Рішення № 5315168, 19.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2009 р. Справа № 62/19-09

вх. № 4794/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Подплетько Ю.Б., директор, Шапоренко А.І., зам. директора

відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-2000", м. Харків

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 8360,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Союз-2000" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - СПДФО ОСОБА_3 8360,64грн. заборгованості за договором оренди №10,8 від 01.04.08р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.09р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.07.09р. о 14:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.09р. в зв"язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування документів розгляд справи було відкладено на 03.08.09р. о 12:20год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.09р. в зв"язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування документів розгляд справи було відкладено на 13.08.09 о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за

позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.04.08р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №10.08 нежитлового приміщення. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії цього договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування торгове приміщення загальною площею 62,5 кв.м., що розташоване за адресою: м.Харків, вул..Гамарника,5. Строк дії договору становить 10 місяців та діє до 28.02.09р. включно.

Відповідно до п.5.1. Договору, орендна плата за користування орендованим приміщенням складає 76,00грн. за кв.м. на місяць без ПДВ та комунальних платежів.

Нежитлове приміщення, яке є предметом спірного договору оренди, було передано позивачем відповідачеві, що підтверджується актом прийому передачі в орендне користування нежитлового приміщення від 01.04.2008 року, підписаного повноважними представниками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, 07.01.09р. було досягнуто домовленості щодо припинення дії договору оренди №10.08 від 01.04.08р., а орендоване майно було повернуто відповідачем позивачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому передачі в орендне користування нежитлового приміщення від 07.01.2009 року, підписаного повноважними представниками обох сторін.

З огляду на матеріали справи судом вбачається, що сума, як підлягала сплаті відповідачем на користь позивача в якості сплати за оренду приміщення за період з квітня 2008 року по січень 2009 року та оплаті комунальних послуг за той же період, складає 47527,25грн., з яких 43822,58 по орендній платі, 3704,67грн. оплаті комунальних послуг, що підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому-здачі робіт підписаними представниками обох сторін: №296 від 31.12.08р., №292 від 31.12.08р., №254 від 30.11.08р., №268 від 30.11.08р., №233 від 31.10.08р., №243 від 31.10.08р., №216 від 30.09.08р., №209 від 30.09.08р., №192 від 31.08.08р., №185 від 31.08.08р., №161 від 31.07.08р.№167 від 31.07.08р., №145 від 30.06.08р.№139 від 30.06.08р., №121 від 31.05.08р., №108 від 31.05.08р., №95 від 30.04.08р. та №80 від 30.04.08р.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов»язань за договором оренди щодо повної та своєчасної оплати, орендну плату та плату за комунальні послуги здійснював не вчасно та не в повному обсязі, а саме лише в сумі 39166,61грн. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків проведеної між сторонами та довідкою позивача про щомісячні розрахунки здійснені відповідачем за користування орендованим приміщенням.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати та за надані комунальні послуги, з урахуванням здійсненої ним часткової оплати, складає 8360,64, що підтверджено документально матеріалами справи не спростовано відповідачем в процесі її розгляду.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 8360,64 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 625, 629, 759, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-2000» (м.Харків, вул..Гамарніка,5, ОКПО 24270224) 8360,64 грн. заборгованості, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 312.50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/19-09 підписано 19.08.09р.