Рішення № 53165262, 05.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6763/14-ц Головуючий у 1-й інст. Щербак Д. С.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Зарицької Г.В., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2015 року, -

встановила:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося з вказаним позовом, в якому просило стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 20.09.2006 року в сумі 26173,61 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 406726,15 грн., та 4518,74 грн. пені; стягнути в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 31.05.2007 року в розмірі 18124,55 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 281647,37 грн., та 3733,06 пені. Зазначало, що 20.09.2006 року та 31.05.2007 року між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено кредитні договори на суму 56000 та 43200 швейцарських франка, відповідно. Одночасно укладено договори поруки з ОСОБА_3. Відповідачі умови договору належним чином не виконують, а тому з березня 2014 року виникла вищевказана заборгованість.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором № 11043619001 від 20.09.2006 року в розмірі 26173,61 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 406726,15 грн., з яких : 25361,88 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 394112,23 грн., кредитної заборгованості; 811,73 швейцарських франка, , що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 12613,92 грн., заборгованості по процентам, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 4518,74 грн.

Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором № 11162682000 від 31.05.2007 року в розмірі 18124,55 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 281647,37 грн., з яких : 17663,99 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 274490,47 грн., кредитної заборгованості; 460,56 швейцарських франка, , що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 7156,9 грн., заборгованості по процентам, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 3733,06 грн..

Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн., а саме по 1827 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що судом не встановлено передачу їм коштів у валюті кредиту та наявність заборгованості, припинення договору поруки у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя, направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Представник апелянтів підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що банк в односторонньому порядку підвищив відсоткові ставки без погодження із поручителем, а тому порука припинилася. Окрім того, згідно розрахунку заборгованості банк нараховує проценти на більшу кількість днів ніж є в одному місяці. Суд не з'ясував ці обставини та ухвалив неправильне рішення.

Представник позивача заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що підвищення відсоткової ставки проводилося із повідомленням боржників, а проценти нараховуються окремо по тілу кредиту та простроченій частині кредиту.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що умови договору відповідачами не виконуються належним чином, а тому борг підлягає стягненню в солідарному порядку з позичальника та поручителя.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що 20.09.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), яке у подальшому перейменовано на ПАТ «УкрСиббанк», та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11043619001 (далі - Договір 1), за яким відповідач отримав кошти в сумі 56000 швейцарських франка зі сплатою 8,49 % річних відповідно до умов договору та кінцевим терміном повернення до 20.09.2017 року і сплатою 12,7 % річних за користування коштами понад встановлені у договорі строки (а.с.8-21 т.1).

В цей же день, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки з метою виконання зобов'язання за кредитним Договором 1 (а.с.31-34 т.1).

10.02.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підписали додаткову угоду до Договору 1, за якою змінили порядок сплати кредиту на ануїтетні платежі із щомісячною сплатою в розмірі 583,83 швейцарських франка (а.с.22-23). Одночасно між АКІБ «УкрСіббанк» та поручителем підписано додаткову угоду № 1 до договору поруки, згідно якої поручитель погодилася на встановлення процентної ставки в розмірі 10,49% річних та сплати заборгованості по ануїтетному платежу в сумі 583,83 швейцарських франка, збільшення терміну повернення кредиту до 20.09.2019 року (а.с.35 т.1).

18.09.2009 року позичальник та АКІБ «УкрСиббанк» уклали додаткову угоду до Договору 1 щодо уточнення окремих його пунктів про порядок сплати ануїтетного платежу (а.с.24 т.1).

25.09.2009 року додатковою угодою № 3 до Договору 1 банк та позичальник дійшли згоди щодо зміни схеми погашення кредиту та повернення до стандартного порядку сплати кредиту (25-29 т.1).

28.01.2010 року АКІБ «УкрСиббанк» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 досягли згоди додатковою угодою № 4 до Договору 1 на встановлення процентної ставки в розмірі 8,49 % річних, тобто ставки, що була визначена у Договорі 1 (а.с.30 т.1).

31.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), яке у подальшому перейменовано на ПАТ «УкрСиббанк», та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11162682000 (далі - Договір 2), за яким відповідач отримав кошти в сумі 43200 швейцарських франка зі сплатою 8,99 % річних відповідно до умов договору та кінцевим терміном повернення до 31.05.2018 року і сплатою 8,99 % річних за користування коштами понад встановлені у договорі строки (а.с.36-50 т.1).

В цей же день, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки з метою виконання зобов'язання за кредитним Договором 2 (а.с.55-56 т.1).

07.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 додатковою угодою до Договору 2 змінено графік погашення кредиту (а.с.51-54 т.1).

Згідно наданого банком розрахунку, позичальник з березня 2014 року не здійснює платежів за Договорами 1 та 2, а тому 24.10.2014 на його адресу та адресу поручителя направлено вимоги про наявність заборгованість та дострокове погашення всієї суми заборгованості (а.с.113-122 т.1).

Станом на 01.12.2014 року за кредитним Договором 1 утворилася заборгованість в сумі 26173,61 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 406726,15 грн., з яких : 25361,88 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 394112,23 грн., кредитної заборгованості; 811,73 швейцарських франка, , що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 12613,92 грн., заборгованості по процентам, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 4518,74 грн. (а.с.57-72 т.1)

Станом на 01.12.2014 року за кредитним Договором 2 утворилася заборгованість в сумі 18124,55 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 281647,37 грн., з яких : 17663,99 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 274490,47 грн., кредитної заборгованості; 460,56 швейцарських франка, , що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 7156,9 грн., заборгованості по процентам, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 3733,06 грн. (а.с.73-82 т.1).

Висновок суду щодо неналежного виконання позичальником умов Договорів 1 та 2 та наявність заборгованості на визначену банком суму, з посиланням на норми ст.ст.525, 526, 530, 546, 549, 554, 610, 1049, 1054 ЦК України, є правильним та зроблений на підставі належно оцінених судом доказів.

Так, наданими банком розрахунками підтверджено наявність заборгованості, починаючи з березня 2014 року, що визнається позичальником ОСОБА_2 у наданих суду запереченнях, з посиланням на скрутне матеріальне становище (а.с.203).

24.10.2014 року банком направлено відповідачам вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за Договорами 1 та 2 із встановленням 32 денного терміну для погашення заборгованості. Вказані вимоги вручено боржникам 28.10.2014 року, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.123-124 т.1), а тому доводи апелянтів щодо відсутності доказів про їх вручення є безпідставними.

Виконання банком вимог Договорів 1 та 2 про надання позичальнику кредитних коштів також визнається у його запереченнях (а.с.203) та їх поверненням протягом 2006-2013 років (а.с.57-94), меморіальними ордерами від 20.09.2006 року та 31 травня 2007 року про перерахування коштів на відповідні рахунки ОСОБА_2, що зазначені у договорах (а.с. т.2).

Розрахунок заборгованості проведено у відповідності до умов договорів, а саме : окремо по процентах за користування кредитними коштами та процентах за користування кредитними коштами понад встановлений договорами строк (п.1.31 та 1.3.2 Договору 1 та Договору 2, з послідуючими змінами). Загальна кількість днів нарахування процентів не перевищує кількість днів користування кредитними коштами та кількість днів прострочення сплати коштів (як приклад : за період з 29.08.2014 року по 30.09.2014 року у вересні нараховано по ставці 8,49 % за 31 день (24+1+6) та ставці 16,98% за 30 днів (25+5)). При цьому, суми коштів на які нараховано зазначені проценти є різними, а тому доводи представника апелянта щодо нарахування 8,49% та 16,98% на одну і ту ж суму та на кількість днів більше 40, є помилковими.

В той же час, судом першої інстанції не перевірено дію поруки та наявність підстав для її припинення з урахуванням наданих банком розрахунків заборгованості, в яких з 2008 року збільшено процентну ставку за користуванням кредитом на 2% за Договором 1 та встановлено подвійну процентну ставку за користування коштами понад встановлений договорами строк, що не передбачено основними Договорами 1 та 2. Зазначені обставини судом першої інстанції не з'ясовано.

Так, статею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, на виконання вимог п.1.3.3, 9.1 та 9.2 Договору 1 та Договору 2 банк направив 22.02.2008 року ОСОБА_2 листи із повідомленням про зміну з 12.03.2008 року нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, визначивши її в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу (а.с.39-40, 48-49 т.2).

13.06.2008 року банк направив боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 листи із повідомленням про збільшення з 01.07.2008 року процентної ставки за користування кредитними коштами за Договором 1 на 2 % (а.с.41-47 т.2).

Боржник ОСОБА_2 продовжив сплату кредиту з урахуванням нових процентів, а тому його дії згідно п.9.2 Договору 1 та Договору 2 є згодою із новими умовами договорів. У подальшому вказані зміни зафіксовано у додаткових договорах.

В той же час, ПАТ «УкрСиббанк» в односторонньому порядку з 01.07.2008 року збільшив процентну ставку за кредитним Договором 1 до 10,49 % річних (а.с.60) та почав нараховувати подвійну процентну ставку від звичайної ставки при простроченні позичальника в розмірі 16,98% річних з 31.03.2008 року (а.с.60), тобто змінив умови договору без погодження із поручителем, збільшивши обсяг його відповідальності, чим порушив п.2.1 договору поруки від 20.09.2006 року, згідно якого кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в кредитному договорі поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями і т.ін.

Аналогічним чином, в порушення п.2.1 договору поруки від 31.07.2007 року, банк з 29.10.2010 року без погодження з поручителем почав нараховувати процентну ставку за Договором 2 в розмірі 17,98% річних у разі прострочення позичальника (а.с.77), в т.ч. коли умова Договору 2 передбачала таку ставку в розмірі 8,99% річних (п.1.3.2 Договору 2).

Згоди з підвищенням процентної ставки поручитель не надавала.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10 вересня 2014 року по справі № 6-70цс14, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Якщо кредитним договором, з умовами якого погодився поручитель, були передбачені порядок та підстави збільшення процентної ставки за користування кредитом, а додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, це є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що порука припинилася за Договорами 1 та 2 з часу зміни банком основних договорів по встановленню нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки без погодження із поручителем, тобто з 12.03.2008 року (встановлення збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення простроченої суми боргу).

Припинення поруки відбувається відповідно до закону.

Укладення додаткової угоди №1 10.02.2009 року до договору поруки від 20.09.2006 року після припинення цієї поруки не створює будь-яких наслідків і не поновлює поруку, а тому судом до уваги не приймається.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи призвело до неправильного її вирішення в частині вимог до поручителя, а тому рішення суду підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_3, з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягає зміні судове рішення в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2015 року скасувати в частині вирішення вимог про солідарне стягнення коштів з ОСОБА_3 за договорами від 20.09.2006 року, 31.05.2007 року та стягнення з неї судових витрат, ухваливши в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 20.09.2006 року та 31.05.2007 року.

Змінити рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2015 року в частині стягнення судових витрат, виклавши останнє речення абз.3 резолютивної частини в наступній редакції : «Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в сумі 3654 грн.».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді