Ухвала суду № 53161652, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/16735/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

у справі № 810/3644/13-а

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Інспекція звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг у загальній сумі 64463 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 позов задоволено з посиланням на невиконання платником обов'язку зі сплати до бюджету задекларованих сум авансових внесків з податку на прибуток.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що наявність у Товариства збитку за результатами господарської діяльності у І кварталі 2013 року виключає обов'язок відповідача сплачувати авансові внески з податку на прибуток у наступних звітних періодах.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року Товариством було задекларовано авансовий внесок у сумі 32208 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно у періоди з березня по грудень 2013 року та у січні-лютому 2014 року.

За посиланням Інспекції, несплата відповідачем зазначеного авансового внеску у травні та червні 2013 року призвела до виникнення у платника податкового боргу з цього платежу в сумі 64368,82 грн. (з урахуванням існуючої переплати в розмірі 47,18 грн.). Додатково податковим органом нараховано платникові 94,79 грн. пені на суму податкового боргу в порядку пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК виконанням податкового обов'язку визнано сплату в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу вимог абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 ПК платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У той же час абзацом сьомим пункту 57.1 цієї ж статті ПК встановлено, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів існування обставин, які є підставою для звільнення його від обов'язку зі сплати задекларованих сум авансового внеску з податку на прибуток на підставі наведеної норми закону.

Втім апеляційний суд цілком об'єктивно не погодився з цим висновком як з таким, що суперечить наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема, апеляційний суд встановив, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року Товариством було задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 78586 грн. Інспекція відмовила у визнанні зазначеної декларації податковою звітністю Товариства; вказану відмову було визнано протиправною в судовому порядку (постанова Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 у справі № 810/3072/13-а, яку залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційній та касаційній інстанціях).

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 ПК у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

На підставі цього апеляційним судом було зроблено цілком обґрунтований висновок про те, що збитковий характер діяльності відповідача у І кварталі 2013 року, підтверджений показниками податкової звітності Товариства, є підставою для звільнення останнього від обов'язку сплачувати авансові внески з податку на прибуток у наступних кварталах 2013 року, що виключає можливість задоволення даного позову.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 у справі № 810/3644/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько