Рішення № 53169093, 03.11.2015, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1479/15-ц

2/703/1075/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Васильківської Т.В.

секретар судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення суми страхового відшкодування,-

встановив:

В березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та обґрунтовувала його тим, що 20 листопада 2014 року між нею та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Договір), проте в порушення умов відповідного договору, після настання страхового випадку, а саме після пошкодження невідомими особами застрахованого автомобіля НОМЕР_1, що мало місце 10 січня 2015 року, відповідач безпідставно відмовляється відшкодовувати витрати на відновлення застрахованого автомобіля. Тому просила суд стягнути з відповідача такі витрати, що з урахуванням франшизи становлять 12229 грн. 35 коп.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з наведених у ньому підстав. Після оголошення перерви в судове засідання не зявились, просили справу розглядати без їх участі та постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, звернувся із заявою в якій просив справу розглядати без його участі та заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що позивач в порушення умов п.14.3 Договору, протягом двох годин не повідомила відповідача про настання страхового випадку, чим позбавила можливості представника відповідача оглянути місце ДТП. Крім того обґрунтовували свої заперечення тим, що Договір укладений на користь третьої особи (вигодонабувача) ПАТ «Ідея Банк», а тому вважають, що позивач не має права на страхові виплати за вказаним договором, та наполягають що відмова відповідача у виплати позивачу страхового відшкодування є правомірною.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Ідея Банк» до суду не зявився, просив справу розглядати без його участі, одночасно повідомив суду, що жодних претензій щодо предмету спору вони не мають, та не заперечують проти задоволення позову та здійснення страхового відшкодування за Договором на користь позивача.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, що зявились на розгляд справи, врахувавши позицію сторін що не зявились, висловлену ними у письмових поясненнях та дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Позивач ОСОБА_2 20 листопада 2014 року уклала з відповідачем ПАТ СК Вусо договір добровільного страхування наземного транспорту №1614085-02-24-01 (надалі Договір), яким застрахувала належний їй автомобіль НОМЕР_2, що підтверджується копією вказаного договору (а.с.5-7) та не заперечується відповідачем. Як вбачається з п. 4 Договору страховим випадком серед іншого є протиправні дії третіх осіб та випадкове пошкодження ТЗ.

В період часу з 18 год. 30 хв. 09 січня до 05 год.00 хв. 10 січня 2015року невідома особа пошкодила застрахований автомобіль, що обєктивно підтверджується висновком про результати розгляду звернення громадян, який складено 13 січня 2015 року за результатами звернення позивача старшим ДІМ Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області (а.с.8).

В той же день позивач повідомила телефоном страхову фірму про настання страхового випадку, при цьому помилково зателефонувала до іншої страхової фірми, що підтверджується листом ТДВ «Експрес Страхування» (а.с.129). Одночасно позивач звернулась із відповідною заявою до Смілянського МРВ УМВС України в Черкаській області, та звернення зареєстровано за №199 в журналі єдиного обліку. Факт звернення до правоохоронних органів підтверджується відповіддю начальника Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області (а.с. 10).

13 січня 2015 року, позивач особисто звернулась до відповідача із письмовою заявою на виплату страхового відшкодування, у звязку із настанням страхового випадку, що обєктивно підтверджується копією вказаної заяви датованої 13 січня 2015 року (а.с.108-110)

Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 12 729(дванадцять тисяч сімсот двадцять девять)грн.35коп., що підтверджується рахунком ТОВ «Автогор» (а.с.11).

2 лютого 2015 року відповідач листом №377/629815 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.14.3 та п.п.17.1.1., 17.1.2 Договору (а.с.9)

Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.26 ЗУ «Про страхування» Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

Разом з тим, у п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз'яснено, що з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст.16 Закону України Про страхування у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний заплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку і 5 ч. 1 ст. 989 ЦК, п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Пунктом 14.2 Договору визначено, що страхувальник (позивач) у разі настання страхового випадку зобовязаний до зміни обстановки події, що сталася, але не пізніше 2 годин, повідомити про настання страхового випадку Страховика (відповідача), а також до державних органів в компетенцію яких входить підтвердження факту настання страхового випадку. У разі відсутності повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку до зміни обставин події, Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

В свою чергу пунктами 17.1.1., 17.1.2. Договору встановлено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо про подію не було повідомлено страховика і/або компетентні органи, без поважних на це причин, а також у разі невиконання будь-яких умов Договору.

Як вбачається з пояснень позивача, не заперечується відповідачем та підтверджується дослідженими доказами (а.с. 8, 10) 10 січня 2015 року відбулась подія, що відповідно до п.4 Договору є страховим випадком, в наслідок якої застрахований автомобіль пошкоджено невстановленою особою, та характер і обсяг відповідних пошкоджень автомобіля зафіксовано представниками правоохоронних органів, які прибули на місце події за повідомленням позивача, що було здійснено безпосередньо після виявлення додії.

Пропуск 2-х годинного терміну повідомлення відповідача про настання страхового випадку було допущено позивачем з причин, які на думку суду є поважними. Зокрема позивач була впевнена, що виконала цю умову договору та повідомила страхову компанію вчасно, оскільки помилково зателефонувала до іншої страхової компанії, та її повідомлення було прийнято. Такі пояснення позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду (а.с.129).

Крім того, як вбачається з вимог п. 14.2 Договору Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування лише за умови відсутності повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку до зміни обставин події. Разом з тим, обставини події, які є страховим випадком, а саме конкретні пошкодження транспортного засобу, як на момент особистого звернення позивачем до відповідача із письмовим зверненням 13 січня 2015 року так і на момент звернення до суду та розгляду справи судом змінені не були, оскільки ремонт автомобіля проведено не було.

За таких обставин саме по собі не повідомлення позивачем протягом двох годин з моменту настання страхового випадку, за умови своєчасного звернення до правоохоронних органів які зафіксували всі обставини події, а також за умови відсутності зміни обставин події, не є законною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки жодним чином не позбавило відповідача можливості перевірити обставини події власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Так, в правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15 визначено, що обов'язок особи невідкладно, але не пізніше певного строку з моменту настання страхового випадку, який може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, повідомити страховика про такий випадок, установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини страхового випадку власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Тому сам по собі факт неповідомлення страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків.

Таким чином в судовому засіданні належними і допустимими доказами підтверджено як факт наявності договірних відносин, визначених Договором, що зумовлює обовязок відповідача в разі настання страхового випадку здійснити страховий платіж, так і факт настання страхового випадку, а саме заподіяння пошкоджень невстановленою особою застрахованого транспортного засобу, вартість усунення яких становить 12 729 (дванадцять тисяч сімсот двадцять девять) грн.35 коп.. Франшиза, відповідно до п.4 Договору становить 0,50%, але не менше 500 грн.

Таким чином, з урахуванням франшизи відповідач, згідно умов Договору зобовязаний виплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 12 229(дванадцять тисяч двісті двадцять девять)грн.35коп., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задовленню.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не є вигодонабувачем за умовами договору, а тому на його думку не може предявляти відповідні вимоги, суперечать умовам Договору. Зокрема пункт 1 Договору визначає, що предметом Договору є майнові інтереси як страхувальника, так і вигодонабувача, оскільки жодне із цих слів в тексті договору не закреслено. Крім того згідно з п.10.2 Договору, страхувальник при укладанні договору має право призначити вигодонабувача, який може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку для отримання страхового відшкодування. Тобто наявність в умовах Договору крім страхувальника ще і вигодонабувача зумовлена можливістю настання такого страхового випадку, який може завдати збитків відповідній особі в силу їх правовідносин із страхувальником.

Разом з тим, як вбачається з позиції третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Ідея Банк», в наслідок настання конкретного страхового випадку, вони не зазнали жодних збитків, а тому не звертались із заявою про отримання страхового платежу.

Натомість, рішення ВССУ (а.с.69-72), на яке представник відповідача посилався у своїх запереченнях щодо відсутності у позивача права звернення із відповідним позовом, стосується саме такого спору, в якому збитків в наслідок страхового випадку зазнав саме вигодонабувач, що не відповідає обставинам даної справи.

За таких обставин доводи представника відповідача щодо безпідставності позовних вимог не відповідають обставинам встановленим судом, та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати на оплату правової допомоги, що підтверджені квитанцією (а.с.12-13) та становлять 500 грн.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

За таких обставин, враховуючи, що позивач відповідно до вимог Закону звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви, то його слід стягнути з відповідача. При цьому слід враховувати, що сума судового збору на момент звернення позивача до суду становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2015 становить 1 218 грн., тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 10, 59, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», розташованого за адресою: вул. Смілянська 23/40 м. Черкаси, р/р 26502000000390 ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31650052 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2 страхове відшкодування в сумі 12 229(дванадцять тисяч двісті двадцять девять)грн. 35коп. та 500 грн судових витрат а всього 12729 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 35 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Головуючий Т.В. Васильківська