Ухвала суду № 53165463, 02.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/191/15-к Головуючий у 1-й інст. Кулик П. О.

Категорія ст.ст. 115 ч.1, 15 ч.2, 115 ч.2 п.1 КК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Євстаф'євої Т.А., Романова О.В.,

з участю: секретаря Гончарука С.С.,

прокурора Селюченко І.І.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12014060140000323 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2015 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого:

-30.04.2009 року Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст. 185 ч.3, 104, 75, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-29.01.2010 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч.3, 70, 104, 75, 76 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-13.07.2011 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч.3, 71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі; 02.08.2013 року постановою Лубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25.07.2013 року був звільнений умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 25 днів, -

засуджено: - за ч.1 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі; - за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому ОСОБА_4 призначено остаточне покарання 15 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.07.2011 року і остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків 16 років позбавлення волі.

Початок строку відбування обвинуваченим ОСОБА_4 покарання вирішено рахувати з 09.08.2014 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишений попередній - тримання під вартою.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз: криміналістичної експертизи холодної зброї №3 від 21.01.2015 року в сумі 196 грн. 56 коп.; судової молекулярно-генетичної №459 від 30.01.2015 року в сумі 4435 грн. 20 коп.

Згідно вироку суду, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, близько 02 години 10 хвилин ночі ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою умисного вбивства двох осіб, прийшов до будинку своєї тітки ОСОБА_1, що розташований по АДРЕСА_2, де на подвір'ї знайшов ніж господарсько-побутового призначення, з яким через незамкнені двері безперешкодно увійшов до веранди вказаного будинку, де спала його двоюрідна сестра - неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 підійшов до потерпілої, яка на той час прокинулась та сиділа на дивані, спочатку умисно наніс декілька ударів кулаком їй в різні частини тіла і почав душити, закриваючи рота щоб не кричала, а потім наніс ножем удар в ліву частину грудної клітки. Коли на шум та крики про допомогу неповнолітньої ОСОБА_5 з вказаного вище житлового будинку до коридору вийшла її матір - ОСОБА_1, ОСОБА_4, продовжуючи свої умисні злочинні дії, переслідуючи намір протиправного заподіяння смерті іншій людині, швидко вийшов з веранди, зайшов в коридор та, підійшовши до ОСОБА_1, застосовуючи знайдений та приготований як знаряддя вбивства ніж господарсько-побутового призначення, став наносити їй численні удари в різні ділянки лівої руки та ліву частину тулуба ОСОБА_1, тим самим намагаючись її вбити. Неповнолітня ОСОБА_5, яка на той час отримала смертельне поранення після якого, згідно висновку судово-медичної експертизи № 759 на протязі невеликого проміжку часу могла самостійно рухатись, побачивши, що ОСОБА_4 намагається вбити її матір - ОСОБА_1, підійшла до ОСОБА_4 ззаду та штовхнула його в спину, тим самим припинила злочин і не дала йому вбити ОСОБА_1, тобто довести свій злочинний намір до кінця. Коли в результаті поштовху ОСОБА_4 через дверний отвір з коридору впав на підлогу кухні житлового будинку, потерпілі ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_5 закрили двері до кухні вагою своїх тіл та зуміли стримати ОСОБА_4, який намагався увірватись та довести свій злочинний намір до кінця. Усвідомлюючи своє безсилля та можливість затримання й викриття, ОСОБА_4 розбив скло у вікні однієї з кімнат будинку та через утворений отвір з місця скоєння злочину втік.

В цей час неповнолітня ОСОБА_5, внаслідок завданого ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме: сліпого, проникаючого колото-різаного поранення з ушкодженням м'яких тканин грудної клітки, легеневої тканини, пристінкової та легеневої плеври, перикарда та стінки лівого шлуночка, що ускладнилось внутрішньою кровотечею, яка призвела до малокрів'я внутрішніх органів про що свідчать макроскопічні зміни: наявність рани на грудній клітці зліва; раневий канал з крововиливами по його ходу; 1200 мл. рідкої темно-червоної крові та 300 мл. темно-червоних згортків в лівій плевральній порожнині; 200 мл. темно-червоних згортків в серцевій сумці; ушкодження м'яких тканин в 3 міжребер'ї, легень, серцевої сумки та стінки лівого шлуночка; малокрів'я внутрішніх органів - невелика кількість рідкої крові в порожнинах серця, блідо-рожеве забарвлення паренхіматозних органів, трупні плями слабко виражені, острівчаті; мікроскопічні зміни: ішемія серця, легень, печінки, нирок, в клітковині серця та міжреберних м'язах - крововилив з гемолізом еритроцитів без клітинної реакції, спочатку втратила свідомість та через короткий проміжок часу померла. Окрім тяжкого тілесного ушкодження в момент заподіяння, потерпілій неповнолітній ОСОБА_5 ОСОБА_4 було спричинено середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження у вигляді неповного перелому 5 ребра зліва, а також легкого тілесного ушкодження у вигляді садна нижче кута лівої лопатки, садна на нігтьовій фаланзі 3 пальця правої руки, синця на чолі праворуч та крововиливу в м'які покрови голови в проекції синця на чолі, крововиливу в слизову нижньої губи.

В результаті умисних, спрямованих на протиправне заподіяння смерті дій ОСОБА_4, потерпілій ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичних експертиз № 1864 та № 3176 було заподіяно відповідно легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді: множинних колото-різаних ран м'яких тканин лівого плеча та лівого передпліччя, колото-різаної рани, не проникаючої в плевральну порожнину зліва та колото-різаної рани передньо-бокової поверхні черевної стінки зліва, не проникаючої в черевну порожнину, та середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я у вигляді розриву сухожилків розгиначів 1, 3, 4 пальців лівої кисті, що призвело до оперативного втручання - ушивання розриву сухожилків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що вирок суду побудований на припущеннях, досудовим слідством та судом не дотримано вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню. Вказує на протиріччя в показаннях потерпілої ОСОБА_1, на порушення при проведенні слідчої дії, безпідставне відхилення слідчим та судом клопотань захисту про призначення додаткових судово-комісійних експертиз, також, надає свій аналіз обставинам вчиненого злочину. Зазначає про відсутність кваліфікуючих ознак закінченого замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_1, оскільки дії обвинуваченого слід було кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України. Крім того, вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема окремі докази досудовим слідством зібрані з порушенням норм КПК, а тому повинні бути визнані недопустимими; також, вказує на порушення суддями таємниці нарадчої кімнати.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, які надійшли від прокурора в кримінальному провадженні Березовського С.І., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_20 йдеться про законність та обґрунтованість вироку суду та залишення апеляційної скарги без задоволення як безпідставної.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, міркування прокурора Селюченко І.І. в заперечення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині та у закінченому замаху на вчинення умисного вбивства двох осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 115 ч.1 та ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.1 КК України судом кваліфіковані вірно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою не визнавав та відмовився від дачі показів, стверджуючи, що він нічого не пам'ятає та вважає, що не міг такого зробити по відношенню до своєї двоюрідної сестри і просив його виправдати.

У вироку місцевий суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_20 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були допитані в суді.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 08 серпня 2014 року у вечірній час, її син ОСОБА_16 з племінником ОСОБА_4 пішли в сільський клуб на дискотеку, а вона з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 залишилися вдома і через деякий час полягали спати - дочка на дивані у веранді, а вона в кімнаті будинку на ліжку. Приблизно о 02 годині 10 хвилин ночі вона прокинулася від голосного крику дочки "мамо він мене душить". Вона швидко встала, вийшла в коридор і через відчинені двері побачила, що у веранді горить світло, а на дивані проти сидячої навколішки дочки в такій же позі сидів ОСОБА_4 Перелякана дочка повідомила, що ОСОБА_4 її душив. Побачивши її, ОСОБА_4 встав з дивану, наблизився до неї в коридорі і почав мовчки ножем наносити удари в область грудей, живота та рук. Від ударів з ран сильно потекла кров. В цей час дочка ОСОБА_5 ззаду штовхнула ОСОБА_4 в спину і той упав через дверний отвір в приміщення кухні на підлогу. Тут же вони закрила двері в кухню і почали утримувати їх зі сторони коридору, щоб ОСОБА_4 не повернувся. Не зумівши відкрити двері, ОСОБА_4 розбив вікно в дальній кімнаті будинку і втік. В цей час дочка сіла на підлогу і сказала, що їй дуже погано, вдихнула повітря і втратила свідомість. Вона по мобільному телефону викликала сина, а потім зателефонувала до сусідів і попросила їх негайно прийти. Коли прибіг син, він поклав непритомну дочку в автомобіль, на якому доставили її в лікарню, де встановили, що вона померла від ножового поранення в серце. Через деякий час вони у веранді будинку під диваном знайшли мотузок, подібний до того, якого бачила на шиї ОСОБА_4, а її мати-ОСОБА_10 знайшла в сіннику за місцем свого проживання ніж, який вона впізнала як свого. Вона вважає, що племінник ОСОБА_4 намагався зґвалтувати дочку, а потім її вбив та здійснив замах на її життя.

Крім того, суд зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується також зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-протоколом ОМП в приймальному відділенні ЦРЛ від 09.08.2014 року під час якого виявлено нічну майку ОСОБА_5 зі слідами крові та наскрізним порізом матерїї в вверхній частині зліва (т.1 а.п. 7-9);

-протоколом ОМП від 09.08.2014 року в домоволодінні сім'ї ОСОБА_5 в АДРЕСА_2, під час якого виявлено сліди боротьби, вилучено сліди крові та інші докази злочину (т.1 а.п. 18-31);

-протоколом огляду трупа ОСОБА_5 від 09.08.2014 року в морзі ЦРЛ, під час якого виявлено ножове поранення на грудній клітині зліва, садна на чолі, руці та тулубі (т.1 а.п. 33-37);

-заявою ОСОБА_10 від 19.08.2014 року про добровільну видачу саморобного кухонного ножа (т.1 а.п. 89);

-висновком судово-медичної експертизи № 1871 від 09.08.2014 року про те, що на тілі та руках ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження, які утворились внаслідок дії предметів з ріжучими властивостями, якими може бути лезо ножа, скло, а також ознаки фізичного опору, а саме лінійні садна на обох руках, можливо від дії нігтів пальців рук людини (т.1 а.п. 78);

-висновками судово-медичних експертиз №1864 від 09.08.2014 року та №3176 від 30.12.2014 року про те, що потерпілій ОСОБА_1 було спричинено легке з короткочасним розладом здоров'я та середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження у вигляді 8 колото-ріжучих поранень лівого плеча, передпліччя, лівої частини черевної порожнини з пошкодження сухожилків лівої руки, що призвело до операційного втручання (т.1 а.п. 92-93, 170-171);

-висновком імунологічної експертизи № 1033 від 19.09.2014 року про те, що на змивах з рук ОСОБА_4 виявлено кров властива крові покійної ОСОБА_5 (т.1 а.п. 111-113);

- висновком імунологічної експертизи № 1034 від 19.09.2014 року про те, що плями бурого кольору, що вилучені під час ОМП в будинку ОСОБА_5, за своїми властивостями характерні крові ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.п. 114-117);

-протоколом слідчого експерименту від 14.10.2014 року під час якого потерпіла ОСОБА_1 показала в своєму домоволодінні та пояснила обставини вчинених ОСОБА_4 особливо тяжких злочинів (т.1 а.п. 150-157);

-висновком медико-криміналістичної експертизи № 189-МК від 06.11.2014 року про те, що виявлені механічні пошкодження на нічній майці та на тілі загиблої ОСОБА_5 співпадають по своєму розташуванню та могли утворитись саме від дії клинка кухонного саморобного ножа, який був виданий ОСОБА_10 (т.1 а.п. 164-166);

-висновком стаціонарної психіатричної експертизи №2 від 06.01.2015 року про те, що ОСОБА_4 на даний час та на момент вчинення злочинів стійкими хронічними психічними захворюваннями, тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає та не страждав, усвідомлював та усвідомлює значення своїм діям, керував та може керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.п. 181-184);

-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №459 від 30.01.2015 року, згідно якого на ножі наданому на експертизу, який був виданий ОСОБА_10, генетичні ознаки слідів крові у витяжці з кухонного ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 (т.2 а.п. 163-169);

-довідками УОТЗ УМВС України в Житомирській області про знаходження мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_4 в межах перетину Володарсько-Волинської та Давидівської базових станцій, що приймають сигнали в межах с. Дворище Володарсько-Волинського району Житомирської області (т.2 а.п. 173-176).

Наведене свідчить про те, що судом достовірно встановлено обставини пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення на підставі зібраних та досліджених в ході судового розгляду доказів.

Доводи захисника ОСОБА_3 про те, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, а досудовим слідством та судом першої інстанції не дотримано вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК щодо обставин, які підлягають доказуванню, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи суперечать наданим по справі доказам та обставинам встановленим в судовому засіданні.

Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 апеляційний суд вважає спробою останнього уникнути покарання.

До того ж, навести обґрунтовані доводи на підтвердження своєї невинуватості обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в суді першої інстанції надати не змогли. Не наведено таких доводів і в апеляційній скарзі захисника.

Щодо доводів апелянта на протиріччя в показах потерпілої ОСОБА_1, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_1 вказала, що 09.08.2014 року саме обвинувачений ОСОБА_4 саме ножем наносив їй удари в життєво важливі органи. З приводу своїх першочергових показів, наданих органу досудового розслідування, про нанесення тілесних ушкоджень викруткою пояснила в суді першої інстанції про перебування в емоційному стані після подій 09.08.2014 року, перебуванні на лікуванні внаслідок нанесених їй тілесних ушкоджень та поганим освітленням в кімнаті, в якій вчинено злочин. Зазначені обставини підтвердили в ході судових засідань потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_20, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9 та інші.

Також необґрунтованими апеляційний суд визнає доводи апелянта про недопустимість окремих доказів, зібраних з порушення норм КПК. Відповідно до вимог ч.7 ст. 223 КПК України при проведенні огляду речових доказів та відібранні біологічних зразків для експертиз та досліджень залучення понятих є необов'язковим, тому присутність працівників Володарсько-Волинського РВ УМВС України в Житомирській області про огляді речових доказів (ножа) від 19.08.2014 року не є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що зразки крові у потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_4 відбиралися з порушенням вимог КПК України безпідставні, оскільки суперечать вимогам ч.7 ст.223 КПК України.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування сторона захисту не заявляла клопотань про порушення норм КПК України.

Щодо зазначення в апеляційній скарзі про безпідставне відхилення слідчим та судом клопотань захисту про призначення додаткової комісійної судово-психіатричної експертизи, апеляційний суд відмічає, що в ході проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_4 призначено та проведено судово-психіатричну експертизу (постанова від 19.09.2014 року, акт судово-психіатричного експерта №393-2014) та стаціонарну судово-психіатричну експертизу (постанова від 07 10 2014 року, висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи №2 від 06.01.2015 року). При призначенні зазначених експертиз в розпорядження експертів Київського міського центру СПЕ в повному обсязі були наданні медичні документи ОСОБА_4 (історії хвороб, амбулаторна картка, МРТ-диски, виписки, медичні довідки), в тому числі, надані та долучені захисником та близькими родичами ОСОБА_4 В ході судового розгляду зазначені експертизи досліджені та підтверджено той факт, що на дослідження експертам надавалися зазначені медичні документи. Водночас, згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи №2 від 06.01.2015 року та допиту обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що при проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи залучався лікар-невролог, про що свідчать проведенні з обвинуваченим дослідження.

Враховуючи викладене, неодноразове подання стороною захисту клопотань про призначення та проведення додаткової судово-психіатричної експертизи з залученням лікаря-невролога відхилялось судом з метою не допущення порушення розумних строків розгляду даного кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_4 має поганий зір та користується окулярами спростовуються висновком медичної частини виховної колонії від 20.08.2014 року (т.1 а.с.96).

Також, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4

Згідно вимог п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих.

В ході судового розгляду знайшов своє підтвердження й умисел ОСОБА_4, направлений на позбавлення життя двох осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Так, про наявність умислу обвинуваченого на позбавлення життя двох осіб свідчить той факт, що з метою умисного протиправного заподіяння смерті своїй двоюрідній сестрі - неповнолітній ОСОБА_5 та тітці ОСОБА_1, ОСОБА_4 прийшовши до домоволодіння, що по АДРЕСА_2, в подвір'ї вказаного будинку взяв ніж господарсько-побутового призначення, якого мав намір застосувати як знаряддя вбивства, знаючи, що в будинку знаходяться 2 особи і усвідомлюючи, тобто будучи осудним згідно висновку експерта, що у разі вчинення злочинних дій відносно однієї особи інша прийде з метою надання їй допомоги, зайшов з ним в будинок де і вчинив кримінальне правопорушення.

Також, про наявність в ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя двох осіб свідчить характер і локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_5, численна кількість нанесених ударів потерпілій ОСОБА_1, які були спрямовані у життєво важливі органи та нанесені одним предметом для нанесення тілесних ушкоджень - ножем, одномоментно, без розриву в часі, із великою силою прикладання, в одному приміщенні та одному місці.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення таємниці нарадчої кімнати при ухваленні вироку, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відсутні докази того, що ухвали про відкриття провадження в інших справах та ухвала про залишення без руху, винесені суддями будучи в нарадчій кімнаті.

Згідно викладеного, апеляційний суд вважає повністю доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, а доводи апеляційної скарги про недоведеність його вини - необґрунтованими.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкцій статей за якими його засуджено. Судом враховано тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини кримінального провадження, а саме, визнано обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4: вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину; також судом враховано відсутність обставин, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого та призначено покарання у виді реального позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом вірно застосовано норми ст.71 КК України та визначено остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої останнім частини покарання за вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.07.2011 року.

З наведеними висновками місцевого суду погоджується і апеляційний суд та, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, відсутності істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б безумовно тягнули за собою скасування судового рішення, не вбачає підстав для скасування вироку суду.

На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_4 слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2015 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим ОСОБА_4 в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді: