Ухвала суду № 53162726, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/7098/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 2а-5000/10/2270/15

за позовом фермерського господарства "Дар землі" (далі - ФГ «Дар землі»)

до Інспекція

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 № 0000032303, згідно з яким ФГ «Дар землі» нараховано фінансові санкції у вигляді 79020,98 грн. пені за порушення законодавчо встановленого строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Постановою від 11.08.2010 Хмельницький окружний адміністративний суд, керуючись статтями 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон), у позові відмовив.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що заборгованість нерезидента перед позивачем за поставлений товар була погашена заліком зустрічних однорідних вимог.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що висновки апеляційного суду зроблені без належної правової оцінки наявних у справі доказів та без врахування існуючих протиріч між ними.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Дар землі» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контрактах № 26.08-08 та № 27.08-08 за період з 04.02.2010 по 28.05.2010, оформлену актом від 14.06.2010 № 0286.22.33924281.

Під час перевірки відповідач дійшов висновку про наявність у ФГ «Дар землі» дебіторської заборгованості за поставлений товар на підставі вказаних зовнішньоекономічних контрактів, по якій минув граничний термін надходження виручки в іноземній валюті, установлений статтею 1 Закону; наведене стало підставою для нарахування Інспекцією пені позивачеві у загальній сумі 79020,98 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Згідно зі статтею 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В силу частини першої статті 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо порушення позивачем законодавчо визначеного строку зарахування валютної виручки на його рахунок за поставлений товар за зовнішньоекономічними контрактами від 26.08.2008 № 26.08-08 та від 27.08.2008 № 27.08-08, укладеними з компанією SR OOO «Armen Hamik Eghbairner» (Вірменія) та з фірмою «Бабек» (Азербайджан), відповідно.

Так, суд першої інстанції погодився з висновками Інспекції по справі відносно наявності у ФГ «Дар землі» заборгованості за спірними контрактами. При цьому суд послався на дані декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2010, поданої позивачем до контролюючого органу, а також на повідомлення обслуговуючого банку.

Апеляційний суд, відхиляючи наведені висновки, послався на договір про переведення боргу від 20.09.2009, згідно з яким фірма «Бабек» передала позивачеві дебіторську заборгованість приватного підприємства «Сейлос» у розмірі 31725 дол. США на погашення свого боргу перед ФГ «Дар землі» за зовнішньоекономічним контрактом від 27.08.2008 № 27.08-08, а також на договір переведення боргу від 10.10.2009, згідно з яким заборгованість компанії SR OOO «Armen Hamik Eghbairner» перед позивачем було погашено переведенням дебіторської заборгованості приватного підприємства «Сейлос» у сумі 55 772,50 дол. США.

Втім висновки судів обох попередніх інстанцій зроблені з порушенням правил оцінки доказів.

Так, згідно зі статтею 86 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, в силу наведеної процесуальної норми при розв'язанні судового спору суд має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку для виключення внутрішніх протиріч та суперечностей між ними.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально декларувати належні їм валютні цінності, які знаходяться за межами України.

На виконання наведеної законодавчої вимоги позивач задекларував станом на 01.07.2010 експортовані за межі території України товари з оплатою в іноземній валюті, за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок, в загальній сумі 31725 дол. США, що цілком відповідає обставинам, установленим податковою перевіркою по контракту від 27.08.2008 № 27.08-08.

Апеляційний суд не надав будь-якої правової оцінки вказаній обставині та не мотивував, з яких підстав ним було надано перевагу іншому доказу - договору про переведення боргу від 20.09.2009, який суперечить даним поданої платником декларації.

Суд першої інстанції, в свою чергу, погодившись з правомірністю нарахування пені позивачеві в оспорюваній сумі, взагалі не дослідив обставин виконання зовнішньоекономічного контракту від 26.08.2008 № 26.08-08, за яким ФГ «Дар землі» нараховано пеню в сумі 32730 грн. за оспорюваним рішенням, не встановив, чим саме підтверджується наявність у платника дебіторської заборгованості за цим контрактом.

Суди також не дослідили причини розбіжностей у цифрових значеннях заборгованості компанії SR OOO «Armen Hamik Eghbairner» за контрактом від 26.08.2008 № 26.08-08 в акті перевірки та в розрахунку пені. Так, в акті перевірки Інспекцією зазначено, що сума цієї заборгованості складає 55772,50 дол. США, тоді як пеню за цим контрактом було обчислено податковим органом виходячи із суми неодержаної виручки в розмірі 40310 дол.США.

Наведені недоліки ухвалених у справі судових актів виключають можливість перевірки в порядку касації правильності застосування судами норм матеріального права при вирішенні даного спору, та з урахуванням повноважень касаційного суду, визначених у статті 220 КАС, не можуть бути усунуті касаційним судом.

Наведене вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення цих обставин із застосуванням правил оцінки доказів та прийняття на підставі встановленого правильного та вмотивованого рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі № 2а-5000/10/2270/15 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько