Ухвала суду № 53169476, 29.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1953/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В.суддівМагди Л. Ф. , Сіренка Ю. В. при секретаріКолеснику Я. В.

з участю: ОСОБА_6., представників ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту,-

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту, посилаючись на те, що являється власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 01.08.1986р. На підставі пункту 1.5 рішення Черкаської міської ради № 3-1226 від 04.10.2012 року суміжному землекористувачу ОСОБА_11, правонаступником якої є ОСОБА_10, було надано у власність земельну ділянку площею 235 кв.м по АДРЕСА_1 та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 25.12.2012р. Вказане рішення та державний акт видані без законних підстав та з порушенням прав позивача , внаслідок незаконного захвата частини його земельної ділянки.

Просив суд визнати недійсним та скасувати п.1.5 рішення Черкаської міської ради № 3-1226 від 04 жовтня 2012 року про передачу у власність ОСОБА_11 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 235,0 кв.м, визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 25.12.2012р. на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_11 зі скасуванням його державної реєстрації.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. У якій апелянт, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та права. Оскільки суд при ухваленні рішення не врахував, що рішення виконкому Черкаської міської ради № 111 від 27.05.1987р. було винесене за обставин, коли межа між суміжними земельними ділянками не була встановлена, і цим рішенням було змінено лінію межі між домоволодіннями по АДРЕСА_1. А рішення від 04.10.2012р. про затвердження техдокументації із землеустрою щодо скаладання документів, які посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_11 по АДРЕСА_1 площею 235м2 Черкаська міська рада прийняла без його погоджувального підпису щодо погодження меж, в той час, коли між суміжними землекористувачами існував межовий спір. Також суд не дав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_11 подавала заяву про приватизацію 233 м2, а їй була виділена ділянка 235 м2, з яких 2 м2 за рахунок позивача. Як не було також враховано, що ОСОБА_11 вчинила самозахват землі площею 59 м2 і ця обставина встановлена судовим рішенням від 16 квітня 2014 року.

У зв'язку з викладеним ОСОБА_6 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки здійснюється з метою вірного визначення меж земельної ділянки з боку суміжних землекористувачів.

Саме по собі непогодження меж суміжним користувачем не може мати такі наслідки як неможливість оформити землевпорядну документацію для отримання Державного акту на право власності на ділянку. У чинному законодавстві України відсутнє закріплення обов'язку землекористувача з надання згоди по погодженню меж суміжних земельних ділянок. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (ст.107 ЗК України).

Інструкцію «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 04.05.99р., визначено, що технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками землі та землекористувачами.

Передача у власність або користування земельної ділянки проводиться за рішенням органу місцевого самоврядування. Відмова суміжного землекористувача у підписанні акту погодження меж для приватизації земельної ділянки не передбачена законом як підстава для відмови у вирішенні питання приватизації земельної ділянки.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Тобто, зазначеними нормами не передбачено надання в обов'язковому порядку погодження землекористувачем меж суміжної земельної ділянки, відмова в чому не передбачена законом підставою для відмови у приватизації ділянки, однак потребує урахування органом місцевого самоврядування при розгляді питання про приватизацію земельної ділянки, до компетенції якого відноситься розпорядження ділянками комунальної власності та встановлення меж суміжного користування громадян для недопущення порушення та обмеження без законних підстав прав та законних інтересів власників та користувачів земельних ділянок.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 01.08.1986р. /а.с.8/, а ОСОБА_10 власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.07.2014р. в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_11, яка померла 04.09.2013р.

Рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих №344 від 14 червня 1967 року ухвалено виділити, як виняток, земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво гр. ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 (нині домоволодіння АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_6 /а.с.52/) площею - 500 кв.м. за рахунок садиби її родичів, залишивши в їх користуванні 538кв.м.

Але рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 111 від 27.05.1987р.:« … з метою припинення конфлікту між домовласниками домоволодінь НОМЕР_3 та АДРЕСА_1» ,- вирішено змінити лінію межі між цими домоволодіннями та закріплено земельні ділянки по АДРЕСА_1 (ОСОБА_6) площею 487 кв.м в межах 10,70; 25,35;2,5;17,55;14,35;25,53;8,47;9,00, по АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_13, ОСОБА_11.) площею 556 кв.м в межах 13,10;43,0;10,95;17,65;2,05;25,35.

Таким чином орган місцевого самоврядування в межах існуючої компетенції вирішив питання щодо встановлення розміру та меж вказаних земельних ділянок і це рішення виконкому є чинним.

Тому посилання ОСОБА_6 на розмір земельної ділянки встановлений рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих №344 від 14 червня 1967 року, - є безпідставним, оскільки після його ухвалення розмір і межі суміжних земельних ділянок якими користувалися ОСОБА_6 і ОСОБА_11 було змінено.

Рішенням Черкаської міської ради від 04.10.2012 року № 3-1226 "Про передачу громадянам земельних ділянок безоплатно у власність та в оренду" ОСОБА_11 було передано безоплатно земельну ділянку площею 235,0 кв.м по АДРЕСА_1. Що є предметом оскарження в даній цивільній справі.

При цьому дане рішення від 04.10.2012 року № 3-1226 було ухвалене згідно з актом встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_11 від 25.01.2012р. в технічній документації, за яким підставою встановлення межі з суміжним землекористувачем ОСОБА_6 за відсутністю його підпису , вказано рішення міськвиконкому № 111 від 27.05.1987р., а розмір та конфігурація земельної ділянки, який було передано ОСОБА_11, не перевищив по площі та відповідав конфігурації і розміру, що була виділена їй в користування на домоволодіння, що було в її власності.

ОСОБА_6 неодноразово звертався з позовними заявами до суду з вимогами, що пов'язані з відновленням меж розподілу окремих земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, їх розподілу, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про визнання неправомірними дій з підготування технічної документації з землеустрою та про визнання неправомірними дій з підготування технічної документації з землеустрою.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2012 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_11, про відновлення меж окремих земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельної ділянки згідно рішення Черкаського МВК № 111 п. 4 від 27.05.1987 року відмовлено /а.с.16/. Дане рішення залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14.01.2013 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2013 року.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 31.10.2014р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_10, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним (але без визнання недійсним рішення міської ради).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2015р. відмовлено в позові ОСОБА_6 до ТОВ "Геоземпроект" про визнання неправомірними дій з підготування технічної документації з землеустрою.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

А відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи встановлені попередніми судовими рішеннями обставини по цивільних справах за позовами ОСОБА_6, що пов'язані з даним спором, у задоволенні яких йому було відмовлено, виходячи з правових норм, що регулюють питання компетенції органів місцевого самоврядування щодо встановлення меж земельних ділянок та порядок безоплатної їх передачі у власність громадян, та встановивши, що межу земельних ділянок між будинковолодіннями ОСОБА_6 та ОСОБА_11 органом місцевого самоврядування було встановлено у відповідності до рішення міськвиконкому № 111 від 27.05.1987р., прийнятого в межах повноважень з метою припинення конфлікту між домовласниками домоволодінь по АДРЕСА_1 , шляхом зміни лінії межі між цими домоволодіннями та закріплення земельних ділянок в нових розмірах і межах, яке на час розгляду справи судом не було скасоване та зберігало чинність, - суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого наявними у справі доказами висновку, що при прийнятті рішення Черкаської міської ради № 3-1226 від 04 жовтня 2012 року, прав позивача порушено не було та правомірно відмовив у задоволенні даного цивільного позову.

Висновки суду є достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці без надання доказів, що спростовують висновки суду, є не суттєвими, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи ,та не дають підстав для зміни чи скасування оспорюваного рішення суду.

Частиною 1 ст.308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а ч.2 ст.308 ЦПК України передбачає також, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому, за встановлених обставин апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаської міської ради, ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :