Постанова № 53155609, 16.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2012 р. № 2-а- 8008/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

за участю представників сторін

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Софтсервіс" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. В обґрунтування позірних вимог зазначено, що при проведенні перевірки на підставі висновків податкового органу стосовно контрагентів позивача встановлено нікчемність угод і як наслідок встановлено порушення приписів пп.31.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1., 7.4.4.,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.44.1 ст.44, ст..185, ст..186, п.198.1, п.198.2-198.3,198.6 ст.198 ПК України, п.5.1., п.п.5.2.1, п.5.2,п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню у судовому порядку

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив вимоги задовольнити пославшись на те, що згідно судових рішень дії податкових інспекції по перевірці контрагентів позивача були визнані незаконними, угоди про надання послуг мали реальний характер, що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що при проведенні перевірки позивача останнім не підтверджено реальності здійснення господарських операцій, внаслідок чого встановлено порушення вимог податкового законодавства та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 076785, взятий на податковий облік в ДПІ Жовтневого району. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є консультування з питань інформації, розроблення стандартного програмного забезпечення, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, діяльність повязана з банками даних, тощо.

У період з 20.04.2012 по 26.04.2012 року фахівцями податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань зясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податкових обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із платниками податків у період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.05.2012 року № 513/22-204/23146752, яким встановлено порушення приписів пп.31.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1., 7.4.4.,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.44.1 ст.44, ст..185, ст..186, п.198.1, п.198.2-198.3,198.6 ст.198 ПК України, п.5.1., п.п.5.2.1, п.5.2,п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 року: № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 48378, 75 грн., в тому числі основний платіж 39738,00 грн. штрафні санкції 8640,75 грн.; № НОМЕР_2, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 48000 грн., в тому числі основний платіж 38400,00 грн. штрафні санкції 9600 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення субєкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Опт-Промзапчасть Плюс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт» укладено договори від 01.09.2009 року № 102, від 20.01.2010 року № 201, від 01.12.2011 року № 11 відповідно на надання інформаційно-довідникових послуг по пошуку та компютерному набору аналітичних матеріалів періодики по управлінню виробництвом, бухгалтерському обліку, зовнішньоекономічної діяльності, трудовому та господарському праву, фондовому ринку на підставі технічних завдань (п.1.1. Договорів).

Витрати за вказаними договорами підприємством віднесено до складу валових витрат та на підставі виписаних підприємствами-контрагентами податкових накладних сформований податковий кредит.

У судовому засіданні представник відповідача як на підставу відмови ц задоволенні позовних вимог зазначив, що за результатами перевірок контрагентів позивача встановлено, що вказані підприємства мають ознаки нереальності здійснення господарських операцій, виконання робіт за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про фіктивність угод та відповідно порушення приписів податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту.

З цього приводу суд зазначає наступне. З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В силу вимог п.198.3, 198.4 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Виходячи із аналізу зазначених вище положень суд приходить до висновку, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Так із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання договорів позивачеві видані податкові накладні (а.с.115-133 ). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст. 201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696), тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Проте суд зауважує, що наявність у підприємства належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг як і факт здійснення господарської операції визнаються на підставі первинних документів (п.138.2 ст.138, п.198.6 ст.198 ПК України), які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості, подальшого використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження виконання робіт за договорами контрагентами позивача надано акти сдачі-приймання виконаних робіт за відповідні періоди.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.. В судове засідання представником позивача не надано звіту на підтвердження факту виконання умов договору.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що в п. 1.1 Договорів та технічних завданнях до них (а.с.83-103) наведений конкретний перелік питань, по яких виконавець мав надавати позивачу послуги з пошуку та компютерного набору аналітичних матеріалів за наступними тематичними розділами, які відносяться до бухгалтерського обліку та оподаткуванню, господарському та трудовому законодавству, фінансовому ринку: організація бухгалтерського обліку: нові стандарти бухгалтерського обліку, облік ОФ та ТМЦ, облік оренди приміщень; бухгалтерська звітність: формування собівартості продукції, касові книги та апарати; податки, збори, держимито та інші платежі до бюджетів; відносини з персоналом: оплата праці, загальні питання, оплата праці у бюджетних установах, відпустки; інвестиційна діяльність6 загальні питання цінних паперів; зовнішньоекономічна діяльність6 регулювання ЗЕД, міжнародні контракти, багатосторонні угоди та конвенції, закордонні поїздки; тощо.

Слід відмітити, що згідно п. 138.10.4 ст. 138 ПК України до інших операційних витрат належать витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства. При цьому в п. 138.2 вказаної статті встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В п. 44.1 т. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт (а.с.104-114,148), які відповідно п. 3.2 договорів мають підтвердити факт виконання послуг. Проте у перелічених актах відсутні відомості, які саме послуги з перелічених в п. 1.1 договорів та технічних завданнях надавалися надавалися, які періодичні видання використовувалися, не визначена кількість наданого матеріалу,- тобто акти носять загальний характер, у них не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договорам.

Також у актах робіт відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ «Опт-Промзапчасть Плюс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт».

Крім того позивачем по справі на вимогу суду не надано доказів на підтвердження використання отриманих інформаційно-довідникових послуг та компютерного набору у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, та беручи до уваги факт відсутності у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне надання контрагентами послуг, передбачених договорами від 01.09.2009 року № 102, від 20.01.2010 року № 201, від 01.12.2011 року № 11, суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем приписів пп.31.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1., 7.4.4.,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.44.1 ст.44, ст..185, ст..186, п.198.1, п.198.2-198.3,198.6 ст.198 ПК України, п.5.1., п.п.5.2.1, п.5.2,п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України обґрунтованими.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАСУ країни.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Софтсервіс" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 21.08.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.