Постанова № 53160139, 27.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 71083/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» в особі Управління виробничо-технічної комплектації Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова (надалі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути до бюджету податковий борг з Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» (надалі ПАТ «Фірма Нафтогазбуд») у розмірі 23665,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у відповідача наявний податковий борг, який у добровільному порядку не сплачений.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, яка прийнята у скороченому провадженні, позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» в особі Управління виробничо-технічної комплектації Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» до бюджету податковий борг в сумі 23665,23 грн.

Зазначену постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та прийнято в порядку,передбаченому ст. 183-3 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» з 1994 року перебуває на обліку у ДПІ у Франківському районі м. Львова як платник податку (а.с.5).

Управління виробничо-технічної комплектації Публічного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» (надалі - УВТК ПАТ «Фірма Нафтогазбуд») є відокремленим підрозділом ПАТ «Фірма Нафтогазбуд».

Станом на час звернення до суду за УВТК ПАТ «Фірма Нафтогазбуд», за даними карток особових рахунків, рахується узгоджений податковий борг на загальну суму 23665 грн 23 коп., що складається з заборгованості по податку з доходів фізичних осіб.

11.11.2011 року працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку УВТК ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року.

На підставі проведеної перевірки складено акт №2862/23-2/04788966 від 11.11.2011 року, з яким були ознайомлені директор та головний бухгалтер УВТК ПАТ «Фірма Нафтогазбуд», однак відмовилися від підписання такого, про що було складено акт № 93 від 21.11.2011 року. Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що вказаний акт, а також рішення та дії посадових осіб, які складали акт, відповідачем не оскаржувались, заперечення та зауваження до акту не надавались.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заявленного позову.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нараховується пеня у строк від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

П.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що відповідачем в порушення пп.168.1.2 п.168.1ст.168 Податкового кодексу України не перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 23665, 23 грн., зокрема за 2010 рік - 12900,00 грн. та за період з січня по квітень 2011 року - 10765,23 грн.

Разом з тим, задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суд першої інстанції не надав оцінку висновкам податкового органу щодо сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12900,00 грн. у 2010 році, викладеними в акті перевірки №2862/23-2/04788966 від 11.11.2011 року.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою сплачені відповідачем кошти податковий орган зобов'язаний був зарахувати в рахунок погашення податкового боргу відповідача.

З акту перевірки №2862/23-2/04788966 від 11.11.2011 року слідує, що за результатами попередньої документальної перевірки (Акт від 28.09.2010р. №4615/23-2/04788966 встановлено неперерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 12900,00 грн. до бюджету та винесено податкове повідомлення-рішення № 000177/10/17-29 від 13.10.2010р. на суму 12900 грн.

Податковий орган зазначає, що підприємством сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 12900,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 000177/10/17-29 від 13.10.2010р. платіжним дорученням № 1265 від 15.11.2010 року. Проте по бухгалтерському обліку підприємством дану суму зараховано в сплату поточних платежів по податку з доходів фізичних осіб та проведено по Д-т 641 рахунку .

Беручи до уваги наявні докази в матеріалах справи колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача по сплаті податку з доходів фізичних осіб становить 10765,23 грн. (23665, 23 грн. - 12900,00 грн. = 10765,23 грн.).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

Крім того, як видно з ухвали про відкриття провадження у справі та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції розглянуто справу в порядку скороченого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку суду апеляційної інстанції, такі дії суду першої інстанції є помилковими, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Однак, як зазначено вище, податковий борг відповідача виник внаслідок несвоєчасної сплати останнім грошових зобов'язань, визначених ним самостійно шляхом подання податкових декларацій, а не визначених податковим органом, внаслідок чого розгляд даної справи повинен був здійснюватись в загальному порядку.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі № 2а-1216/12/1370 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961), відкритих в банківських установах, що його обслуговують, на користь бюджету податковий борг в розмірі 10765,23 грн.(десять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень двадцять три копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін