківської психіатричної лікарні № 40 від 24.02.2006 року ОСОБА_6 знаходилась на тривалому стаціонарному лікуванні в Левоньківській психіатричній лікарні з 02.08.2000 року по 16.11.2005 року.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.2009 року спадкоємцем майна ОСОБА_6, а саме квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, є позивач ОСОБА_4

Згідно із копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 є власником 1/1 приватної квартири в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину /1-2636/ від 10.07.2009 року.

Як свідчать дані вказані в повідомленні ВАТ „Облтеплокомуненерго" від 10.08.2006 року, що надійшло на ім'я ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, борг на 01.08.2006 року складає 2399,04 грн.

Згідно з квитанцією ПАТ „Облтеплокомуненерго" за червень 2012 року заборгованість на 01.06.2012 року складає 2819,76 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2012 року у задоволенні позову ВАТ „Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовлено. Обґрунтуванням відмови було недотримання позивачем вимог ст. 1281 ЦК України, а також те, що у межах строку позовної давності відповідач не має заборгованості перед позивачем за послуги з теплопостачання. Рішення суду набрало законної сили. (а.с.32-33).

Згідно листа-розрахунку по ОР № НОМЕР_1 заборгованість за адресою АДРЕСА_1 за період з липня 1996 року по червень 2015 року складає 2409,73 грн.

Звертаючись до суду позивач посилаючись на ч. 3 ст. 16 ЦК України просив припинити дії працівників ПАТ „Облтеплокомуненерго", які порушують його право, відшкодувати майнову шкоду у розмірі 1117,42 грн. та моральну у розмірі мінімальної заробітної плати за три роки, в сумі 42311,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання відсутності станом на 15 травня 2015 року заборгованості за надані послуги з опалення по особовому рахунку № НОМЕР_1 ПАТ „Облтеплокомуненерго" відкритого на ім'я ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині припинення відповідачем дій, які порушують право позивача, місцевий суд мотивував свій висновок тим, що вказані вимоги не конкретизовані, не обґрунтовані і відповідними доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають. Ухвалюючи рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 42311 грн. 00 коп. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, районний суд виходив з того, що понесені витрати на підставі ст. 22 ЦК України на загальну суму 2404 грн. 30 коп. стягненню не підлягають, оскільки згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат відноситься судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом судової справи, в тому числі витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, станом на 2012 рік також відносилися витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Вирішення питання про стягнення зазначених витрат не регулюються положенням ст. 22 ЦК України.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2012 року встановлено, що ВАТ „Облтеплокомуненерго" недотримало вимог ст. 1281 ЦК України, а також те, що у межах строку позовної давності відповідач не має заборгованості перед позивачем за послуги з теплопостачання, а тому районним судом вірно встановлено, що за період перебування квартири АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_4 відсутня заборгованість на надані послуги з тепло постання, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення позовної вимоги про визнання відсутності заборгованості за надані послуги з опалення станом на 15 травня 2015 року.

Разом з тим, зважаючи на заявлені позовні вимоги, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що позовні вимоги в частині припинення відповідачем дій, які порушують право не конкретизовані, не обґрунтовані і відповідними доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, виходячи із матеріалів справи, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до положень ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, згідно ст. 22 ЦК України не можуть буди прийняті апеляційним судом, оскільки вирішення питання про стягнення зазначених у позові витрат не регулюються положенням ст. 22 ЦК України. Судом, згідно з ч. 4 ст.10 ЦПК України, роз'яснювались положення ст.ст. 79, 85 ЦПК України щодо віднесення судових витрат, однак представник позивача наполягав на стягненні цих витрат саме за ст. 22 ЦК України.

В зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та наданих доказів, вірно відмовив позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та ухвалення нового про повне задоволення позову, не можливо визнати такими, що не враховані судом першої інстанції, а тому не спростовують законність і обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: