Рішення № 53171690, 08.10.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6454/15-ц

Провадження №2/761/3959/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Панасенко Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 5 березня 2015 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» (далі - Відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 грудня 2013 року між ним та Відповідачем було укладено Договір № 263/31/545312 про відкриття Депозитного Рахунку (вклад «Стабільний») в рамках Договору щодо банківського обслуговування на суму 137352,89 Євро строком на 36 місяці. Вказує, що під час його перебування в Україні у жовні 2014 року, він звернувся до Відповідача з заявою про одноразовий перевід всіх його грошових коштів на особистий рахунок у банку, який знаходиться за кордоном. Зауважує, що на дане звернення він отримав письмову відповідь про те, що одноразовий перевід коштів є неможливим через введення Постановою НБУ № 540 обмежень щодо видачі коштів, із пропозицією переводу коштів частинами в розмірі 7000,00 Євро. Вказує, що у грудні 2014 року він повторно звернувся до банку із заявою про переведення його коштів з депозитного рахунку на його рахунки в німецькому банку, на яку він отримав аналогічну відповідь, яка була направлена йому у жовтні 2014 року. Вважає відмову Відповідача про перерахунок депозитних коштів незаконною і такою, що порушує його права на володіння, користування і розпорядження власністю. Просить суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Відповідача здійснити одноразове переведення його депозитних коштів у розмірі 126128 Євро на його особистий рахунок відкритий у закордонному банку.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої він позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Судом встановлено, що 16 грудня 2013 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанк Росії» був укладений Договір № 263/31/545312 про відкриття Депозитного Рахунку (вклад «Стабільний») в рамках Договору щодо банківського обслуговування (а.с.4).

Відповідно п.1. Договору клієнт перераховує з поточного (мультивалютного) рахунку № НОМЕР_1 у євро, відкритого в рамках Договору щодо банківського обслуговування, а банк приймає на Депозитний рахунок кошти на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором та Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2 Договору Позивач вніс, а банк прийняв на депозит кошти в розмірі 137352,89 Євро строком на 36 місяці. Процентна ставка за вкладом становить 6%.

Відповідно п. 2.10 договору клієнт має право на дострокове повернення внеску за його ініціативою.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини 1 частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні та грудні 2014 року Позивач звертався до Відповідача із заявами про переведення коштів на картковий рахунок, який відкритий у банку за кордоном (а.с.5-6).

15.10.2014 року Відповідач на адресу Позивача направив відповідь, у якій зазначив, що згідно Постанови Національного банку України № 540 від 29.08.2014 року та Постанови НБУ «Про регулювання діяльності фінансових установ і проведення валютних операцій» банк може перечислити Позивачеві на його особистий рахунок за кордон в іноземній валюті суму не більше еквіваленту 150 000 грн. в місяць. (а.с.10).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує, що таке обмеження банку у видачі коштів є незаконним, та порушує його права на розпорядження власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом зазначених норм права, зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України», п. 4 якої передбачено, що за дорученням фізичних осіб за межі України здійснюються перекази іноземної валюти за поточними валютними неторговельними операціями: з поточного рахунку в іноземній валюті - на суму, що в еквіваленті перевищує 15 000 гривень, але не більше ніж 150 000 гривень на місяць, є безпідставним, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Крім цього, суд вважає безпідставним посилання Відповідача у відповіді на Постанову НБУ № 328 від 30.05.2014р. «Про регулювання діяльності фінансових установ і проведення валютних операцій», оскільки дана постанова на момент надання позивачеві відповіді втратила свою дію.

Отже, суд дійшов висновку, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного (мультивалютного) рахунку Позивача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 6 090 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 525, 528, 1058, 1066, 1068 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» про зобов'язання вчинити певні дії - з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (Код ЄДРПОУ 25959784) здійснити одноразове переведення депозитних коштів ОСОБА_1 у розмірі 126 128 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять вісім) Євро на особистий рахунок, відкритий у закордонному банку за наступними реквізитами:

Власник рахунку - ОСОБА_1

Банк - Deutsch Bank, Deutschland

IBAN - DE 87 7007 0024 0972 2208 00

BIC (SWIFT) - DEUTDEBMUC

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (Код ЄДРПОУ 25959784) на користь держави судовий збір у розмірі 6 090 (шість тисяч дев'яносто) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :