Ухвала суду № 53162846, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/20878/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

прокурора Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Діалог - Медіа»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-8559/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Діалог - Медіа»

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «СП Діалог - Медіа» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001302314/0/80846 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 969678,63 грн., - податкове повідомлення-рішення № 000129314/0/80848 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1212098,30 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями від 20.10.2010 № 0001292314/0/80848 оспорюваного позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та за податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2010 № 0001302314/0/80846 оспорюваного позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки виїзної планової перевірки за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, викладені в акті від 12.10.2010 № 8321/2314/32602481/82, про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками перевірки порушення позивачем наведених норм законів полягало у тому, що операції з ТОВ «Корпорація «Максимус» та ТОВ «Будівельна компанія «Сіті інцест груп» не мали реального характеру з огляду на відсутність первинних документів, які відповідають дійсності.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо реальний характер господарських операцій не підтверджено документами, що відповідають дійсності.

Надані позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичного отримання послуг та їх використання в господарській діяльності первинні документи оцінені судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій з поставки послуг ТОВ «Корпорація «Максимус» та ТОВ «Будівельна компанія «Сіті інцест груп» позивачу. Судами встановлено, що такі первинні документи не розкривають змісту господарських операцій, порядку формування вартості послуг.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції, діючи в межах, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Діалог - Медіа» залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун