Постанова № 53155638, 29.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р. № 820/6112/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07 травня 2015 року № 3321-25 на суму 404,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога є незаконною посилаючись на пункт 3 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що винесена вимога винесена в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1 банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 про запровадження з 21.11.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський ОСОБА_1 банк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 року №35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" по 20.03.2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1 банк" прийнято рішення №63 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1 банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік, з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.

Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" за № 3321-25 від 07.05.2015 року, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку з юридичних осіб становила 404,00 грн.

Дана податкова вимога отримана позивачем 14.05.2015.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Суд зазначає, що направлення позивачу податкової вимоги № 3321-25 від 07.05.2015 року не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.59.3 ст.59 ПК України).

Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов'язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У спірній податковій вимозі загальна сума боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 404,00 грн. позивачем самостійно визначена у податкових деклараціях, але не сплачена у встановлені законодавством терміни.

При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.

Направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, примусове стягнення коштів та майна банку, або звернення стягнення на майно банку можливо не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) позивачу спірної податкової вимоги та тільки за судовим рішенням.

Крім того, за змістом ст.88 Податкового кодексу України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.

З наведеного слідує, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.

Також є помилковими посилання позивача на невідповідність спірної вимоги пункту 3 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який забороняє нараховувати неустойку (штрафи, пені), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки податкова вимога визначає лише суму основного боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб без будь-яких штрафних санкцій (штрафів чи пені).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що направлення позивачу вимоги від 07.05.2015 № 3321-25 про сплату податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 404,00 грн. відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає що адміністративний позов ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 14, 160-163, 164, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.В. Мельников