Ухвала суду № 53162845, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/69035/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011

у справі № 2а-5085/11/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2011, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 08.06.2011 № 0000572310.

ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, ст. 59, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську проведено планову документальну невиїзну перевірку позивача щодо повноти декларування та своєчасності сплат до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів та прирівняних до них платежів за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 25.05.2011 № 1327/23/00159404. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, що полягало у тому, що позивач не здійснив нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів.

В обґрунтування вчинення позивачем вказаного порушення податковий орган виходить з того, що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів від 27.04.2010 № 14 позивач прийняв рішення про направлення нерозподіленого прибутку, який обліковувався у позивача станом на 01.01.2009, в сумі 3947837,01 грн. на різні витрати, а у фонд виплати дивідендів кошти не виділено. Відповідач вважає, що позивач цілеспрямовано прийняв рішення про виплату дивідендів за 2009 рік в сумі 0,00 грн. з метою ухилення від сплати податку на прибуток.

На думку податкового органу, позивач згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та п. 7.8 с. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР повинен був у строк до 01.07.2010 здійснити нарахування і виплату дивідендів в розмірі не менше 30 % нерозподіленого прибутку (1184351 грн.), отриманого станом на 01.01.2009, та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в розмірі 25% суми дивідендів, що складає 296088 грн.

На підставі акту перевірки від 25.05.2011 № 1327/23/00159404 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 № 0000572310 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 370110 грн., в т.ч. 296088 грн. основного платежу та 74022 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Абзацом 1 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до п. 10.1 ст.10 Закону № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, Законом № 334/94-ВР визначено, що на суму дивідендів, призначених за рішенням емітента корпоративних прав для виплати власнику корпоративних прав, нараховується авансовий внесок з податку на прибуток за встановленою законом ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. При цьому закон наявність обов'язку з виплати дивідендів, нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми таких дивідендів ставить залежно від факту прийняття емітентом корпоративних прав відповідного рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (із змінами та доповненнями, передбаченими Законом від 27.04.2010 № 2154-VI, що набрав чинності 30.04.2010) (далі - Закону від 17.09.2008 № 514-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Отже, починаючи з 30.04.2010, законодавством встановлено, що у разі прийняття рішення загальних зборів про виплату дивідендів акціонерам розмір таких виплат повинен складати не менше, ніж 30% від чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку. При цьому із суми таких виплат товариство повинне нарахувати авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно з частинами першою та другою розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто з 30.04.2009, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.05.2011) втрачають чинність статті 1-49 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.

Відповідно до частини п'ятої розділу XVIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514 VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Акціонер акціонерного товариства, статут якого не приведено у відповідність з нормами цього Закону, має право після закінчення зазначеного у цьому пункті строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом.

Таким чином, статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI протягом двох років після набрання вказаним Законом чинності, тобто до 30.04.2011 включно. При цьому невиконання такого обов'язку в установлений строк породжує право акціонера на звернення до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом та не тягне будь-яких інших наслідків.

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, застосовуються положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

З огляду на наведене та враховуючи встановлені судами обставини про те, що у період, який перевірявся (з 01.01.2009 по 31.12.2010), діяльність позивача не була приведена у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач мав нараховувати та виплачувати дивіденди за результатами діяльності 2009 року виключно на підставі рішення загальних зборів акціонерів та у порядку, визначеному таким рішенням. Оскільки позивачем рішення про виплату дивідендів у цей період не приймалося, то підстав для здійснення виплат акціонерам з нерозподіленого прибутку, який обліковувався станом на 01.01.2009, не вбачається, об'єкт оподаткування за такими виплатами відсутній.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову правильними.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун