Ухвала суду № 53160137, 29.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 876/9169/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі - позивач, ДП «Нововолинський РМЗ», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Нововолинська ОДПІ, інспекція) про визнання протиправними дій, що полягають у нарахуванні штрафу в сумі 16323,30 грн. на розстрочені суми податкового боргу згідно договорів про розстрочення податкового боргу № 91 та № 104/803/1155/13-а; про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року № 0000141500.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Нововолинська ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу. Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову в позові. Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання залежно від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0370/3718/11 за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції до ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» про стягнення податкового боргу в сумі 690139 грн. 37 коп. на 36 календарних місяців шляхом здійснення щомісячних платежів до 25-го числа кожного місяця з вересня 2012 року до серпня 2015 року. На підставі вказаної ухвали суду, статті 100 ПК України 27 серпня 2012 року відповідачем прийнято рішення № 91 і між Нововолинською ОДПІ і ДП «Нововолинський РМЗ» укладено договір № 91 про розстрочення податкового боргу. Відповідно до умов вказаного договору Нововолинська ОДПІ надала платнику податків розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 651476 грн. 50 коп. під проценти строком з 27 серпня 2012 року по 27 серпня 2015 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року в адміністративній справі № 803/1155/13-а за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції до ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» про стягнення податкового боргу в сумі 757843 грн. 99 коп. на 60 календарних місяців, шляхом щомісячної сплати коштів з серпня 2013 року по липень 2018 року. На виконання вказаної ухвали суду, відповідно до статті 100 ПК України 12 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення про розстрочення боргу і між Нововолинською ОДПІ і ДП «Нововолинський РМЗ» укладено договір № 104/803//1155/13-а про розстрочення податкового боргу. Відповідно до умов вказаного договору Нововолинська ОДПІ надала платнику податків розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 757843 грн. 99 коп. під проценти строком з 12 серпня 2013 року по 27 липня 2018 року.

Пунктом 4.3 укладених договорів сторони погодили, що від дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобов'язання, що залишились не сплаченими, контролюючий орган зобов'язується нараховувати пеню та штраф у розмірі, визначеному Податкового кодексу України.

Існування податкової заборгованості ДП «Нововолинський РМЗ» в сумі 690139,37 грн. і в сумі 757843,99 грн. підтверджується постановами Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та від 05 червня 2013 року в адміністративних справах № 2а/0370/3718/11, № 803/1155/13-а відповідно.

В подальшому, 10 березня 2015 року Нововолинською ОДПІ була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість за період з 27 серпня 2012 року по 27 лютого 2015 року, за результатом якої складений акт № 42/00179000. Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань у розмірі 92399,20 грн.

На підставі цього висновку Нововолинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року № 0000141500 яким нарахований штраф у розмірі 20% невчасно сплаченого грошового зобов'язання, тобто 16323,30 грн.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у виняткових випадках суд першої інстанції може розстрочити виконання рішення.

На підставі вказаної норми ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, від 02 серпня 2013 року, які набрали законної сили, було розстрочено виконання наведених судових рішень.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, Податковий кодекс України передбачає окремі випадки, коли відлік строків сплати здійснюється в особливому порядку.

Так, статтею 100 Податкового кодексу України передбачено розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 100.1 даної статті, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 100.6 статті 100 Податкового кодексу України, розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Договори про розстрочення (відстрочення), відповідно до підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України, можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу, зокрема, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Також наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10 жовтня 2013 року затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків (далі - Порядок № 574), який розроблений відповідно до статті 100 глави 9 розділу II ПК України.

Відповідно до пункту 1.9 цього Порядку строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (пункт 3.9 Порядку № 574).

Отже є вірним висновок суду першої інстанції, що з дати прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення податкового боргу і до закінчення строку дії договорів про розстрочення податкового боргу контролюючий орган втратив право на нарахування штрафу. Оскільки розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в договорах про розстрочення прямо визначені нові строки сплати, то штрафні санкції могли бути нараховані лише за порушення платником податків таких нових строків.

Позивачем розстрочена податкова заборгованість і проценти сплачувались у розмірах та у строки, які визначені вказаними договорами, що не заперечується сторонами.

Початком періоду нарахування відповідачем штрафу по договору про розстрочення податкового боргу № 91 від 27 серпня 2012 року є 27 серпня 2012 року, а початком періоду нарахування відповідачем штрафу по договору про розстрочення податкового боргу № 104/803/1155/13-а від 12 серпня 2013 року є 02 січня 2013 року.

Тобто контролюючим органом застосовано строк для нарахування штрафу без врахування того, що строки сплати платником податків податкового боргу є перенесеними в порядку статті 100 Податкового кодексу України. Внаслідок цього загальний термін нарахування штрафу включає в себе періоди розстрочення сплати податкового боргу, отже, рішення про розстрочення (фактичне перенесення строків сплати) не взяте до уваги контролюючим органом.

Судом першої інстанції правомірно відкинуті доводи відповідача про те, що пункт 129.3 статті 129 Податкового кодексу України не містить таких підстав для закінчення нарахування штрафу як розстрочення податкового боргу, оскільки граничні строки сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) було перенесено при укладенні між сторонами договорів про розстрочення податкового боргу, тобто у контролюючого органу були відсутні підстави для початку нарахування штрафу, визначені підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що така позиція контролюючого органу є безпідставною і тому, що нарахування штрафних санкцій в період дії договору про розстрочення обмежує передбачені статтею 100 Податкового кодексу України права платника податків, - втрачається мета та зміст укладеного договору про розстрочення податкового боргу, оскільки жодних позитивних наслідків для платника податків він не чинить (наявність та розмір штрафу не змінюється).

Відповідно до пункту 4.6 Порядку № 574 лише з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Договори про розстрочення податкового боргу № 91 від 27 серпня 2012 року, № 104/803/1155/13-а від 12 серпня 2013 року не розривалися, відтак нарахування Нововолинською ОДПІ пені на суми розстроченого ДП «Нововолинський РМЗ» податкового боргу за період дії таких договорів є протиправним.

Суд першої інстанції дав вірну оцінку посиланням представника відповідача на правову позицію Верховного суду України у постанові від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.

У вказаній постанові колегія суддів Верховного суду України дійшла висновку про те, що передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-ІІІ) штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Закон № 2181-ІІІ не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання залежно від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З врахуванням обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відступлення від правової позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.

Правовідносини, які були предметом розгляду в адміністративній справі Верховного суду України №21-279а14, виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та врегульовані виключно Законом № 2181-ІІІ.

Крім того, у наведеній справі підставою для розстрочення був не договір між контролюючим органом та платником податків, а судове рішення.

Також Верховним судом України не була застосована, та не могла бути застосована норма пункту 3.9 Порядку № 574, яка прямо передбачає, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, оскільки на час виникнення правовідносин у справі №21-279а14 її не існувало.

Зважаючи на те, що з прийняттям Податкового кодексу України та затвердженням на його виконання Порядку №574 змінилося правове регулювання механізму розстрочення (відстрочення) податкового боргу, а пунктом 3.9 цього Порядку прямо передбачено звільнення платника податків від тягаря сплати штрафів та пені за невчасну сплату грошового зобов'язання з дня підписання договору про розстрочення (відстрочення) боргу, окружний суд дійшов правильного висновку про необхідність відступлення від правової позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.

Таким чином, оскільки пунктом 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10 жовтня 2013 року прямо передбачено звільнення платника податків від тягаря сплати штрафів та пені за невчасну сплату грошового зобов'язання з дня підписання договору про розстрочення (відстрочення) боргу, враховуючи, що такі договори між Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області та ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» були підписані та станом на день судового розгляду вони є чинними та не розірваними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року у справі № 803/1761/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська