Ухвала суду № 53178340, 03.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/1268/14 Провадження № 22-ц/795/1942/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Демченко Л. М. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Кузюри Л.В., Харечко Л.К,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 та її представників ОСОБА_7,ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Бобровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_9 Держземагенства у Бобровицькому районі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання протиправним та скасування рішення Бобровицької міської ради від 27.07.2012 року, визнання неправомірним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, крім того не були враховані вимоги ч. 1 ст. 81, ст.ст. 116, 118, ч. 1 ст. 121, ст. 152 ЗК України;

- за наявності Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, порушуються права апелянта, а саме необхідна земельна ділянка для обслуговування її житлового будинку та господарських споруд перейшла у власність суміжного землекористувача.

- Бобровицька міська рада Чернігівської області без достатніх правових підстав прийняла рішення 17 сесії 6 скликання Бобровицької міської ради від 27 липня 2012 року про затвердження технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 до складу якої ввійшла частина земель апелянта ОСОБА_5

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що ухвалюючи рішення по справі Бобровицький районний суд Чернігівської області всебічно та детально проаналізував обставини справи, керуючись нормами діючого законодавства ухвалив вірне рішення, а тому просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням № 20 виконкому Бобровицької міської ради депутатів трудящих від 11 вересня 1958 року ОСОБА_10 було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. під індивідуальне будівництво, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.16).

На підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бобровицького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_11, ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_12, житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, який належав останній на підставі договору дарування від 13.12.2005 року. В даному договорі зазначено, що даний будинок розташований на земельній ділянці Бобровицької міської ради Чернігівської області. (а.с.7-9).

Рішенням 17 сесії 6 скликання від 27 липня 2012 року ОСОБА_6, передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0634, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в АДРЕСА_2. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 є власником даної земельної ділянки (а.с.17).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, не надала суду належних і допустимих доказів відносно того, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_6, площею 0.0005 га по АДРЕСА_2 перебувала у її законному користуванні, відповідно до вимог ст. 120 ЗК України (станом на час укладення договору 14.05.2007 року) і як вбачається з договору купівлі продажу житловий будинок АДРЕСА_1 проданий ОСОБА_12 ОСОБА_5 знаходиться на земельній ділянці, яка належить Бобровицькій міській раді і на даний час належить до її земель запасу. ОСОБА_5 не є ні власником земельної ділянки АДРЕСА_1 ні її користувачем, згідно ст. 120 ЗК України, а тому її вимоги про усунення перешкод у користуванні вищезазначеною земельною ділянкою та відновлення твердих межових знаків між земельними ділянками НОМЕР_2та АДРЕСА_2 є безпідставними. Права ОСОБА_5 не порушені, оскільки остання не є законним користувачем земельної ділянки за даною адресою, а тому відсутні підстави для скасування рішення 17 сесії 6 скликання Бобровицької міської ради від 27.07.2012 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 ОСОБА_6

Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечать нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Отже посилання суду на ст. ст.81, 107,116,118,120,125,126,152,155 ЗК України, ст.55 Закону України « Про землеустрій» слід визнати правильним.

Згідно із ч.1 ст.120 Земельного Кодексу України( в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу 14.05.2007 року), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З аналізу змісту ч.ч.1,2 ст.120 Земельного Кодексу України вбачається, що зазначена норма закріплювала самостійні правові режими права власності на земельну ділянку та права власності на розташовані на цій земельній ділянці об'єкти нерухомості, згідно з якими перехід права власності на будівлю та споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою безумовного( автоматичного) переходу права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

При набутті у власність нерухомого майна( будівель, споруд) перехід права власності ( права користування - у разі відсутності у відчужувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти нерухомості) на земельну ділянку потребує окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі чи споруди( договори купівлі-продажу, дарування,міни тощо або оренди).

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно з ст.377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст.120 ЗК України, Законом України від 27.04.2007 року № 997-V і згідно зі ст. 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою.

З 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок( крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника( землекористувача) відповідно до ст.377 ЦК України і ст. 120 ЗК України в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року.

Оскільки, зміни в ст. 120 ЗК України внесені Законом України « Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного Кодексу України» № 997-V від 27 квітня 2007 року набрали чинності 20.06.2007 року. Суд першої інстанції вірно застосував до даних правовідносин норми вище зазначеної статті, які діяли до набрання ними чинності, а тому доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування норм права не заслуговують на увагу.

Не може бути задоволена апеляційна скарга позивачки ОСОБА_5 щодо висновку суду про не порушення її права за наявності Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та переходу у власність необхідної земельної ділянки для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку та господарських споруд, оскільки суд правомірно дійшов висновку, про те що ОСОБА_5 не надала суду належних та допустимих доказів відносно того, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_6, площею 0.0005 га по АДРЕСА_1 перебуває у її законному користуванні, відповідно до вимог ст.120 ЗК України( станом на час укладення договору 14.05.2007 року).

Також не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги щодо безпідставності прийняття рішення 17 сесії 6 скликання Бобровицької міської ради від 27 липня 2012 року про затвердження технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 до складу якої ввійшла частина земель апелянта ОСОБА_5, оскільки відсутні підстави для його скасування виходячи з вище зазначеного.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: