Ухвала суду № 53162349, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/7598/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адверт.УА»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014

у справі № 826/17060/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адверт.УА»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адверт.УА» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.05.2014 № 0007532213 та № 0007542213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Адверт.УА» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.01.2012 по 28.02.2014, складено акт № 1034/22-13/35647132 від 05.05.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в загальному розмірі 1 322 035 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік в розмірі 1 255 933 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 30.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007532213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 569 916 грн., в т.ч.: 1 255 933 грн. основного платежу та 313 983 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0007542213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 652 544 грн., в т.ч.: 1 322 035 грн. основного платежу та 330 509 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем і ТОВ «Старксервіс» є нереальними, а укладений договір про надання послуг є нікчемним, а отже ТОВ «Адверт.УА» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеним контрагентом.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Адверт.УА» та ТОВ «Старксервіс» укладено договір про надання послуг № ЕХ3073 від 27.11.2012 та додатки до нього.

За умовами даного договору ТОВ «Старксервіс» (виконавець) зобов'язується надавати ТОВ «Адверт.УА» (замовникові) послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнта, відповідно до погоджених і затверджених додатків до нього.

Згідно додатків, сторонами щомісячно з грудня 2012 року по грудень 2013 року узгоджувались види рекламоносіїв, їх кількість, терміни проведення рекламних кампаній, загальна кількість трансляцій рекламного матеріалу, вид, формат та хронометраж рекламного матеріалу, адресна програма та їх вартість.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії первинних документів: договір, додатки до нього, акти приймання-передачі рекламних матеріалів, медіаплани проведення рекламної кампанії, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих податкових накладних тощо.

Податкові накладні від ТОВ «Старксервіс» підписані ОСОБА_2

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/12-к (провадження № 1-кп/761/776/2013) визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 cт. 27, ч. 1 cт. 205, ч. 2 cт. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності), у тому числі у реєстрації ТОВ «Старксервіс» (складання та підписання без наміру займатись підприємницькою діяльністю реєстраційних документів, відкриття банківських рахунків).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень формування податкової звітності; в рамках кримінальної справи ОСОБА_2 повідомив, що перереєстрував товариство з метою закриття на своє ім'я за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Старксервіс» не здійснював та нікого не уповноважував ні усно ні письмово робити від свого імені та ТОВ «Старксервіс» будь-які дії.

Однак, висновок судів є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та правомірність формування витрат спірного періоду позивача.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

З огляду на викладене, вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених в подальшому угод (за участю іншої посадової особи) або безтоварності господарських операцій з таким контрагентом.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), документи про оплату тощо.

З огляду на викладене, вирок суду, яким визнано винним посадову особу контрагента платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Старксервіс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на доказах, які не мають для суду наперед встановленої сили і повинні оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України разом з іншими доказами в їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адверт.УА» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний