Ухвала суду № 53161906, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/20922/15

К/800/20132/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С. А., Донця О. Є.,

за участю секретаря судового засідання: Гулової О.І.,

представника позивача: Филика А.І.,

представника відповідача: Федорова С.Ф.,

представника третьої особи: Фурсова В.В.

представника Генеральної прокуратури України: Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Віп Хаус" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю третіх осіб - Прокуратури Київської області та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області та Прокуратури Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Віп Хаус" (далі - ТОВ "Корпорація Віп Хаус") звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просить:

витребувати у суб'єкта владних повноважень рішення від 19 березня 2014 року про визнання майна позивача безхазяйним;

скасувати рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 19 березня 2014 року про визнання майна ТОВ "Корпорація Віп Хаус" (піску) безхазяйним та прийняття його на облік до органу доходів і зборів;

В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що постановою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2012 року у справі № 15-155-б ТОВ "Корпорація Віп Хаус" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Під час розгляду вищевказаної судової справи позивач дізнався, що згідно з актом опису та попередньої оцінки майна від 19 березня 2014 року суб'єктом владних повноважень всупереч вимогам чинного законодавства взято на облік безхазяйне майно, а саме річковий пісок у кількості 1689708,30 куб. м на загальну суму 18665300,00 гривень.

Позивач вказує, що у його власності перебувають 22 земельні ділянки, які насамперед є предметом іпотеки у відповідності до договору № 151408Z8, укладеного 01 квітня 2008 року між ТОВ "Корпорація Віп Хаус" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Разом з цим зазначає, що вказані земельні ділянки, які належать на праві власності утворено шляхом гідронамиву до позначки 94,5 м +/- 0,5 м за Балтійською системою висот, а визнаний Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області безхазяйним річковий пісок належить ТОВ "Корпорація Віп Хаус", внаслідок гідронамиву територій.

Вважаючи незаконним рішення відповідача про визнання майна ТОВ "Корпорація Віп Хаус" (піску) безхазяйним і прийняття його на облік до органу доходів і зборів, позивач звернувсь до суду з вимогою про витребування оскаржуваного рішення від 19 березня 2014 року та його скасування.

20 січня 2015 року, розглянувши під час судового засідання клопотання, Київським окружним адміністративним судом залучено в якості третьої особи до участі в адміністративній справі Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України").

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, що виявились у складанні акту від 19 березня 2014 року № 1 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна - піску річкового, що знаходиться на земельних ділянках, загальною площею 80 га, які перебувають у власності ТОВ "Корпорація Віп Хаус" і розташовані на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, та рішення про визнання вказаного майна безхазяйним і взяття на облік органу доходів і зборів.

Зобов'язано Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджають ТОВ "Корпорація Віп Хаус" здійснювати право володіння, користування та розпорядження піском річковим, що знаходиться на земельних ділянках, загальною площею 80 га, які перебувають у власності ТОВ "Корпорація Віп Хаус" на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Корпорація Віп Хаус" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 73,08 гривень.

31 березня 2015 року, розглянувши під час судового засідання клопотання, Київським апеляційним адміністративним судом залучено до участі в адміністративній справі Прокуратуру Київської області.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасовано в частині зобов'язання Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджають ТОВ "Корпорація Віп Хаус" здійснювати право володіння, користування та розпорядження піском річковим, який розташований на земельних ділянках, загальною площею 80 га, які перебувають у власності ТОВ "Корпорація Віп Хаус" та знаходяться на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Водночас Заступник прокурора Київської області у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В свою чергу, представники ТОВ "Корпорація Віп Хаус" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у своїх запереченнях зазначають на необґрунтованість касаційних скарг і просять залишити їх без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Прокуратури Київської області підлягає до задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Корпорація Віп Хаус" є власником 22 земельних ділянок загальною площею 70,2688 га, які знаходяться в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується Державними актами на право власності на земельні ділянки, які надано позивачу в установленому порядку.

01 квітня 2008 року позивачем укладено договір № 151408Z8 з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у відповідності до якого земельні ділянки, які належать на праві власності ТОВ "Корпорація Віп Хаус" є предметом іпотеки.

З метою захисту від затоплення і підтоплення територій землевідводу ТОВ "Корпорація Віп Хаус", площею 90 га в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, 26 червня 2006 року Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів видано дозвіл, яким надано позивачу право на проведення робіт з днопоглиблення мілководдя затоки Канівського водосховища та водоскидного каналу об'ємом 5600000 куб. м.

Вищевказані роботи проводилися на замовлення позивача відповідно до укладеного договору підряду № 31-08/07 від 31 серпня 2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції"".

Однак, 17 липня 2013 року громадянин ОСОБА_1 звернувсь до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області із заявою, в якій повідомив про знахідку на земельних ділянках, на яких раніше розміщувався луг, товарного річкового піску, складованого між Осокорками та с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, власник якого заявнику невідомий.

З метою встановлення власника земельної ділянки на якій розміщено пісок, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області направлено відповідний запит № 841/9/11-211 до Вишеньківської сільської ради Київської області.

Так, в результаті встановлення власника земельної ділянки, а саме ТОВ "Корпорація Віп Хаус", суб'єктом владних повноважень направлено запит арбітражному керуючому Яворському С. М. щодо надання інформації та документального підтвердження права власності на пісок.

Отримавши відповідь про відсутність правовстановлюючих документів, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області вчинено дії, спрямовані на визнання майна (піску) безхазяйним та перехід цього майна у власність держави, облік якого здійснено відповідно до Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 570 від 10 жовтня 2013 року, внаслідок чого складено акт № 1 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 19 березня 2014 року.

Разом з цим, суб'єктом владних повноважень укладено договір відповідального зберігання безхазяйного майна № 1/10-28-25-36-33, згідно з яким річковий пісок, загального об'єму 1689708,30 куб. м, на загальну суму 18665300,00 грн. передано на зберігання Державному підприємству МВС України "Спецсервіс".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав у відповідача для визнання майна безхазяйним, оскільки намитий пісок фактично утворював поверхневий шар земельних ділянок та був їх невід'ємною частиною, а відтак неможливо вважати пісок окремою від земельних ділянок річчю.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині виходив з того, що вимога про зобов'язання органа доходів і зборів утриматись від певних дій позивачем не заявлялась, а відтак, вийшовши за межі позовних вимог, судом першої інстанцій жодним чином необґрунтовано своє рішення в мотивувальній частині постанови, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що у власності позивача перебувають 22 земельні ділянки, які насамперед є предметом іпотеки у відповідності до договору № 151408Z8, укладеного 01 квітня 2008 року між ТОВ "Корпорація Віп Хаус" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

На підставі рішення Вишеньківської сільської ради Київської області № 317-8-V від 27 жовтня 2006 року позивачу видано Державні акти на право власності на земельні ділянки, в яких визначено цільове призначення земель, розташованих в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме: для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, а також для громадської забудови.

Положеннями статей 38, 39 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем внаслідок гідронамиву територій утворено річковий пісок, який він вважає своєю власністю.

Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

За правилами частини другої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Кодексу України про надра обумовлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів надано дозвіл позивачу на проведення робіт з днопоглиблення мілководдя затоки Канівського водосховища та водоскидного каналу об'ємом 5600000 куб. м з метою захисту від затоплення і підтоплення територій землевідводу ТОВ "Корпорація Віп Хаус", площею 90 га в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Слід зазначити, що вищевказаний дозвіл виданий виключно на проведення робіт з днопоглиблення, який датований 26 червня 2006 року та мав термін дії до 01 грудня 2010 року.

В силу статті 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У відповідності до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 року, пісок є піщано-гравійною сировиною та відноситься до корисних копалин місцевого значення.

За нормами статті 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Плата за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони справляється у вигляді:

1) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір.

За такого правового врегулювання колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позивач на підставі відповідного дозволу повинен був декларувати та сплачувати необхідні платежі за користування надрами, однак судами попередніх інстанцій не з'ясовано наявність у ТОВ "Корпорація Віп Хаус" дозволу на користування ділянкою надр, який засвідчується, насамперед, актом про надання гірничого відводу.

Окрім цього, судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставини стосовно декларування і сплати необхідних платежів за користування річковим піском.

Разом з цим слід зазначити, що дозвіл на проведення робіт з днопоглиблення, термін якого закінчився 01 грудня 2010 року позивачу надано виключно з метою захисту від затоплення і підтоплення територій землевідводу, оскільки Державні акти на право власності на земельні ділянки засвідчують цільове призначення наданих земель, а саме: для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, а також для громадської забудови.

Однак, обставини справи свідчать, що позивачем здійснювались роботи з гідронамиву територій, внаслідок чого утворено річковий пісок у кількості 1689708,30 куб. м на загальну суму 18665300,00 гривень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що користування надрами без спеціального дозволу є порушенням, незалежно від наявності дозволів водоохоронних організацій.

Доводи позивача стосовно набуття ним права власності на річковий пісок спростовуються зокрема укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції"" договором підряду № 31-08/07 від 31 серпня 2007 року, пунктом 1.1.3 якого чітко визначено, що в процесі та/або в результаті виконання робіт з гідронамиву територій земельних ділянок до позначки 94,5 м +/- 0,5 м за Балтійською системою висот жодна зі сторін не набуває права власності на ґрунт та/або будь-які його складові.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень в частині визнання майна (піску) безхазяйним та прийняття його на облік до органу доходів і зборів, не зважаючи на наявність у позивача права власності на земельні ділянки.

Так, у зв'язку зі зверненням громадянина ОСОБА_1 до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області із заявою про знахідку на земельних ділянках, на яких раніше розміщувався луг, товарного річкового піску, складованого між Осокорками та с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, відповідачем вчинено всі необхідні заходи для встановлення власника земельної ділянки на якій розміщено пісок, в результаті встановлення якого контролюючим органом направлено запит арбітражному керуючому Яворському С. М. щодо надання інформації та документального підтвердження права власності на пісок.

Отримавши відповідь про відсутність правовстановлюючих документів, яка міститься в матеріалах справи, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області вчинено дії, спрямовані на визнання майна (піску) безхазяйним та перехід цього майна у власність держави.

Згідно із приписами пункту 2.4. Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 570 від 10 жовтня 2013 року, складання акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна та попередня оцінка безхазяйного майна проводяться комісією чисельністю не менше трьох осіб у складі представників органу доходів і зборів з обов'язковим залученням працівника підрозділу по роботі з безхазяйним майном, органу (організації), що зберігає це майно на дату складання акта, та суб'єкта господарювання, якому безхазяйне майно передається на зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 1 від 19 березня 2014 року складено у відповідності до вищенаведеної норми.

Разом з цим, суб'єктом владних повноважень укладено договір відповідального зберігання безхазяйного майна № 1/10-28-25-36-33, згідно з яким річковий пісок, загального об'єму 1689708,30 куб. м, на загальну суму 18665300,00 грн. передано на зберігання Державному підприємству МВС України "Спецсервіс".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що в ході розгляду справи Київським апеляційним адміністративним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області стосовно залучення в якості третьої особи Державного підприємства МВС України "Спецсервіс" до участі у справі, що свідчить про порушення прав останнього.

Крім цього, з огляду на позовну заяву та з урахуванням відсутності в матеріалах справи письмових уточнень позовних вимог, предметом розгляду справи є скасування рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 19 березня 2014 року про визнання майна (піску) безхазяйним та прийняття його на облік до органу доходів і зборів.

Таким чином, визнавши протиправними дії Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у складанні акту від 19 березня 2014 року № 1 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог.

Разом з цим слід зауважити, що окремого рішення стосовно визнання майна (піску) безхазяйним суб'єктом владних повноважень не приймалось, а відтак, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області та касаційну скаргу Прокуратури Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді С. А. Горбатюк

О. Є. Донець