Ухвала суду № 53161909, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/23904/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського обласного військового комісаріату (далі також - ЛОВК) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є військовослужбовцем, який через відсутність коштів на піднайом житлового приміщення вимушено проживає в адміністративному приміщенні, яке знаходиться на обслуговуванні і балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова).

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначений обов'язок держави забезпечувати військовослужбовців житловим приміщенням або компенсовувати їм кошти за піднайом житлового приміщення. Така компенсація здійснюється на підставі погодженого рапорту військовослужбовця.

Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення, а тому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у погодженні його рапорту від 20 травня 2014 року та доданих до нього документів на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення;

зобов'язати відповідача погодити його рапорт від 20 травня 2014 року та додані до нього документи на отримання грошової компенсації за піднайом житлового приміщення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсації військовослужбовцю підлягають кошти фактично витрачені на піднайом (найом) житла лише після надання доказів наявності фактичного піднайому (найому) житла та відповідних доказів розміру фактичних витрат на піднайом житлового приміщення.

Оскільки таких документів позивачем надано не було, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Таку позицію Львівського Окружного адміністративного суду підтримав і Львівський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень» від 26 червня 2013 року № 450 встановлено грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі фактичних витрат, але не більше: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 рази.

Згідно з п. 8.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція), грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується: особам офіцерського складу у разі, якщо вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби (навчання), не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження ними військової служби (навчання).

Пунктом 8.2. вказаної Інструкції встановлено грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі фактичних витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу в Головному представництві замовника № 4762, яке знаходиться у м. Львові з 31 грудня 2013 року.

Відповідно до довідки КЕВ м. Львова від 07 березня 2014 року № 70 позивач перебуває на квартирному обліку у Львівському гарнізоні та військовій частині КЕВ м. Львова з 04 квітня 1995 року.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 436 ОСОБА_1 прописаний і проживає у АДРЕСА_1, в будинку, який належить КЕВ м. Львова, в/ч А0780. У квартирі також прописані дружина ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_3 (1996 р.н.)., ОСОБА_4 (2006 р.н.) та ОСОБА_4 (2012 р. н.).

Відповідно до довідки командира військової частини А0780 від 27 лютого 2012 року № 9жк позивач проходив службу у військовій частині А0780 м. Львова з 26 червня 2008 року по 03 лютого 2012 року і житловою площею від Міністерства оборони України не забезпечувався.

Як вбачається з довідки в.о. начальника КЕВ м. Львова від 04 липня 2014 року № 2790 ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині А0780 м. Львова з 26 червня 2008 року по 03 лютого 2012 року житлову площу не отримував.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта від 16 травня 2014 року № 21759841, №21759763, № 21759663, № 21759569, № 21759345 у вказаному реєстрі відсутні відомості про майно, належне позивачу, його дружині або дітям.

Також відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 травня 2014 року № 21759864, № 21759796, № 21759691, № 21759603, № 21759407 у вказаному реєстрі відсутні відомості про майно, належне позивачу, його дружині або дітям.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач разом з сім'єю тимчасово проживає у нежитловому приміщенні адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на території військового містечка № 58.

Відповідно до відповіді КЕВ м. Львова будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, перебуває на балансі КЕВ м. Львова та обліковується як адміністративна.

12 травня 2014 року позивач подав рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла. Станом на час розгляду справи вказаний рапорт відповідачем не погоджений.

Враховуючи, те, що для отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення позивач повинен надати докази наявності фактичного піднайому (найому) житла та відповідні докази розміру фактичних витрат позивача на піднайом житлового приміщення, а позивачем ні судам попередніх інстанцій ні відповідачу таких документів надано не було, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді Л.Л. Мороз

Т.С. Розваляєва